Рисунок 9.7 – Види ринкових структур

Економісти стали розглядати недосконалі форми конкурентного ринку порівняно недавно, лише з 30-х р. ХХ ст..

Під недосконалою конкуренцією розуміється така ринкова ситуація, при якій продавці одержують більшу свободу в призначенні ринкової ціни й, отже, більшу ринкову владу, чим при досконалій конкуренції, але вони є неєдиними виробниками на ринку конкретного товару або послуги, як при монополії.

Перейдемо до розгляду ринку монополістичної конкуренції (додаток К.3).

Монополістична конкуренція схожа на монополію, тому що окремі фірми можуть контролювати ціну, однак вона ж схожа на досконалу конкуренцію, тому що кожен товар продається багатьма фірмами й на ринку існує вільний вхід і вихід.

Оскільки кожний конкурент продає відмінний від всіх інших різновид певного блага, то він виступає як монополіст стосовно своєї групи постійних покупців. Тому крива попиту має від'ємний нахил, і він сам визначає обсяг своєї пропозиції й ціну. Але оскільки продукція, вироблена монополістичними конкурентами, може легко взаємозамінюватися, то попит на продукцію окремого конкурента залежить не тільки від ціни на його продукцію, але й від цін на продукцію інших конкурентів.

Рис. 9.8 демонструє різницю в поведінці підприємств в умовах монополії й монополістичної конкуренції. Лінія AB є графіком попиту при повній монополії, тоді як ламана CDEK – крива попиту при монополістичній конкуренції.

Виробник почуває себе монополістом лише на відрізку Q₂Q₃. Якщо він вирішить знизити обсяг до Q₁, для того, щоб ціна була P`<sub>1</sub>, частина покупців піде до конкурентів і ціна встановиться на рівні P<sub>1</sub>. Відповідно при встановленні низької ціни P<sub>4</sub> виробник розраховує провадити Q`₄, однак його конкуренти теж знизили ціну і йому доводиться збільшити обсяг до Q_4.

Розглядаючи монопольно конкурентну фірму, що діє на відрізку Q₂Q₃, і повертаючись до рівняння 9.3, стає очевидно, що поведінка фірми, яка ставить перед собою мету максимізацію прибутку, у короткостроковому періоді ідентична поведінці монополіста (рис. 9.6).

У короткостроковому періоді фірма буде максимізувати свої прибутки (або мінімізувати збитки), виробляючи обсяг продукції, позначений перетинанням кривих граничних витрат і граничного доходу, відповідно до формули 9. 4.

                             Р = АС _min.                                                           (9.4)

Фірма, виробляючи обсягу Q₁ і призначаючи ціну P₁ здатна дістати монопольний прибуток, якщо P₁>P` (P` = АС _min) (рис. 9.9 б). У цьому випадку її прибуток характеризується зафарбованим прямокутником, як і в противному випадку може зазнавати збитків (рис. 9.9 а), які вона здатна мінімізувати відповідно до тієї ж формули (9.4). У цьому випадку P₁<P`.

Таким чином, фірма при монополістичній конкуренції в короткостроковому періоді поводиться як монополіст, прагнучи максимізувати прибуток (мінімізувати збитки).

Однак на ринку монополістичної конкуренції це довго тривати не може. У випадку одержання прибутків у короткостроковому періоді (рис. 9.6 і рис. 9.9 б) можна чекати, що економічні вигоди залучать нових конкурентів, оскільки входження в галузь є відносно простим. Це приведе до збільшення пропозиції. Коли нові конкуренти ввійдуть у галузь, крива попиту зрушиться вліво, тому що в цьому випадку кожна фірма матиме меншу частку ринкового попиту й конкуруватиме з більшою кількістю продуктів, які є близькими замінниками. Це у свою чергу призводить до зникнення економічних прибутків. Коли крива попиту є дотичною до кривої середніх витрат при обсязі виробництва, що максимізує прибуток, фірма просто покриває свої витрати, тобто беззбиткова. При обсязі виробництва Q₁, фірма досягає стану рівноваги (рис. 9.9 в). Будь-яке відхилення від цього обсягу спричинить виникнення середніх витрат, які перевищать ціну виробництва й, отже, призведуть фірму до збитків.

Більше того, у ході конкуренції зникають економічні прибутки й стимул для входження в галузь більшої кількості фірм.

Коли в галузі наступає короткостроковий період збитків (рис. 9.9 а), деякі фірми поступово залишають галузь. Зіштовхнувшись із зменшенням кількості продуктів-замінників і збільшенням частки ринкового попиту, фірми з’ясовують, що їхні збитки припиняють зростати й поступово на їх заміну приходять нормальні прибутки. (Для простоти ми припустили сталість цін; зсув цінових кривих, у міру того як фірми приходять і йдуть, злегка б ускладнило розгляд питання, але не змінило б висновків).

Таким чином, для фірм, що діють при монополістичній конкуренції, у довгостроковому періоді існує тенденція до одержання нормального прибутку, або до виникнення беззбитковості (рис. 9.9 в). Ці тенденції, засновані на наявності властивостей «чистих конкурентів» і «чистих монополістів», і визначають ціни й обсяги виробництва в розглянутих нами умовах.