2014-02-02
1264
У розвинутій ринковій економіці банкрутство є звичайним явищем. До процедури банкрутства вдаються з метою досягнення фінансової стабільності підприємства та найбільш оптимального розподілу його активів. Досить часто ініціювання процедури банкрутства призводить до того, що в процесі реструктуризації на місці підприємства-банкрута створюється нове життєздатне та конкурентоспроможне Товариство.
Неплатоспроможність - це недостатність ліквідних активів, необхідних Товариству для розрахунків за своїми зобов’язаннями і продовження господарської діяльності.
Банкрутство - це стан неплатоспроможності, що підтверджує нездатність Товариства у встановлений законодавством термін задовольнити вимоги, які пред’являються до нього кредиторами, та виконати зобов’язання перед бюджетом[36]. Товариство визнається банкрутом відповідно до положень законодавства про банкрутство.
Санація та ліквідація Товариства. Під час судочинства щодо справ про банкрутство усі учасники процесу завжди ретельно аналізують два основних варіанти виходу з банкрутства - санацію підприємства-боржника або ліквідацію його активів.
Санація – це система заходів щодо уникнення ліквідації Товариства у процесі банкрутства, яка передбачає задоволення третьою особою вимог кредиторів до боржника на певних умовах. Санація може також здійснюватися шляхом укладання угоди з усіма кредиторами Товариства, за якою виплати кредиторам здійснюються на умовах, що відрізняються від попередніх умов, узгоджених на момент надання кредиту або позики. Така форма санації дозволяє Товариству функціонувати далі та звести до мінімуму збитки кредиторів. Крім того, санація може передбачати, наприклад, злиття підприємства, що опинилося на межі банкрутства, з більш могутньою компанією, перепрофілювання його діяльності та зміну корпоративної структури, ліквідацію неприбуткових виробництв, цехів тощо та пов¢язаний з цим продаж частини активів підприємства-боржника. Ці заходи слід відрізняти від повної ліквідації активів Товариства, про яку йдеться далі. Санація дозволяє і кредиторам, і акціонерам уникнути значних витрат, зусиль та втрат часу, пов’язаних з ліквідацією підприємства-банкрута.
Ліквідація активів Товариства. Якщо пропозиції щодо санації підприємства не надходили або їх було відхилено, в процесі банкрутства створюється ліквідаційна комісія, основним завданням якої є погашення боргів підприємства-боржника перед кредиторами за рахунок коштів від продажу його активів. Якщо борги підприємства-боржника є занадто великими, то для їх погашення необхідно продати все його майно або таку велику його частку, що продовження його функціонування виявиться неможливим. Лише в цих випадках аарбітражний суд приймає рішення щодо ліквідації підприємства-банкрута. Таким чином, ліквідація певної частки активів підприємства-банкрута не в усіх випадках призводить до його ліквідації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Процедура банкрутства. Чинне законодавство України детально регламентує порядок та послідовність виконання заходів, пов’язаних з банкрутством.
Судочинство щодо справ про банкрутство здійснюється в Україні арбітражними судами за місцем знаходження підприємства-банкрута. Справи про банкрутство у судовій практиці вважаються досить складними, і часто їх розгляд триває багато місяців. Тому наведена нижче схема може дати лише загальне уявлення про послідовність заходів, які проводяться у таких випадках. Загалом ці заходи зводяться до таких кроків:
· подання заяви до арбітражного суду;
· прийняття рішення щодо порушення справи про банкрутство;
· публікація повідомлення в пресі щодо порушення справи;
· подання претензій кредиторами;
· подання та розгляд пропозицій щодо санації;
· визнання боржника банкрутом (за відсутності пропозицій щодо санації або в разі їх відхилення)[37];
· робота ліквідаційної комісії, спрямована на погашення претензій кредиторів[38];
· відновлення роботи звільненого від боргів підприємства[39];
· прийняття рішення арбітражного суду про ліквідацію юридичної особи-банкрута – у тому разі, якщо після задоволення всіх претензій майна банкрута не залишилося або майно, що залишилося, є недостатнім для продовження роботи;
· ліквідація Товариства-банкрута.
Ініціювання процедури банкрутства. Ініціювати процедуру банкрутства можуть як кредитори Товариства, так і саме Товариство. Загальновідомо, що ініціаторами процедури банкрутства здебільшого виступають кредитори. У процесі банкрутства вони мають проводити свою, детально продуману політику. Для кредитора важливо оцінити, що є більш вигідним: зберегти підприємство-боржника як цілісний майновий комплекс (сподіваючись на погашення боргів у майбутньому) чи отримати борг (частку боргу) через ліквідацію боржника. У багатьох випадках, наприклад, доцільно здійснювати санацію Товариства. Цей захід вважають успішним, якщо кредитори зазнають менших збитків порівняно з тими, що можуть виникнути в разі ліквідації Товариства.
У світовій практиці справи про банкрутство часто порушуються за ініціативою боржників. Така можливість передбачається і законодавством України[40]. Боржнику ця процедура часто дозволяє за досить короткий проміжок часу позбутися боргів і відновити нормальну роботу підприємства. Ініціюючи банкрутство, підприємство-боржник може уникнути ситуації, коли борги починають рости “немов на дріжджах”, а також отримати право вибору умов проведення санації[41].
Ліквідація Товариства – це комплекс економіко-правових заходів, спрямованих на припинення існування юридичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності без переходу прав та обов’язків у порядку правонаступництва.
Банкрутство може бути окремим випадком ліквідації, однак причиною ліквідації Товариства не завжди є його неплатоспроможність. Товариство може припинити свою діяльність також за таких обставин[42]:
· після закінчення терміну, на який воно створювалося, після досягнення мети, що ставилася під час його створення, або за інших обставин, передбачених установчими документами;
· за рішенням Загальних зборів акціонерів;
· на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність Товариства в разі систематичного або грубого порушення ним законодавства[43], а саме:
- провадження діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству;
- визнання установчих документів недійсними або такими, що суперечать законодавству;
- несвоєчасного повідомлення про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;
- неподання протягом року до органів державної податкової служби звітності, передбаченої чинним законодавством.
Порядок ліквідації Товариства. Ліквідацію проводить ліквідаційна комісія, призначена самим Товариством, а в разі припинення діяльності Товариства за рішенням суду чи арбітражного суду - ліквідаційна комісія, призначена цими органами. Робота ліквідаційної комісії складається з таких головних етапів[44]:
· публікація в місцевому та одному з офіційних центральних друкованих органів повідомлення про ліквідацію Товариства із зазначенням терміну пред’явлення претензій кредиторами[45];
· оцінка майна Товариства;
· комплекс заходів щодо розрахунків з дебіторами та кредиторами[46] Товариства;
· розподіл грошових коштів, включаючи кошти від розпродажу майна Товариства, що залишилися після розрахунків з кредиторами, між акціонерами пропорційно частці у Статутному фонді Товариства, що належить кожному з них[47];
· складання та надання ліквідаційного балансу[48] на затвердження органу, що створив ліквідаційну комісію;
· подання до органу, що здійснює державну реєстрацію, документів, необхідних для скасування державної реєстрації Товариства[49].
Ліквідація Товариства вважається завершеною, а Товариство - таким, що припинило свою діяльність (у даному випадку - ліквідованим) з моменту внесення запису про це до державного реєстру[50].
Тема 7. Конфлікт інтересів посадових осіб акціонерного товариства. Інформація з обмеженим доступом
7.1 Сутність конфлікту інтересів посадових осіб.
7.2 Послідовність дій в разі конфлікту інтересів.
7.3 Інформація з обмеженим доступом.
7.1 Сутність конфлікту інтересів посадових осіб.
Конфлікт інтересів – це ситуація, в якій посадова особа органу управління АТ має особисту зацікавленість (пряму, опосередковану чи потенційну), що перевищує загальноприйняту зацікавленість у результатах виконуваної роботи. Як правило, така зацікавленість не відповідає, а у більшості випадків навіть суперечить інтересам, діловій репутації чи діяльності АТ. Конфлікт виникає у однієї особи між двома її інтересами: як посадової особи, що має діяти в найкращих інтересах компанії, та як приватної особи (особистий інтерес).
Така суперечність може виражатися в тому, що:
1) посадова особа матиме зиск від ситуації, що склалася (укладення угоди, затвердження проекту тощо);
2) внаслідок дій посадової особи Товариство не зможе досягнути результату, що більш за все відповідає інтересам Товариства;
3) внаслідок дій посадової особи постраждає ділова репутація Товариства або честь та гідність самої посадової особи чи інших посадових осіб Товариства. Саме тому така ситуація і отримала назву “конфлікт інтересів”.
Основне, що лежить в основі конфлікту інтересів – зацікавленість посадової особи. Конфлікт інтересів виникає, якщо має місце підвищена зацікавленість, тобто така, що виходить за рамки звичайного інтересу до справи, обумовленого займаною посадою. Оскільки важко визначити, чи перевищує зацікавленість звичайну, чи ні – вводиться поняття зацікавлених осіб, що значно спрощує ситуацію.
Конфлікт інтересів - це ще не злочин. Однак, якщо проаналізувати наслідки, до яких може призвести його існування - можна зробити висновок, що конфлікт є першим кроком до злочину. Існування конфлікту інтересів не є злочином. Це ситуація, виникнення якої іноді навіть не залежить від волі особи. Головним принципом при виникненні конфлікту інтересів є розкриття інформації про його існування.
7.2 Послідовність дій в разі конфлікту інтересів.
Послідовність дій при виникненні конфлікту інтересів наступна:
Виникнення - Повідомлення - Розкриття інформації - Обговорення - Ухвалення рішення - Реалізація справи.
Виникнення. Конфлікт інтересів може виникнути на будь-якому етапі, а саме:
· До моменту призначення чи обрання посадової особи;
· До моменту першого обговорення справи (угоди, проекту);
· Після призначення чи обрання посадової особи;
· Після обговорення справи (угоди, проекту);
· Після ухвалення рішення по справі (угоді, проекту).
Повідомлення. Посадова особа, у якої виникла підвищена зацікавленість у справі (угоді, проекті) повинна повідомити відповідний орган управління. Не можна повідомляти якусь окрему посадову особу, наприклад, секретаря чи голову органу управління. Необхідно, щоб повідомлення було зроблено офіційно та відкрито на першому ж засіданні після виникнення конфлікту інтересів. Повідомлення робиться письмово або ж усно, але з занесенням відповідної інформації до протоколу засідання органу управління. Іноді особа може мати сумнів щодо того, чи існує конфлікт інтересів чи ні. Такі випадки дуже розповсюджені. У такому разі посадовій особі рекомендується повідомити Спостережну раду та отримати відповідне рішення.
Розкриття. Розкриття інформації тісно пов'язане з етапом повідомлення. Розкриття здійснюється на засіданні відповідного органу управління. Особа, що має зацікавленість, повинна надати повну та вичерпну інформацію іншим посадовим особам та пояснити, у чому саме полягає конфлікт інтересів та відповісти на всі запитання. При цьому можлива ситуація, коли посадова особа муситиме розкрити інформацію приватного, тобто конфіденційного характеру про себе чи своїх близьких родичів. Орган управління повинен вжити всіх необхідних заходів щодо збереження такої інформації.
Обговорення. Цей етап не є обговоренням справи (угоди, проекту) по суті. Це етап обговорення того, чи допускає товариство існування конкретного конфлікту інтересів. Під час обговорення посадова особа може бути присутньою та надавати відповідні аргументи та інформацію.
Ухвалення рішення. Рішення складається з двох частин: висновок органу про те, чи є конфлікт інтересів та яким чином мають діяти особи та товариство у ситуації, що склалася. Рішення органу повинно бути мотивованим та зваженим. В голосуванні не беруть участь особи, що мають зацікавленість. Рішення ухвалюється більшістю незацікавлених членів органу.
Реалізація. Реалізація справи, у якій є конфлікт інтересів - це не кінець проблеми, а лише її початок. Ситуації, коли товариство допускає існування конфлікту інтересів, дуже рідко трапляються у практиці. Однак, якщо товариство вирішило, що справа є вигідною для товариства та може бути реалізованою навіть при існуванні конфлікту інтересів - необхідно пам'ятати про основні принципи реалізації такої справи: зацікавлена особа не повинна втручатися на жодному з етапів реалізації справи, якщо у справу входять треті особи - інформація про існування конфлікту інтересів та факт узгодження з товариством повинні розкриватися.
Питання конфлікту інтересів є новим для українських акціонерних товариств. Тому його важливо правильно врегулювати у внутрішніх документах товариства (таблиця 3).
Таблиця 3 - Документи АТ, регулюючі конфлікт інтересів
| Документи | Принципи регулювання |
| Статут | Основні принципи щодо конфлікту інтересів. |
| Положення про Спостережну раду, Правління, Ревізійну комісію. | Основні принципи поведінки посадових осіб зазначених органів управління, принцип розкриття інформації про існування конфлікту інтересів на етапі обрання. |
| Положення про посадових осіб | Основні терміни та визначення поняття конфлікту інтересів, загальні принципи поведінки посадових осіб, їх права та обов'язки щодо товариства, загальні засади відповідальності, порядок притягнення до відповідальності. |
| Договір з посадовою особою | Обов'язок конкретної посадової особи щодо дотримання положень про конфлікт інтересів. |
| Зобов'язання посадової особи щодо конфлікту інтересів | підписаний посадовою особою документ, що підтверджує її обізнаність з політикою товариства щодо конфлікту інтересів та згоду посадової особи дотримуватись такої політики. |
7.3 Інформація з обмеженим доступом.
Питання одержання, використання, поширення та збереження інформації у товаристві набувають все більшого значення. Від того, як товариство використовує та захищає інформацію залежить його діяльність. Розглянемо основні групи та категорії інформації та особливості її надання у кожній з таких груп.
За режимом доступу інформація поділяється на дві групи - відкрита інформація та інформація з обмеженим доступом, яка в свою чергу поділяється на конфіденційну та таємну.
Відкрита інформація - це відомості, які призначені для вільного поширення серед необмеженого кола осіб.
Поширення відкритої інформації може бути ініційоване декількома суб'єктами: державою, власником, зацікавленою особою. Відповідно, відкриту інформацію можна поділити на групи за цією ознакою:
· ініційовані державою. Чинне законодавство містить ряд норм, які зобов'язують товариство поширювати інформацію про себе. Наприклад, Закон "Про цінні папери і фондову біржу" встановлює обов'язкову систематичну публікацію річного звіту та надання інформації до ДКЦПФР, Закон "Про господарські товариства" зобов'язує товариство публікувати повідомлення про скликання загальних зборів та персонально повідомляти про це держателів іменних акцій.
· ініційована власником. В такому випадку товариство як власник інформації саме вирішує, яку інформацію та яким способом поширювати. Це може бути публікація квартальних звітів, інформація про продукцію товариства.
· ініційована зацікавленими особами. Будь-яка особа має право на отримання інформації про діяльність товариства. Іноді такому праву кореспондує обов'язок товариства надавати інформацію на запит зацікавленої особи. Наприклад, Закон "Про господарські товариства" зобов'язує товариство на вимогу акціонера надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів, документи, пов'язані з порядком денним зборів, книги протоколів засідань правління тощо.
Інформація може поширюватися різними шляхами, а саме:
· публікація в офіційних друкованих виданнях. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", наприклад, зобов'язує товариство не менше одного разу на рік інформувати громадськість про своє господарсько-фінансове становище і публікувати річні звіти у встановлені терміни.
· поширення через засоби комунікації. До цього виду поширення інформації належить, наприклад, персональне повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів, надання якого передбачено Законом України "Про господарські товариства".
· безпосереднього надання на запит зацікавлених осіб. Це найбільш розповсюджений спосіб поширення інформації. Прикладом його застосування може бути надання акціонеру копій протоколів засідань правління або інших внутрішніх нормативних документів товариства.
Як вже зазначалося, інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну та таємну.
Конфіденційна інформація - це відомості, які:
· знаходяться у володінні, користуванні чи розпорядженні особи
· поширюються за її бажанням та
· відповідно до встановлених нею умов та правил.
Таємна інформація - це відомості, які:
· становлять державну та іншу передбачену законом таємницю та
· їх розголошення завдає шкоди особі, суспільству, державі.
До таємної інформації може належати, наприклад, лікарська таємниця, таємниця банківського вкладу, комерційна таємниця, таємниця листування тощо.
Комерційна таємниця товариства - це відомості:
· пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що
· не є державною таємницею, та
· розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. (Ст. 30 Закону "Про підприємства в Україні").
Держава визначає:
· перелік відомостей, які не можуть становити комерційної таємниці (КМ);
· відповідальність за розголошення відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства (ВР);
· порядок охорони відомостей, які становлять комерційну таємницю (ВР).
· Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" від 9 серпня 1993 р. № 611, комерційну таємницю не становлять:
· установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
· інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
· дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
· відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;
· документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
· інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
· документи про платоспроможність;
· відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
· відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Чинним законодавством встановлено кримінальну та адміністративну відповідальність за розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації. Крім того, товариствам надано можливість притягати посадових осіб до відповідальності, передбаченої установчими документами товариства.
Стосовно інформації з обмеженим доступом Товариство у своїх внутрішніх нормативних документах визначає:
· перелік інформації, віднесеної до категорій конфіденційної та таємної (склад і обсяг відомостей);
· перелік осіб, що мають право доступу до інформації кожної з категорій;
· перелік осіб, які мають право класифікувати інформацію за режимом доступу;
· правила доступу до інформації кожної з категорій та порядок користування носіями інформації;
· права та обов'язки посадових осіб щодо отримання, користування, розповсюдження та зберігання інформації з обмеженим доступом;
· порядок проведення внутрішніх розслідувань по фактах порушення режиму доступу до інформації з обмеженим доступом;
· відповідальність за забезпечення збереження інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, товариство повинно врегулювати у своїх внутрішніх документах питання отримання, поширення, використання та збереження інформації (таблиця 4).
Таблиця 4 - Документи АТ, регулюючі інформацію з обмеженим доступом
| Документи АТ | Характеристика |
| Статут | Ø визначає основні принципи діяльності товариства - відкритість та прозорість, право акціонерів на отримання відкритої інформації про товариство, обов'язок акціонерів та посадових осіб товариства щодо збереження інформації з обмеженим доступом |
| Положення про посадових осіб | Ø визначають обов'язки посадових осіб органів управління товариства щодо сумлінного виконання покладених на них обов'язків та основні принципи поведінки посадових осіб, пов'язані з інформацією з обмеженим доступом; основні засади відповідальності посадових осіб за неналежне виконання посадових обов'язків; порядок притягнення посадових осіб до відповідальності |
| Положення про інформацію у ВАТ та порядок її надання | Ø містять класифікацію інформації; основні вимоги до оформлення запиту про надання відкритої інформації; порядок та строки розгляду запитів та порядок надання відкритої інформації; загальний перелік відомостей, що є відкритими для ознайомлення; перелік осіб, які мають право класифікувати інформацію за режимом доступу; підстави відповідальності посадових осіб за ненадання або несвоєчасне надання інформації |
| Договір з посадовою особою | Ø містить обов'язок конкретної посадової особи щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом |
| Зобов'язання посадової особи щодо інформації з обмеженим доступом | Ø являють собою підписаний посадовою особою документ, що підтверджує її обізнаність з політикою товариства щодо інформації з обмеженим доступом та згоду посадової особи дотримуватись такої політики |
| Інші документи | Ø Перелік конфіденційної інформації Ø Перелік таємної інформації Ø Перелік осіб, що мають право доступу до конфіденційної інформації Ø Перелік осіб, що мають право доступу до таємної інформації Ø Журнали обліку інформації з обмеженим доступом Ø Інструкція з діловодства щодо інформації з обмеженим доступом |
ГЛОСАРІЙ З ДИСЦИПЛІНИ “КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ”
Акції - це цінні папери без установленого терміну обігу, що засвідчують пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджують членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дають право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді: дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Акції голосуючі - звичайні або привілейовані акції, що надають акціонеру - їх власнику право голосу при рішенні питання, поставленого на голосування.
Акції дрібні - високо спекулятивні акції за ціною менш, ніж $5 за штуку.
Акції “ефективності” - програма заохочення менеджерів, на основі якій серед них розподіляються акції залежно від результатів діяльності компанії протягом певних періодів, причому критеріями ефективності є прибутки на одну акцію і інші показники.
Акції звичайні - надають право її власнику брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу з усіх питань його компетенції, а також право на отримання дивідендів, а у разі ліквідації товариства - право на отримання частини його майна.
Акції оголошені - статутом товариства визначаються кількість, номінальна вартість, категорії (типи) акцій, які товариство має право розміщувати додатково до розміщених акцій і права, що надаються цими акціями.
Акціїпривілейовані - дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.
Акції розвинені - акції компаній, що швидко розвиваються, які не виплачують дивіденд і вкладають прибуток в розвиток виробництва.
Акції “розводнені” - акції, випущені за завищеною вартістю.
Акціонер - фізична або юридична особа, що володіє акціями даного акціонерного товариства.
Акціонерна командита - вид товариства, що поєднує елементи акціонерного товариство і командитного товариства. Частина учасників (вкладники) відповідає за зобов'язаннями акціонерної командити всім своїм майном, а частина (акціонери-командисти) лише в межах свого внеску.
Акціонерне товариство - вид товариства, статутний фонд якого розділений на певне число акцій рівної номінальної вартості. Визнається юридичною особою і відповідає за зобов'язаннями в межах майна, що йому належить. Відповідальність кожного акціонера обмежена вартістю його акцій.
Акціонерне товариство відкрите - товариство, акції якого можуть розповсюджуватися через відкриту підписку та купівлю-продаж на біржах.
Акціонерне товариство закрите - товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися через підписку, купуватися та продаватися на біржі.
Акціонерний сертифікат - документ, підтверджуючий право власності на певну кількість акцій.
"Американська" система управління - різноманітна і має суттєві особливості в межах окремих штатів. Тому управлінські структури відрізняються в межах окремих штатів, навіть у межах одного і того самого штату. Це пов'язано з особливостями правового регулювання, оскільки на федеральному рівні діють закони про цінні папери та про обіг цінних паперів, а внутрішньокорпоративна діяльність регламентується законодавством штатів. Сутнісні риси цієї системи полягають у тому, що керівництво здійснює унітарна рада директорів (the board of directors), яка керує всією діяльністю корпорації та відповідає за її загальний стан. До цього органу входять як виконавчі директори, так і незалежні, з повноваженнями контролю. Як правило, кількість виконавчих директорів у складі спостережної ради не регламентовано.
Аутсайдерські системи - характеризуються широкою акціонерною власністю, яка є досить поширеною, і тому вплив на прийняття рішень більшою мірою залежить від менеджерів, застосування різних форм перехоплення контролю за корпорацією.
Афілійовані особи - фізичні і юридичні особи, здатні надавати вплив на діяльність юридичних осіб; афілійованими особами юридичної особи є: член його Ради директорів (наглядової ради) або його колегіального виконавського органу.
Банкрутство - пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього термін пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.
Блокуючий пакет - 25%+1 голосуючий акцій.
Вексель - безумовне грошове зобов’язання однієї сторони сплатити іншій стороні визначену суму грошей у певному місці і в певний строк.
Виконавські органи управління - Генеральний директор/ Президент і Правління здійснюють керівництво поточною діяльністю товариства і організовують виконання рішень загальних зборів акціонерів і ради директорів (наглядової ради) товариства.
Встановлений мінімум для кворуму зібрання - загальні збори акціонерів правомочні (мають кворум), якщо в них взяли участь акціонери, що володіють в сукупності більш ніж половиною голосів розміщених голосуючих акцій товариства.
Господарські товариства - підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами через об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Депозитарій - юридична особа, яка створюється у формі ВАТ, учасниками якого є не менш ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді не може перевищувати 25% цього фонду, отже ніхто не може мати в депозитарії блокуючого пакета акцій і учасники повинні вирішувати питання з вищим рівнем узгодження інтересів.
Депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску (документарної, бездокументарної), відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг (система безготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, що базується на взаємозаліку вимог і зобов’язань сторін) та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента по випущених ним цінних паперах.
Дивіденд - це частина прибутку (платіж), що проводиться на користь власника (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою внаслідок розподілу частини її прибутку.
Дочірнє підприємство - це підприємство, єдиним засновником і власником якого є інше підприємство.
Еквівалент звичайних акцій - цінні папери, первинна вартість яких визначається із здатності власника обміняти їх на звичайні акції, до них відносяться фондові опціони, векселі і конвертовані облігації або привілейовані акції, у яких дійсна ставка відсотка у момент їх випуску менше двох третіх суми прибутковості облігацій корпорації; цінні папери, що формально не є звичайними акціями, але забезпечують їх володаря правом бути утримувачем звичайних акцій.
Емітент цінних паперів - це юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.
Зберігачі - торгівці цінними паперами і комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів.
Злиття - форма реорганізації, що передбачає виникнення нового товариства, яке в повному обсязі є правонаступником двох чи кількох товариств, які припиняють свою діяльність.
Інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених чинним законодавством, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування.
Інсайдерські системи управління - існують у разі, коли власність сконцентрована в руках кількох осіб, які володіють великими частками корпоративного майна. У цьому випадку значна частина функцій управління здійснюється цими (юридичними чи фізичними) особами і менеджмент перебуває під їх прямим впливом. Характерним є те, що інсайдери є водночас і акціонерами, і менеджерами таких корпорацій.
Інформація відкрита - це відомості, які призначені для вільного поширення серед необмеженого кола осіб.
Інформація конфіденційна - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні чи розпорядженні особи, поширюються за її бажанням та відповідно до встановлених нею умов та правил.
Інформація таємна - це відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю та їх розголошення завдає шкоди особі, суспільству, державі.
Кваліфікована більшість при ухваленні особливо важливих рішень - рішення за рядом питань (наприклад, внесення змін в статут, реорганізація, ліквідація товариства та ін.) приймаються загальними зборами акціонерів більшістю в 3/4 голосів акціонерів - власників голосуючих акцій, що беруть участь у загальних зборах акціонерів.
Командитне товариство - товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені Товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства.
Комерційна таємниця товариства - це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, та розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.
Контрольний пакет - 50%+ 1 голосуюча акція.
Конфлікт інтересів - це ситуація, в якій посадова особа органу управління АТ має особисту зацікавленість (пряму, опосередковану чи потенційну), що перевищує загальноприйняту зацікавленість у результатах виконуваної роботи.
Корпоративне управління являє собою процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами.
Корпоративний капітал - виступає у двох формах: реального капіталу (основні та оборотні фонди) та капіталу, представленого корпоративними правами у вигляді цінних паперів. Роздвоєння корпоративної власності проявляється в тому, що власником реального капіталу корпорації виступає саме акціонерне товариство, а власниками цінних паперів - акціонери.
Корпоративні права являють собою право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.
Корпорації - це договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
Міноритарний акціонер - акціонер, неафілійований з "внутрішніми" акціонерами, не пов'язаний з компанією якими-небудь економічними відносинами, і при цьому кількість голосуючих акцій, що йому належать, не надає вплив на схвалювані загальним збором рішення, і як наслідок, інтереси якого можуть не бути враховані менеджментом і контролюючим акціонером.
Можливість голосування за дорученням або заочно - право на участь в загальних зборах може бути здійснено акціонером як особисто, так і через представника.
"Німецька" система управління - трьохрівнева система управління корпорацією, яка містить в собі три управлінські структури: загальні збори акціонерів - наглядова рада - виконавча рада. Цій системі властиве чітке розмежування функцій між наглядовою радою, яка здійснює функції нагляду, і виконавчим органом, що керує поточною діяльністю корпорації. Можна відзначити досить чітке розмежування директорів - до наглядової ради входять тільки незалежні директори, до виконавчої - виконавчі директори.
Номінальний утримувач - депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований в реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передані за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі.
Об'єднання капіталів - не передбачають особистої участі в управлінні, представництві і базуються на об'єднанні капіталів, тобто в них домінує майновий елемент - для участі в об’єднанні потрібно зробити майновий внесок.
Об'єднань осіб (персональні об'єднання) - передбачають особисту участь в управлінні, представництві, здійсненні функцій по виробництву, до них належать повне і командитне товариство.
Облігація - цінний папір акціонерного товариства, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка.
Обмеження на число голосів для одного акціонера - статутом товариства можуть бути встановлені обмеження кількості акцій, що належать одному акціонеру, і їх сумарної номінальної вартості, а також максимального числа голосів, що надаються одному акціонеру.
Передавальний акт - документ, який складається в довільній формі під час реорганізації способом приєднання, злиття і перетворення та містить перелік активів і пасивів підприємства, що реорганізується, які передаються знову створеній юридичній особі. Як правило, до передавального акту додається баланс підприємства, яке реорганізується, на день передачі.
Перетворення – це форма реорганізації, внаслідок якої юридична особа одного виду «перетворюється» в юридичну особу іншого виду, або відбувається зміна її організаційно-правової форми; до юридичної особи, яка виникла знову, переходять усі права і обов’язки юридичної особи, що припинила свою діяльність, відповідно до передавального акту.
Повне товариство - товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.
Повнота інформації, що розкривається - розкриття інформації в обсязі, встановленому вимогами нормативних актів.
Поділ і виділення – форми реорганізації, що передбачають виникнення нової юридичної особи; базуються на бажанні сконцентрувати зусилля керівництва на головному напрямку діяльності підприємства, не відволікаючись на другорядні (недостатньо прибуткові) види діяльності та не допускаючи розпорошення ресурсів; межі правонаступництва юридичних осіб, які знову виникли під час поділу і виділення, визначаються розподільним балансом.
Представництво - структурно відособлена частина юридичної особи, що знаходиться за межами розміщення органа управління юридичної особи і діє від його імені. Діяльність представництва обмежується винятково представницькими функціями (укладення угод, здача-прийняття продукції тощо).
Приєднання - форма реорганізації, при якій нова юридична особа не виникає, а товариство, до якого відбувається приєднання, стає правонаступником всіх прав та обов’язків товариства, що приєднується.
Реєстр акціонерів – це складений на певну дату перелік акціонерів (власників іменних цінних паперів) та номінальних утримувачів, який є одним з основних корпоративних документів Товариства; дає можливість ідентифікувати акціонерів, а також кількість, номінальну вартість та категорію акцій, що їм належать; власники акцій отримують статус акціонера і всі пов’язані з цим статусом права лише після того, як відповідні відомості про них буде внесено до реєстру акціонерів.
Ревізійна комісія акціонерного товариства - наглядовий і контролюючий орган, головна функція якого полягає у здійсненні контролю за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства.
Реорганізація – передбачає правонаступництво однією юридичною особою за всіма зобов’язаннями (під час злиття, приєднання, перетворення) чи частини зобов’язань (під час виділення, поділу) іншої юридичної особи.
Розкриття інформації - забезпечення доступності інформації про діяльність компанії і корпоративних подіях всім зацікавленим в цьому особам незалежно від цілей отримання даної інформації за процедурою, що гарантує її знаходження і отримання.
Розподільний баланс – баланс знову створеного підприємства в процесі реорганізації способом поділу чи виділення на момент реорганізації.
Система управління корпорацією являє собою елементи законодавчо обов’язкових норм і специфічні розроблені приписи, притаманні даній фірмі.
Статут - основний документ акціонерного товариства, що має юридичну силу та регламентує, серед інших положень, питання діяльності Товариства, а також основні права та обов’язки акціонерів.
Суб'єкти корпоративного управління - безпосереднівласники корпоративних прав:окремі громадяни; власники та менеджмент окремого підприємства; державні та недержавні органи.
Товариство з додатковою відповідальністю - товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається в установчих документах. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а у разі їх недостатності - додатково майном, що їм належить, пропорційно до розміру внеску кожного учасника до статутного фонду. Максимальний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
Товариство з обмеженою відповідальністю - товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх внесків.
Філія - структурно відособлена частина юридичної особи, що знаходиться за межами розміщення органа управління юридичної особи і здійснює ту саму діяльність (виробничу, наукову і тому подібну), що і юридична особа в цілому. У філії є своє керівництво, що підпорядковується органу управління юридичної особи і діє на підставі доручення, що видається відповідним органом управління юридичної особи.
Юридична особа - суб’єкт, що має відособлене майно, що може від свого імені одержувати майнові і немайнові, пов’язані з майновими права і нести обов’язки, а також бути позивачем і відповідачем у суді та арбітражному суді.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ, РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ”
1. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
2. Закон України «Про власність» від 07.02.1991р. № 697-ХІІ.
3. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 р. № 1201-XІІ.
4. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 р. № 1560-ХІІ.
5. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-XІІ.
6. Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. № 2657-XІІ.
7. Закон України “Про антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 р.
8. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення " від 28.01.1994 р. № 3888-ХІІ.
9. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 р. № 236/96-ВР.
10. Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР.
11. Закон України “Про внесення змін у Закон України “Про антимонопольний комітет України” від 13.06.2000 р. № 1907-ІІІ.
12. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 р.
13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" від 9.08.1993 р. № 611.
14. Рішення ДКЦПФР "Про внесення змін до Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій" від 17.01.2000 р. № 3.
15. Рішення ДКЦПФР "Про затвердження Положення про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій" від 10.02.2000 р. № 5.
16. Лист ГДПІ "Щодо комерційної таємниці" від 23.11.1995 р. № 04-115/10-5614.
17. Лист ГДПІ "Про розгляд листа щодо надання інформації в податкову інспекцію"від 16.04.1999 р. № 9.
18. Акімова І. Структура власності, корпоративного управління та показники роботи підприємств: результати емпіричного дослідження українських підприємств / І. Кімова, Г. Швьодіауер.- К, 2003.- 21 с.
19. Балабанова Л.В., Лутай Л.А., Лисевич В.В. Науково-методичні рекомендації з дисципліни “Корпоративне управління” (для магістрантів спеціальності 7.050201 “Менеджмент організацій” і для слухачів факультету післядипломної освіти).- Донецьк: ДонДУЕТ, 2005.- 132 с.
20. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навчальний посібник.- К.: Знання-Прес, 2002.- 317 с.
21. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Натрова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник.- Харків: Еспада, 2003.- 688 с.
22. Збірник програм курсу корпоративного управління.- Харків: Еспада, 2003.- 68 с.
23. Корпоративне управління. Навчально-методичні рекомендації щодо самостійної роботи магістрантів з навчальної дисципліни в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу (для магістрантів спеціальності 8.050201 "Менеджмент організацій" Інституту економіки і управління та Інституту післядипломної освіти) / Холод В.В. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2007. - 57 с.
24. Корпоративне управління і фондовий ринок: Підручник / О.М. Царенко та ін.- Суми: Університетська книга, 2005.- 334 с.
25. Корпоративное управление крупным промышленным комплексом: Учебное пособие; Под ред. Ю.Г. Лысенко.- Донецк, 2003.- 243 с.
26. Корпоративный менеджмент в условиях нестабильности рынка; Под общ. ред. Н.П. Тихомирова.- М.: Экзамен, 2003.- 320 с.
27. Лутай Л.А., Лисевич В.В., Фоломкіна І.С. Методичні рекомендації щодо самостійної роботи з дисципліни “Корпоративне управління” для магістрантів спеціальності 7.050201 “Менеджмент організацій” і для слухачів факультету післядипломної освіти.- Донецьк, ДонДУЕТ, 2005.- 164 с.
28. Мащенко В.Е. Системное корпоративное управление.- М.: Сирин, 2003.- 251с.
29. Менеджмент для магистров: Учебное пособие; Под ред. А.А. Епифанова, С.Н. Кузьменко.- Сумы: Университетская книга, 2003.- 762 с.
30. Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник; За ред. О.Б. Чернега.- Донецьк, 2004.- 474 с.
31. Небава М.І. Теорія корпоративного управление: вузлові питання. Навчальний посібник.- К.: ЦНЛ, 2004.- 295 с.
32. Открытое акционерное общество: нормативные акты, устав, внутренние положения: сборник нормативных документов; Под ред. Б. Юровского.- Харьков: Центр «Консульт», 2004.- 136 с.
33. Перепелиця Р.К. Стратегія забезпечення ефективного функціонування підприємств на фондовому ринку: Монографія / Р.К. Перепелиця, І.Г. Брітченко.- Донецьк, 2005.- 234 с.
34. Холод В.В. Корпоративне управління. Навчально-методичні рекомендації щодо самостійної роботи магістрантів з навчальної дисципліни в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу. -Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. - 57с.
