Особенности аудита страховых организаций

Схематичне зображення процесу успішної реалізації на практиці змін, що сталися в результаті тренінгу

Таблиця 1

ТРЕНІНГ	ЖИТТЯ
Отримання нової інформації. Виконання вправ, спрямованих на зміни старих стереотипів, набуття нових знань/навичок в умовах штучного тренінгового середовища Відчуття задоволення від успішно виконаних вправ	Реалізація набутих під час тренінгу знань/навичок для запровадження змін у реальному житті. Відчуття задоволення від успішної реалізації вміння робити інакше, («я можу робити інакше!»), («я - досягаю бажаного!»)

У тренінгу широко використовуються методи, які спрямовані на стимуляцію взаємодії учасників, які об’єднуються під назвою інтерактивні техніки і забезпечують взаємодію та власну активність учасників під час динамічного навчального процесу.

інтер (лат. INTER) - префікс, що означає перебування поміж чимось, кимось; актив (лат. ACTUS) - приводжу в рух; інтерактивний - рух, що відбувається між об’єктами: зовнішн­іми - між окремими людьми, внутрішніми - рух, активність, яка відбувається в самій людині, і яка призводить до змін її поглядів, думок, поведінки тощо

Проведення тренінгу відбувається за чітко визначеною структу­рою. Типова структура, мета та завдання тренінгу разом слугують основою для складання плану його проведення, як це показано в таблиці 2. Такий план може мати різні форми (таблиця, перелік послідовних дій, схе­ма, мапа тощо), але принципово є те, і це добре слід засвоїти майбутньо­му тренеру, що план тренінгу слід скласти обов’язково. Природно, це не означає, що тренінг пройде повністю так, як було заплановано, проте план допоможе тренеру дотримуватися основних питань, які мають бути опрацьовані в ході роботи групи, інакше неможливо до­сягти поставленої мети тренінгу. Під час тренінгу неодмінно виникає багато побічних тем для обговорення, і кожна з них виявляється більш чи менш привабливою для учасників. Проте їх опрацювання слугува­тиме іншим цілям. Тим часом термін заняття спливатиме, і обов’язкові питання можуть залишитися не розглянутими. Тож саме зав­часно складений план допоможе дотримуватися обраної теми та дістатися бажаної мети.

Таблиця 2.

Орієнтовна структура планування тренінгу

Частина	Завдання	Вправи	Тривалість
Вступна	Створення сприятливого психологічного простору. Вироблення, прийняття засвоєння правил роботи групи. Налагодження прямого та зворотного зв’язків «учасник-група» та «група-учасник». Створення ситуації рефлексії.	Знайомство. Правила. Розминка. Очікування. Вправи на рефлексію. Рухавки.	До 15 хв. для тренінга тривалістю 1,5-3 год. До 30 хв. для тренінгів тривалістю 6-8 год.
Основна	Оцінка рівня поінформованості щодо проблематики. Актуалізація проблеми та конкретних завдань для її розв’язання. Надання інформації, засвоєння знань. Формування умінь, навичок, розвиток здатностей. Підведення підсумків щодо змісту роботи.	Інтерактивні техніки. Вправи на оцінку групових процесів, стану розвитку групи.	Розраховується як різниця загального часу тренінгу та часу, потрібного для проведення вступної та заключної частин разом.
Заключна	Підведення підсумків щодо процесу роботи. Оцінка отриманого досвіду. Налаштування учасників на атмосферу звичайного життя	Вправи на рефлексію та відновлення сил учасників. Прощання.	До 15 хв. для тренінга тривалістю 1,5-3 год. До 30 хв. для тренінгів тривалістю 6-8 год.

Рефлексія (від лат. refleхіо - відображення) - осмислення людиною власних дій та їх закономірностей; діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини; самоаналіз.

4. Класифікація компонентів тренінгу проводиться на основі схеми педагогічної взаємодії (В.-Д. Веблер). Тренінговий процес реалізується в межах шести основних, тісно пов'язаних між собою компонентів.

1. Мета Метою просвітницького тренінгу є підвищення рівня інформованості щодо проблеми; зміна ставлення до проблеми; формування позитивної мотивації; вироблення та розвиток навичок адаптивної поведінки.

2. Учасники Визначається цільова група, на яку спрямований тренінг. Саме від складу цільової групи і залежить зміст тренінгу, відповідно до якого підбираються й методи тренінгу.

3. Зміст. Зміст тренінгу визначається із заявленої мети цільової групи.

4. Методи У контексті цієї вправи метод навчання - це обмежений рамковими умовами спосіб реалізації мети тренінгу через роботу суб'єктів освітньої діяльності (учасників і педагога-тренера).

5. Рамкові умови При організації, проведенні тренінгу важливе значення мають різні деталі, що не належать до визначених елементів шестикутника, однак можуть серйозно вплинути на ефективність навчання, наприклад: стан приміщення, у якому проводиться тренінг, забезпеченість усіма необхідними матеріалами для проведення тренінгу, час початку тренінгу, його тривалість тощо.

6. Педагог-тренер Від умінь педагога-тренера, його кваліфікації багато в чому залежить успіх тренінгу і подальшої діяльності його учасників.

Початок тренінгу включає в себе вступ і три етапи (у деяких джерелах ці етапи мають назву структурних вправ, тому що вони структурують тренінговий процес і є обов'язковими для проведення кожного тренінгу).

Вступ (5 % часу). Коротке повідомлення про мету і завдання тренінгу.

1-й етап Знайомство (5 % часу). Відбувається знайомство учасників тренінгу

2-й етап Прийняття правил роботи групи (5 % часу). Етап народження групи, коли вона приймає на себе зобов'язання і готова їх виконувати.

3-й етап Очікування учасників тренінгу (3 % часу) На цьому етапі учасники висловлюють свої очікування від тренінгу. Дуже важливо, щоб кожен учасник висловив свої очікування вголос.

Основна частина тренінгу обумовлена завданнями та змістом тренінгу і складається з чотирьох етапів.

4-й етап Оцінка рівня інформованості учасників (5- 10 % часу).Щоб не повторювати добре відому учасникам інформацію, тренер має з'ясувати, що вони знають стосовно проблеми. Для цього він може задавати групі запитання, вико¬ристовувати анкети, вікторини. Ще один спосіб дізнатися про пробіли в знаннях учасників - запропонувати їм написати анонімно на аркуші паперу запитання тренеру з теми тренінгу. Відповіді на ці запитання учасників можуть скласти основний обсяг інформаційного блоку.

5-й етап Актуалізація проблеми (10-30 % часу). Цей етап проходить червоною ниткою через весь тренінг. Тренер може використовувати його для того, щоб збуджувати в учасників інтерес до проблеми, формувати у них мотивацію до зміни поводження, а також для того, щоб вони усвідомили проблему як вагому. Завдання цього етапу - зробити проблему актуальною для кожного учасника. Етап можна провести:- за допомогою запитань: «Що для вас значить...», «Що ви почуваєте, коли чуєте слово...», «Ви чи ваші знайомі стикалися з...», «Що ви почували, коли...» та ін.; доручивши учасникам, виконуючи завдання парами, розповісти якусь історію, що відбулася з ними чи їхніми знайомими, пов'язану з темою тренінгу, та поділитися враженнями, що виникали у них під час розповіді; - за допомогою ігор і групових вправ.

6-й етап Інформаційний блок (20-40 % часу). Інформаційний блок треба розбити на кілька логічно завершених частин, розподілених по всьому тренінгу. Задача тренера так викласти інформацію, щоб її було почуто і усвідомлено. Крім красномовства, тренер має використовувати наочні матеріали, дискусії, рольові ігри.

7-й етап Набуття практичних навичок (20- 60 % часу). Метою соціально-педагогічних тренінгів є формування в учасників таких навичок: 1. Комунікативних. Напрацьовуються під час усього тренінгу за допомогою спеціальних ігор і вправ. 2. Навичок прийняття рішень. Для розвитку цих навичок тренер може використовувати: «мозкові штурми»; обговорення однієї проблеми всією групою; ігри, спрямовані на усвідомлення та вирішення проблеми; алгоритм прийняття рішення. 3. Навичок зміни стратегії поводження. Ця навичка допомагає людині:
- гнучко реагувати в будь-якій ситуації; - краще пристосовуватися до оточення; - швидше знаходити вихід із складних ситуацій; - реалізовувати свої плани і досягати мети. Для того, щоб людина могла знайти стратегію поводження, вона має знати про наявність інших стратегій. Ця навичка відпрацьовується учасниками при використанні в тренінгу рольових ігор.Необхідно знати, що інформаційний блок етапи актуалізації і вироблення навичок мають досить гнучку структуру. У них не має чітких часових рамок і обов’язкового порядку. Заключна частина тренінгу.

8-й етап завершення роботи. Отримання зворотного зв’язку (5 % часу). Завдання цього етапу: - підвести підсумки тренінгу; - з'ясувати, чи справдилися очікування учасників; оцінити зміну їхнього рівня інформованості

Реформа экономики дала толчок развитию страхового дела в России. Растет количество страховых компаний. На сегодняшний день положение несколько стабилизировалось. Страховые фонды играют все большую роль в распределении и перераспределении фондов денежных средств страны наряду с бюджетом, внебюджетными фондами и банковскими кредитами. Они все больше участвуют в формировании структуры использования валового национального продукта и создания на этой основе целевых ресурсов различного направления.

Особенностью страхования как вида деятельности является то, что она направлена на защиту имущественных интересов социальных субъектов - отдельных граждан, групп лиц, коллективов, предприятий и организаций, общества и целом, нарушаемых в результате воздействия непредвиденных негативных природных, хозяйственных и социальных явлений. Без страхования невозможно представить развитие рынка и рыночных отношений, так как рынок потенциально содержит в себе риск. Риск двух лиц - страхователя и страховщика.

Страховщик в данной ситуации выступает гарантом защиты страхователя от постигших его неудач вследствие таких объективных причин как, землетрясения, наводнения, засухи, пожары, неудачные вложения капитала, банкротства, преступления, несчастные случаи, болезни, приводящие к утрате имущества, здоровья или жизни.

В ходе аудита у страховщиков проверяются как общие вопросы, свойственные деятельности юридических лиц многих отраслей хозяйства, так и специфические операции, характерные только для страховых организаций. К общим вопросам относятся проверка операций с основными фондами, товарно-материальными ценностями и нематериальными активами, соблюдения трудового законодательства и расчетов по оплате труда, расчетно-платежных и кассовых операций, расчетов с дебиторами и кредиторами и ряда других. Контроль за этими операциями и расчетами у страховщиков существенно не отличается от аналогичных проверок в других сферах деятель­ности, так как в обоих случаях субъекты хозяйствования руководствуются в своей работе одними и теми же нормативными документами.

Специфические черты аудита страховщиков предопределены характерными особенностями страховых операций, и как следствие, наличием специального страхового законодательства, отличий в ведении бухгалтерского учета, составлении отчетности, определении финансовых результатов и налогообложении.

Учитывая особые требования, предъявляемые к страховщику (необходимость получения лицензии, запрет на занятие производственной, торгово-посреднической и банковской деятельностью), в первую очередь необходимо проверять наличие и соответствие законодательству документов, подтверждающих его право на осуществление страховой деятельности: устава, учредительного договора, свидетельства о государственной регистрации, лицензии на осуществление страховой деятельности. Кроме того, проверкой должны быть установлены соответствие осуществляемой деятельности требованиям законодательства, соответствие проводимых и разрешенных лицензией видов страхования.

Особенности организации бухгалтерского учета и отчетнос­ти страховщика должны учитываться при проверке правильности применения плана счетов бухгалтерского учета финансово-хозяйственной деятельности страховых организаций.

Большое внимание в ходе аудита следует уделить контролю за правильностью составления, юридического оформления и учета договоров страхования, а также за правильностью осуществления и учета операций по страхованию, сострахованию и перестрахованию.

Основной статьей расходов страховщика являются страховые выплаты. Поэтому проверке обоснованности и своевременности осуществления страховых выплат, а также обоснованности отказов страхователям в страховых выплатах (если такое имело место) отводится значительное время.

Специфика страхования обусловливает необходимость образования у страховых организаций специальных резервов. В ходе проверки следует установить обоснованность и соответствие сформированных страховых резервов принятым обязательствам, соблюдение условий размещения (инвестирования) страховых резервов, предусмотренных органом страхового надзора.

Существенные особенности у страховщиков имеет состав расходов, включаемых в себестоимость страховых услуг, что определяет и свои отличия в формировании финансовых результатов. Поэтому в ходе аудиторской проверки должны быть установлены обоснованность включения тех или иных расходов в себестоимость страховых услуг и правильность формирования финансовых результатов.

Страховым законодательством установлены жесткие требования по обеспечению финансовой устойчивости и платежеспособности страховщика. В связи с этим, особого внимания от аудитора требует проверка соблюдения страховой организацией нормативного соотношения активов и обязательств, требований о максимальной ответственности по отдельному риску.

В соответствии с действующим законодательством страховые и перестраховочные компании могут осуществлять некоторые операции в иностранной валюте. Поэтому в ходе аудита должны быть установлены законность осуществления и правильность учета операций с иностранной валютой.