Методична розробка

Экстренная профилактика столбняка

проводят при: - травме нарушения целости кожных покровов и слизистыз оболочек

- обморожениях и ожогах 2 3, 4 степени

- проникающие ранения ЖКТ

- внебольничных обортах

- родах вне мед. учреждений

- гангрене или некрозе тканей любого типа

- длительно текущих абсцессах, карбункулах и др. гнойной инфекции

- укусах животных

Противопоказания:

- пациентам, имеющим документ подтверждение о проведении плановых профилактич. прививок в соответствии с возрастом или полном курсе иммунизации не более 5 лет назад у взрослого человека

- пациентам, имеющим высокий титр

За каждым привитым наблюдают 1 ч, т.к. может развиться шок

лекції з теми:

„ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ”

Навчальний предмет: «Хірургія»

Спеціальність: 5.110101 «Лікувальна справа»

Курс: 3

Кількість навчальних годин: 8

м. Макіївка

Автор: Рудниченко Г.О.

Рецензент: Альохін В.А.

Обговорена і затверджена на засіданні методичної комісії хірургічного циклу

(протокол № від).

Ця методична розробка виконана на основі навчальної програми для спеціальності 5.110101 «Лікувальна справа», затвердженої начальником Управління Освіти й Науки МОЗ України Київ 2004р.

Всього лекцій: 5

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Історія хірургії нерозривно пов’язана з боротьбою проти інфекції. Хірургічна інфекція до цього часу залишається одною із головних причин післяопераційних ускладнень і смертності хворих. Зараз, відомо, що людину як складову частину біосфери оточують мікроорганізми. Деякі із них перебувають з людиною в мирних стосунках (сапрофіти), або навіть у взаємовигідних для людини (мікрофлора кишечнику), інші для людини патогенні (таких > 500).

В наш час гнійна (неспецифічна) інфекція домінує серед хірургічної патології. Частка хворих з гнійними захворюваннями складає до 30% (1/3) від всіх хірургічних хворих. На лікування гнійних післяопераційних ускладнень затрачуються колосальні кошти. В останній час спостерігається зростання гнійних запальних захворювань та інфекційних післяопераційних ускладнень, зменшення ефективності їх лікування. Це можна пояснити збільшенням числа мікроорганізмів стійких до дії антибактеріальних препаратів, зниженням імунологічної реактивності у хворих, загальним постарінням населення.

2. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ

Студент повинен

ознайомитись із: (β =1)

1. Поняттям про клостридіальну та неклостридіальну анаеробну інфекцію.

2. Видами сепсису: класифікацією, клінікою, лікуванням.

3. Поняттям про специфічну інфекцію: сибірка, дифтерія ран.

4. Туберкульозом, його формами.

5. Актиномікозом.

засвоїти: (β =2)

6. Гострі гнійні захворювання шкіри: фурункул, карбункул, бешиха, абсцес, флегмона, гідраденіт

7. Запальні захворювання судин: лімфангіт, лімфаденіт, флебіт, тромбофлебіт

8. Гнійно-запальні захворювання кісток й суглобів: бурсит, тендовагініт, артрит, остеомієліт

9. Газова гангрена: збудники, форми, прояви

10. Правець: збудники, форми, прояви, лікування, профілактика

3. ВИХОВНІ ЦІЛІ

1. Формувати у студентів почуття гордості до своєї майбутньої професії.

2. Виховувати у студентів почуття відповідальності до функціональних обов’язків, які вони повинні виконувати.

3. Сприяти розвитку почуття поваги до хворої людини, терпіння, співчуття.

4. Примушувати постійно замислюватися про дотримання етичних та деонтологічних норм в професійному спілкуванні з хворою людиною.

5. Вимагати підвищення інтелектуального та професійного рівня студентів під час вивчення предмету.

4. МІЖДИСЦІПЛИНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ

Дисципліни	Знати	Вміти
Попередні Фармакологія Сестринська справа Мікробіологія Анатомія	Групи препаратів: Антисептичні препарати Антибіотики Алгоритми Передстерилізаційної обробки інструментарію Контролю передстерилізаційної обробки Режими стерилізації в сухожаровій шафі та автоклаві Володіти поняттями: Вірулентність Вхідні ворота Шляхи попадання інфекції в організм Знати особливості будови шкіри, підшкірної основи, судин, лімфатичних вузлів	Виписати рецепти з переліченими препаратами. Поетапно провести передстерилізаційну обробку інструментарію та контроль якості

5. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

ЛЕКЦІЇ.

№п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі в рівнях	Тип лекції. Засоби активації студентів. Матеріали методичного забезпечення.	Розподіл часу
1. 2.	Підготовчий етап Організаційні заходи. Визначення актуальності теми, навчальних цілей лекції та мотивації.		Дивись п.1 та 2. Контроль вихідного рівня знань – написання тестів (Комплект тестових завдань у двох варіантах по 10 питань)	3 хв. 10 хв.
3.	Основний етап Викладання лекційного матеріалу за планом: 1. Гострі гнійні захворювання шкіри: фурункул, карбункул, бешиха, абсцес, флегмона, гідраденіт 2. Запальні захворювання судин: лімфангіт, лімфаденіт, флебіт, тромбофлебіт 3. Гнійно-запальні захворювання кісток й суглобів: бурсит, тендовагініт, артрит, остеомієліт 4. Поняття про клостридіальну та неклостридіальну анаеробну інфекцію 5. Газова гангрена: збудники, форми, прояви 6. Правець: збудники, форми, прояви, лікування, профілактика 7. Види сепсису: класифікація, клініка, лікування 8. Поняття про специфічну інфекцію: сибірка, дифтерія ран 9. Туберкульоз, його форми 10. Туберкульоз л/у, кістково-суглобовий 11. Актиномікоз	β=2 β=2 β=2 β=1 β=2 β=2 β=1 β=1 β=1 β=1 β=1	Тематична лекція. Питання за міжпредметною інтеграцією протягом заняття (комплект питань) Тематичні таблиці. Тематичні фотознімки. Навчальний відеофільм. Тематичне слайд-шоу. Графологічні структурні схеми.	75 хв.
4. 5. 6.	Заключний етап Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді на можливі запитання. Завдання для самопідготовки студентів.		Заключне слово викладача. Висновки по особливо важливим питанням. Усне вирішування ситуаційних клінічних задач (комплект задачу 5-ти варіантах). Орієнтовна карта для самостійної роботи студентів з літературою.	1-2 хв. 3-5 хв.

6. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ.

Розгорнутий конспект змісту теми:

Поняття про хірургічну інфекцію

Історична довідка

Ще до відкриття мікробів Л.Кохом, деякі лікарі підозрювали, що захворювання передається від людини до людини контактним шляхом (від хворого до здорового), а також через повітря, воду та їжу. Гіпотетичних збудників називали контагіями або міазмами (від грецьк. – забруднення). (Пирогов М.І.). У відношенні таких захворювань Гуфеланд в 1841 році ввів термін «інфекції», що в перекладі із латинської означає – зараження.

Серед численних видів інфекції велику групу складає хірургічна інфекція. Основу хірургічної інфекції складає гнійна інфекція.

Хірургічна інфекція – це такі захворювання інфекційного характеру, які пов’язані з оперативним втручанням, або для свого лікування потребують хірургічного втручання.

Незважаючи на те, що з гнійною інфекцією лікарі намагаються боротись на протязі тисячоліть, лише після відкриття мікроорганізмів, впровадження антисептики і асептики з¢явився прогрес у цій боротьбі. Але до повної перемоги в ній ще дуже далеко.

Ще до 70-років 19 століття не могли вести боротьбу з гнійною інфекцією, так як не мали уявлення про її етіологію. Згадаємо відомі літературні шедеври. У романі Л.М.Толстого “Війна і мир” описується смерть одного з головних героїв – князя Андрія Болконського. У битві під Бородіно він був поранений осколком гранати і незабаром помер. Яка причина його смерті? Судячи з опису, рана в живіт і стегно дійсно була серйозною. Але причиною смерті була інфекція, зараження крові (сепсис), якому лікар, що оглядав Болконського, не міг запобігти. Лікувати таку патологію лікарі того часу ще не могли.

У битві під Бородіно був поранений і генерал Багратіон. М¢язи і кістки стегна були сильно пошкоджені. Хірурги, що лікували генерала знали – єдине, що може дати шанс на одужання – це негайна ампутація кінцівки. Однак Багратіон відмовився від ампутації і помер в тяжких муках від гангрени.

Наполеон також помер на острові Святої Олени від перитоніту, при аутопсії виявлена перфорація тонкої кишки.

Під час дуелі з Дантесом був смертельно поранений О.С.Пушкін. Куля влучила в низ живота, пошкодивши кишечник. У чому б полягала допомога поету сьогодні? Його б привезли в хірургічну клініку, де зробили б лапаротомію, санацію черевної порожнини, ушивання кишки і дренування черевної порожнини. Життя б його було врятовано. Лікар Арендт, який лікував Пушкіна, і не подумав про операцію, тому що в той час це була 100% летальність. Поет помер від гнійного перитоніту.

У Києві стоїть пам’ятник генералу Ватутіну, який помер від гангрени, сепсису під час ВВВ після поранення ноги, відмовившись від ампутації кінцівки.

Класифікація хірургічної інфекції

1. Залежно від тривалості процесу:

Гостра хірургічна інфекція

а) гнійна

б) гнильна

в) анаеробна (газова гангрена)

г) специфічна (правець, сибірка)

Хронічна хірургічна інфекція

а) неспецифічна (гнійна)

б) специфічна (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз)

2. Залежно від етіологічного чинника:

· стафілококова;

· стрептококова;

· пневмококова;

· колібацілярна;

· синьогнійна;

· змішана.

3. Залежно від локалізації ураження:

· шкіри та підшкірної клітковини;

· кісток і суглобів;

· шиї;

· грудної клітки, середостіння;

· черевної стінки, органів черевної порожнини тощо.

4. За клінічним перебігом:

· загальна

· місцева

Під хірургічною інфекцією необхідно розуміти такі захворювання інфекційного ґенезу, які або причинно пов'язані з хірургічним втручанням, нанесенням ран (інфекційні ускладнення ран, зокрема, нагноєння останніх та ранова токсикоінфекція) або, які для свого лікування потребують чи, можуть потребувати на якомусь етапі свого перебігу хірургічного втручання (інфекційні захворювання, що спричинюють місцеве руйнування тканин та органів і накопичення у них токсичного гнійного ексудату та мертвих клітин - абсцес, флегмона, карбункул, остеомієліт тощо).

Слід, однак, пам'ятати, що одного проникнення мікроорганізмів в організм людини для розвитку хірургічної інфекції недостатньо. Ми можемо виявити їх в організмі, а розвитку інфекції не буде. У таких випадках прийнято говорити про бактеріальне забруднення (контамінацію). Поява ознак запальної реакції організму у відповідь на інвазію мікроорганізмів означає перехід контамінації в явну бактеріальну, або токсичну інфекцію.

Чому в одних випадках ми маємо справу лише з контамінацією, а в інших - з бактеріальною інфекцією? Для розвитку в організмі хірургічної інфекції за наявності в ньому патогенних мікроорганізмів потрібна відповідна його чутливість до неї і подолання захисних сил організму. У процесі розвитку в організмі гнійної інфекції протистоять два чинники: з одного боку – макроорганізм, з іншого - мікроорганізм. Від того, хто в цій єдності і боротьбі переможе, і буде залежати розвинеться тільки мікробна інвазія чи й бактеріальна інфекція.

Додаткові сприятливі фактори для розвитку інфекції:

1. патогенність

2. вірулентність

3. кількість мікроорганізмів

4. місце проникнення інфекції (деякі тканини: підшкірна клітковина, плевра, черевина чутливіші до неї)

5. вид тканин (наявність некротичних ділянок)

6. їх кровопостачання

7. загальний стан організму (анемія, авітаміноз, недоїдання, супутні захворювання, особливо цукровий діабет).

Nota bene! Для того, щоб в рані розвинувся інфекційний процес необхідно, щоб загальна кількість мікробів перевищувала так званий "критичний рівень", який дорівнює не менше 10⁵-10⁶ бактерій в 1г тканини взятої з глибини рани. Правда цей "критичний рівень", тобто поріг чутливості організму до різних збудників, коливається в широких межах залежно від фізіологічного стану макроорганізму, функціонального стану тканин рани тощо.

Збудники

Збудниками хірургічної інфекції можуть бути різні мікроорганізми: стафілокок, стрептокок, гонокок, Збудники менінгокок, кишкова і синьогнійна палички, паличка черевного тифу, протей, клостридії, мікобактерії туберкульозу, спірохети.

Зараження може відбуватися одним видом мікроба (моноінфекція) або кількома видами (поліінфекція або мікробна асоціація).

Місце проникнення інфекції в організм – це вхідні ворота. Частіше інфекція проникає ззовні. Це екзогенна інфекція. Вхідними воротами є різні ушкодження. Інфекція передається контактним шляхом (при безпосередньому дотику з нестерильними предметами), а також повітряно-крапельним і повітряно-пиловим.

Інфекція може поширюватися в організмі з вогнищ, які вже в ньому є. Це ендогенна інфекція. Джерелом її є гострі гнійні процеси (фурункул, карбункул, лімфаденіт, бешиха тощо), а також хронічні, при яких інфекція перебуває у латентному стані (карієс зубів, хронічний тонзиліт, хронічні запальні процеси в сечовій системі і жіночих статевих органах та ін.). При зниженні реактивності організму мікроорганізми лімфогенним або гематогенним шляхом можуть поширюватися, викликаючи вторинні запальні вогнища.

У відповідь на проникнення бактерій в організмі за сприятливих умов виникає місцева і загальна реакція.

Клінічні прояви

Місцева реакція характеризується всіма ознаками запалення:

1. біль

2. почервоніння

3. місцеве підвищення температури