Особливості правової охорони зелених насаджень у населених пунктах

Відповідно до Правил утримування зелених насаджень міст і інших населених пунктів, затверджених наказом Держкомжитлокомунгоспу №70 від 29 червня 1994 року, зелена рослинність у них підрозділяється на: 

- зелені насадження загального користування;

- зелені насадження обмеженого користування;

- зелені насадження спеціального призначення.

Зелені насадження загального користування призначені для масового відпочинку населення, здійснюваного в міських парках, парках культури й відпочинку, скверах житлових районів, бульварах, набережних, лісопарках і т.д.

Зелені насадження обмеженого користування являють собою насадження на території суспільних і житлових будинків, насадження окремих громадян, шкіл, дитячих установ, спортивних і оздоровчих установ і т.д.

Зелені насадження спеціального призначення – це насадження виставок, об'єктів природно-заповідного фонду, цвинтарів, розплідників, квітникових і зелених господарств та інші насадження.

Правовий режим використання й охорони цих зелених насаджень визначається їхніми власниками й спеціальним законодавством.

Землі зелених зон ставляться до земель рекреаційного призначення, і на них забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за цільовим призначенням, тобто для організованого масового відпочинку й туризму населення.

  Ліса зелених зон підрозділяються на лісопаркову й лісогосподарську частини.

Різні категорії охоронних зон містять у собі: санітарно-захисні зони; зони охорони вод; зони округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій; шумозахисні екрани й т.д.

Юридична відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону рослинного миру.

Ст.21 Закону України «Про захист рослин» і ст.40 Закону України «Про рослинний світ» визначає види правопорушень у сфері охорони, використання й відтворення рослинного миру. Порушення в цій сфері спричиняють дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Кримінальна відповідальність. ст.ст. 158-159 Кримінального кодексу України.

Адміністративна відповідальність. За порушення вимог законодавства про рослинний світ передбачена рядом статей Кодексу України про адміністративні правопорушення: 77’1; 83’1; 85’1; 88; 88’1; 88’2; 90; 105; 106; 140; 188’12; 238’2; 238’4; 242’1 і ін.

Дисциплінарна відповідальність за невиконання або неналежне виконання вимог фауністичного законодавства може бути покладена на працівників, якщо ними порушені трудові обов'язки по охороні об'єктів і ресурсів рослинного світу. У відповідності зі ст. 147 КзпП, на працівника може накладатися тільки одна з наступних засобів стягнення: оголошення догани або звільнення з роботи. Таким чином, дисциплінарна відповідальність може мати місце тільки при наявності трудових обов'язків по охороні рослинного світу.

Цивільно-правова майнова відповідальність. На відміну від інших галузевих природоохоронних нормативних актів Закон «Про рослинний світ» не передбачає специфічні особливості застосування цього виду юридичної відповідальності. Цей пробіл заповнює ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якої шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства   про охорону навколишньому природному середовищу, підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення й незалежно від зборів за забруднення навколишнього природного середовища й погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким заподіяний така шкода, мають право на відшкодування неодержаних доходів за час, необхідний для відновлення здоров'я, а також відновлення якості навколишнього природного середовища й відтворення природних ресурсів до стану, придатного для їхнього використання по цільовому призначенню.