Поняття педагогічної майстерності

ТЕМА 7. ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА ТА ШЛЯХИ ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ Й РЕАЛІЗАЦІЇ

Література

Запитання і завдання

1. Що таке рівень моральності соціального працівника? 2. Розкрийте зміст понять моральні знання, моральні переконання, моральна потреба. 3. Проаналізуйте і розкрийте найважливіші характеристики моральної поведінки соціального працівника: любов до людей, доброта, чесність, справедливість, совість, об’єктивність, тактовність, уважність і спостережливість, терпимість, терпіння, витримка й самовладання, самокритичність, адекватність самооцінки, комунікабельність, оптимізм, сила волі, емпатія, прагнення до самовдосконалення, творче мислення.

1. Медведева Г.П. Этика социальной работы: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М. Гуманит изд. центр ВЛАДОС, 2002. – С. 79 – 95.

2. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д.Павленок. – М.: ИНФРА – М, 1998. – С. 321 – 332.

3. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та ін.; За заг. ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 210 – 216.

В педагогічній літературі можна зустріти такі означення педагогічної майстерності: педагогічна майстерність – це:

“найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків” (Кузьмина Н.В., Кухарев Н.В. Психологическая структура деятельности учителя. Гомель, 1976. С. 20);

“високе мистецтво навчання і виховання” (Педагогическая знциклопедия. – М., 1965. – Т. 2. – С. 739),

“синтез наукових знань, умінь і навичок, методичного мистецтва і особистих якостей учителя” (Щербаков А.И. Формирование личности учителя в системе высшего педагогического образования. Автореф. дис. д–ра пед. наук. – Л., 1968. – С. З0).

За аналогією можна дати такі означення професійної майстерності соціального працівника: “Синтез наукових знань, умінь і навичок, мистецтва спілкування і особистих якостей соціального працівника”.

Справді, зовні майстерність виявляється в успішному розв’язанні різноманітних соціальних завдань, високому рівні організованої соціальної роботи, але суть її в тих якостях особистості соціального працівника, які породжують цю діяльність, забезпечують її успішність. Ці якості слід шукати не лише в уміннях і навичках, а й у тому сплаві властивостей особистості, її позиції, які й дають соціальному працівникові, педагогові змогу діяти плідно й творчо.

Хоча педагогічна майстерність виявляється в діяльності, проте повністю до неї не зводиться. Не можна обмежити її лише високим рівнем розвитку узагальнених умінь соціального працівника, якими є:

1) вміння слухати інших з розумінням і цілеспрямовано;

2) отримувати інформацію, збирати необхідні факти для підготовки плану спільних дій соціального працівника, клієнта, необхідних організацій і служб;

3) створювати й підтримувати професійні стосунки з метою надання допомоги тим, хто її потребує;

4) залучати клієнтів (включаючи інших індивідів, сім ї, групи і громади) у вирішення їхніх власних проблем і завоювати довіру;

5) пропонувати інноваційні вирішення проблем для задоволення потреб клієнта;

6) виступати посередником і вести переговори з конфліктуючими сторонами;

7) визначати і передавати соціальні потреби у фінансові чи юридичні установи, висвітлювати їх на громадському рівні.

8) проводити необхідні дослідження і запроваджувати в практику їх результати;

Сутність майстерності – в особистості фахівця, в його позиції, здатності виявляти творчу ініціативу на грунті реалізації власної системи цінностей.

Майстерність – вияв найвищої форми активності особистості фахівця в професійній діяльності, активності, що грунтується на гуманізмі й розкривається в доцільному використанні методів і засобів взаємодії у кожній конкретній життєвій ситуації.

Отже, майстерність соціального працівника можна трактувати як найвищий рівень діяльності в соціальній роботі (якщо йдеться про якість результату), як вияв творчої активності особистості соціального працівника (якщо мова йде про психологічний механізм успішної діяльності).

Коли ж ми хочемо усвідомити витоки розвитку майстерності, зрозуміти шляхи професійного самовдосконалення, доцільно сформулювати визначення цієї категорії так: професійна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

До таких важливих властивостей належать: гуманістична спрямованість діяльності соціального працівника, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техніка (І.А.Зязюн). В цьому визначенні варто відзначити такі моменти:

1) педагогічна майстерність у структурі особистості це система, здатна до самоорганізації, а системотвірним фактором є гуманістична спрямованість;

2) основою професійної майстерності є професійна компетентність (єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення професійної педагогічної діяльності);

3) педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;

4) педагогічна техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал соціального працівника, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності.

Всі складові педагогічної майстерності тісно пов’язані між собою, їм властивий саморозвиток, а не лише кількісне зростання під впливом зовнішніх чинників.

Отже, щоб соціальний працівник діяв творчо, самостійно виважуючи результати своєї діяльності і коригуючи засоби з орієнтацією на мету, він повинен мати певну внутрішню опору, певні властивості, риси, розвиток яких забезпечить професійний саморозвиток соціального працівника, а через нього і успішне вирішення проблем клієнта.