Відеосистема комп'ютера

Пристрої виведення інформації

Пристрої введення інформації

1. Клавіатура

Це головний пристрій введения літерно-символьної інформації

в комп'ютер, який з часів перших комп'ютерів практично не змінив

свою форму та внутршню схему.

2. Маніпулятор миша

На сьогодні цей пристрій введеня інформації набуває все більшого значення, оскільки на сучасному комп'ютері працювати без миші майже неможливо. Маніпулятор миша є найпоширенішим пристроем для дистанційного керування графічними зображеннями на екрані, адже для його використання не треба набирати жодної команди, як це роблять за допомогою клавіатури.

можна поділити на:

• механічі,

• оптико-механічні,

• оптичні,

а також

• дротові;

• бездротові

Мантулятор мишу характеризують:

• роздільною здатністю (кількістю просканованих точок поверхні під час переміщення маніпулятора на 1 дюйм);

• кількістю додаткових клавіш i можливістю ix програмування

(призначення певних додаткових можливостей, таких як запуск та завершения роботи застосунків, прокручування сторінок під час переглядання тексту тощо).

3. Сканер

Це ще один пристрій, призначений оптичним шляхом уводити

в компьютер чорно-білу або колъорову графічну інформацію, яка до цього розміщувалася на аркуші паперу.

Існують сканери piзнoї конструкції.

— ручний сканер

-----планшетний сканер

----- барабанний сканер

Основною характеристикою будь-якого сканера є його оптична роздільна здатність.(кількість точок на дюйм, які знімаються з зображення)

5. Графічний планшет

Поєднавши можливості планшета й оптичного пера маємо сьогодні їx нащадки — piзнi сенсорні панелі —

стали обов'язковим елементом більшостi сучасних ноутбуків та кишенько-

вих комп'ютерів, часто є єдиним способом введения інформації у ці комп'ютери.

До складу сучасного комп'ютера може одночасно входити багато пристроїв виведення інформації різного призначення. Основним з них, що входить до базової конфігурації персонального комп'ютера, є мoнітop, призначений відображати візуальну інформацію.

Монітор є лише компонентом єдиної системи комп'ютера, без злагодженої роботи якої він

не зміг би працювати. Цю систему називають відеосистемою персонального комп'ютера.

До її складу входять (рис. 5.1):

• відеопам'ять, у якій зберігають зображення в комп'ютерному форматі (у формі певної послідовності нулів та одиниць);

• відeoaдaптep, який надсилає в монітор спеціальні сигнали, що керують процесом побудови зображення;

• монітор, який під керуванням отриманих сигналів перетворюе вміст відеопам'яті на візуальні образи;

• відповідне програмне забезпечення (відеодрайвери), яке виконуе кодування та декодування сигналів, координатні перетворення, стискання зображень та iнші функції.

1. Moнітop

За конструкціею та принципом роботи монітори можна поділити на монітори на базі електронно-променевої трубки (ЕПТ), рідиннокристалічні та сенсорні (рис. 5.2).

Принцип роботи мoнітopiв на базі електронно-променевої трубки (рис. 5.3) аналогічний до принципу роботи звичайного телевізора.

Кількість рядків, що відображаються за 1 с, називають рядковою частотою розгортки. А кількість кадрів, змінених за 1с, складае кадрову частоту розгортки монітора (вона має бути не меншою 85 Гц, інакше зображення буде мерехтіти).

Проте кількість моніторів на ЕПТ щорічно зменшуеться, поступаючись новим моніторам, основним елементом яких є рідинні кристали. Taкi монітори називають рідин-нокристалічними (рис. 5.4) або LCD-моніторами.

Основна властивість, використана для створення рідиннокристалічних моніторів, — це поляризация світла. Хоча око людини не здатне відрізнити поляризоване світло від неполя-

ризованого, є багато матеріалів, що пропускають світло лише з певною поляризацією, наприклад пропускають світло з вертикальною поляризаціею i повністю затримують світло, що має горизонтальну поляризацію. Тоді за проміжних значень поляризації світло буде затримуватися лише частково. Отже, керуючи поляризаціею, можна формувати елементи зображення. А керувати поляризаціею здатні саме рідинні кристали. Перевагами рідиннокристалічних моніторів є відмінне фокусування, відсутність геометричних

викривлень i помилок суміщення кольорів. Коли в моніторах на ЕПТ електронний промінь переміщуеться з правого нижнього до лівого верхнього кута, зображення на мить гасне, що ми сприймаемо як мерехтіння зображення. Цього недоліку не може бути в рідин-нокристалічних моніторах, навпаки, його менші за розміром піксели ніколи не гаснуть, вони безперервно змінюють інтенсившсть свого світіння.

Рідиннокристалічні монітори також мають ряд недоліків. Рідинні кристали — субстанція досить інерційна, тому мае пройти певний проміжок часу, перш ніж кристали займуть нове положения. Проте конструктори, розробляючи нові моделі моніторів, поступово зменшують цей час. Ще один недолік моніторів цього класу — невеликий кут комфортного пере-

глядання (якщо подивитися на екран під маленьким кутом до його поверхні, ви обов'язково помітите зменшення яскравості та контрастності зображення).

Третій тип мoнітopiв — сенсорні (рис. 5.5) — є одночасно пристроями виведення та введен-

ия інформації, оскільки на екран такого монітора можна вивести будь-яку інформацію

(вона може мистити варіанти подальших можливих дій користувача) та натискання на його

поверхню дае змогу ввести в комп'ютер обрану користувачем інформацію. Сенсорні екрани стали звичними пристроями для більшості людей, оскільки за останні кілька років вони

надійно ввійшли в piзнi сфери нашого життя (їx використовують у мобільних телефонах та плеерах, гральних автоматах, терміналах розрахункових та довідкових систем).

Дія вcix сенсорних моніторів грунтуеться на тому, що дотикання до його поверхні визначає координати точки торкання. А вже цю інформащю обробляє операційна система комп'ютера.

Незалежно від типу вci монітори мають такі характеристики:

• Розмір робочої частини екрана (диагональ екрана), що вимірюють у дюймах (на цей момент найчасташе використовують монітори з діагоналлю 17" та 19").

• Роздільна здатністъ — кількість точок (пікселів) на екрані по горизонталі та вертикалі (наприклад, 800X600 — це низька роздільна здатність, за якої на екрані розміщено 600 рядків по 800 пікселів у кожному, 1440X900 — це висока роздільна здатність).

• Частота оновлення зображення (75 та більше разів за секунду).

• Глибина кольору, яка визначае кількість відтінків, що може відтворити монітор.

• Відбивальні та захистні властивості екранного покриву, оскільки, якщо поверхня екрана ніяк не оброблена, він буде формувати зображення вcix предмепв, розмщених за спиною користувача.

2. Відеопам'ятъ

Зображення, що в певний момент часу відтворюється на екрані монітора, зберігаеться у відеопам'яті у формі послідовності нулів та одиниць,- при цьому кожній точкі екрана відповідає певна комірка відеопам'яті.

Адаптер під керуванням процесора сканує такі комірки, синхронно керуючи переміщенням променя по екрану та передаючи інформацію про інтенсивність світіння певної точки.

Важливим чинником, що впливає на якість отриманого на екранi зображення, є кількість бітів відеопам'яті, відведених для зберігання інформації про кожний піксел. Якщо для цього виділено лише 1 біт, то в ньому можна розмістити лише 0 (точка не світиться) або 1

(точка світиться).

3 цього можна визначити мінмальний обсяг відеопам'яті — визначивши за роздільною здатністю монітора кількість його пікселів, помножити отримане число на кількість бітів, у яких зберігаеться інформація про кожний піксел.

Наприклад, на екрані монітора з роздільною здатністю 1024X768 буде відображено 786 432 піксели, інформація про стан кожного з яких зберігаеться в 1 біт відеопам'яті. Отже, мінімальний обсяг ввдеопам'яті комп'ютера становить 786 432 бiT = 98 304 байт = 96 Кбайт.

У більшості сучасних комп'ютерів для збереження інформації про піксел у відеопам'яті відведено 32 біт, що дає можливість відображати понад 4,3 млрд відтінків кольорів. Зрозуміло, що це поліпшить якість отриманого на екрані зображення, але збільшить мінімальний обсяг відеопам'яті, потрібної для збереження зображення. Реальний обсяг відеопам'яті завжди перевищує мінімальний, тому сучасні комп'ютери використовують відеопам'ять обсягом 128—512 Мбайт.

Другий пристрій виведення інформації, без якого білышсть користувачів не уявляють свій персональний комп'ютер, — це принтер — пристрій для роздруковування текстовой чи графічної інформації.

За принципом дп розрізняють матричні, струминні, лазерні та світлодюдт принтера, тому розгляньмо роботу саме цих пристроїв.

1. Матричний принтер е найпростішим друкувальним пристроем. До його

конструкци входить друкувальна голівка (каретка), яка рухається вздовж рядка. Дані виводяться на nanip у формі відбитку, що залишається після удару спеціальних голочок крізь фарбувальну стрічку.

Якість роботи принтерів цього класу визначають шльністю голок у друкувальній голівці

(найпоширеншшми е Э-гольчаста та 24-гольчасй матричш принтери).

Продуктившстъ роботи матричних принтеров визначають за кількістю надрукованих знаків за 1 с (cps — characters per second).

2. Струминний принтер (рис. 5.9)

Процес роздруковування на матричних принтерах відбувався дуже голосно, а отриманий результат мав невисоку якість. Тому більшість користувачів хотіли мати принтер, який би друкував тихо та якісно i коштував недорого. Саме таким пристроем i став струминний принтер.

Будь-який струминний принтер має два головні елементи — картридж (чорний та кольоровий) — резервуар з фарбою, на дні якого е невеликі отвори (сопла), та друкувальну голівку. Спеціальні чорнила, якими заповнений картридж, швидко нагрівають, i вони,

розширюючись, під високим тиском вилітають крізь вузенькі сопла у формі маленьких крапель. Після цього в картриджі створюеться вакуум, залишки чорнил всмоктуються назад та охолоджуються.

Краплі фарби, що потрапили на папip, повинні швидко висихати, а поверхня паперу — добре поглинати цю фарбу. Сучасні струминні принтери мають роздільну здатність близько 600 або 720 точок на дюйм (хоча останш моделі мають фізичну роздільну здатність до 2400 точок на дюйм), можуть друкувати iз задовільною якістю на звичайному nanepi, а високу якість роздруківки забезпечують на спеціальному папepi. Продуктивтсть роботи струминних принTepiB (швидкодія) становить 5-6 сторінок за хвилину (для більш продуктивних моделей —16-20 сторінок у швидкк;ному режимі). Ці принтери малошумні, вартасть їx постійно зменшується, а якість друкування — підвищується.

3. Лазерний принтер

Майже дві третини Bcix принтерів, що iix застосовують у сфері бізнесу, е лазерними. Вони

високонадійні, забезпечують достатню швидкість друкування (від 3 до 50 сторшок за хвилину), менш, шж струминш принтери, вимогливі до якоста паперу, мають доступну власну вартасть та

низьку вартасть роздрукованого аркуша, а якість їx друкування ввдповадае типографськш (для тексту з роздільною здатшстю 300 dpi).

Безумовними перевагами лазерних принтерів е висока якість i швидшсть друкування, але й вони мають певш недоліки. Якщо роздруковують велику кількість аркушів, через певний час може відчуватися неприємний запах, який з'являеться при плавленні тонера (порошку, який наносять на папip для формування зображення) після нанесения його на аркуш. Крім того під час роботи принтери цього виду виділяють шкідливий газ — озон. Проте головний недолік

лазерних принтерів — iix відносно висока вартість.

4. Світлодіодні принтери є аналогом лазерних. Працюють вони практично так само, але лазер, який керує формуванням зображення, замінений рядом світлодіодів.

Цей метод має лише один недолік — якістю друкування поступається лазерному.

Швидкість друкування залежить лише від кількості кольорів: чорно-білі принтери працюють трохи повільніше, ніж лазерні аналоги, але кольоровий світлодіодний принтер швидший за лазерний.

За іншими параметрами світлодіодні принтери впевнено крокують попереду — вони коштують менше за лазерні, витратш матеріали для них теж дешевше, але найголовнаше — їx вважають менш шкідливими для здоров'я людини, ніж лазерні.

До мультимедійного обладнання належить

багато пристроїв введения та виведення інформації:

• Мікрофон та акустичні системи з підсилювачами, колонками або просто навушники (засоби введения та виведення аудіоінформації).

• Цифрові фотоапарати, яш дають змогу вводити в комп'ютер графічну шформащю.

• Відеокамери, яш дають змогу ввести в комп'ютер відеоінформацію.

· TV-тюнер який дае змогу отримати на комп'ютері вадеоінформацію з телевізійного ефіру.

Плати відеовиведепня, призначені зберігати й виводити на екран телев1зора створене або

оброблене на комп'ютер! зображення.

• Великі екрани та мультимедійні дошки, на яких за допомогою мультимедшних проекторів

можна ввдтворити будь-яке зображення.