Тема 3. Культурні процеси

В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ – 2 год.

1. Соціокультурна ситуація незалежної України.

2. Питання про національну мову.

3. Реформування системи вищої освіти. Розвиток української науки.

4. Нові відносини держави і церкви.

5. Сучасні тенденції в мистецькому житті як результат отриманої свободи творчості.

Література:

1. «Основи законодавства України про культуру» / https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2117-12

2. Бистрицький Є. Відродження культури: міф і реальність // Політична думка, 1993. – №1. – C.30–32 / https://www.bystrytsky.org/bystrytsky.htm

3. Бойко Ю. Деякі думки про сучасне мистецтво в Україні // Сучасність. – 1996. – №9.

4. Мистецька галерея у Львові / https://www.artgreensofa.com/exhib-u.htm

5. Нариси української популярної культури. – К.: УЦКД, 1998.

6. Ращдорф З. Приватна колекція живопису / https://art-raschdorf.com/ua/catalog.html

7. Скляренко Г. Сучасне мистецтво України // Золоті ворота. – 1994. – №3.

8. Універсальні виміри української культури. – Одеса, 2000 / https://www.myslenedrevo.com.ua/studies/uvuk/index.html

Конспект лекції:

1991 р. українська незалежнiсть стала фактом мiжнародної полiтики, але їй ще належало стати фактом культурного життя. Головний документ державної культурної полiтики цього часу – «Основи законодавства України про культуру», прийнятi Верховною Радою у лютому 1992 р.

З часом в суспільстві склалася нова соціокультурна ситуація, яка характеризується новими соціально-економічними умовами, соціальною структурою, системою цінностей. Брак бюджетного фінансування породив думку про занепад української культури. Але, можна говорити лише про господарчий занепад державно-комунальної галузi культури, тоді як у культурi простежуються процеси глибинної трансформацiї.

1989 р. було ухвалено Закон про державний статус української мови.

Реформується система вищої освіти. Введена система акредитації. Крім державних, з’являється велика кількість комерційних вузів. 19 травня 2005 р. було прийнято рішення про приєднання України до Болонського процесу(Болонська декларація – угода щодо стандартизації підходів до організації навчального процесу і функціонування вищої школи в Європейському Союзі). Актуальні проблеми історичної науки в своїх роботах розв’язують – Панченко П.П., Верстюк В.Ф., Толочко П.П., Кульчицький С.В., Турченко Ф.Г., Бойко А.В.

Конфесiйна ситуацiя в Українi. В країні зареєстровано 80 конфесій, течій і напрямів. Головні із них – Українська православна церква (Московського патріархату), Українська православна церква (Київського патріархату), католицькі, греко-католицькі, протестантські церкви, релігійні громади нацменшин та неорелігійних культів.

Мистецьке життя. Кіномистецтво представлено такими фільмами як: «Помаранчеве небо» (режисер О.Кірієнко), «Богдан-Зиновій Хмельницький» (режисер М.Мащенко), «Молитва за гетьмана Мазепу» (режисер Ю.Ільєнко), «Голод-33» (режисер О.Янчук), «Чорна Рада» (режисер М.Засєєв-Руденко), «Мамай» (режисер О.Санін). Пануючим стилем у живописі стає авангардизм (митці Павло Маков, Оксана Мась, Влада Ралко, Максим Мамсиков, Ігор Гусєв, Ілля Чічкан, Олег Тістол, Олександр Ройтбурд, Олександр Гнилицький). В творчості українських архітекторів все частіше зустрі-чаються прояви постмодерну (продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних) та хай-теку (стилістичний напрямок у сучасній архітектурі та дизайні, орієнтований на функціональність, науковість, елітне обслуговування архітектурою з застосуванням високих технологій). Найбільш відомі українські театри: Київський національний академічний театр оперети (худ. керівник – Б.Струтинський), Театр ім. І.Франка (худ. керівник – Б.Ступка), Театр російської драми ім. Л.Українки (худ. керівник – М. Резникович). Сучасну українську літературу представляє нова генерація письменників (рейтинг за популярністю: С.Жадан, Л.Денисенко, І.Роздобудько, Ю.Андрухович, Л.Кононович).

Аналiз сучасної культурної сфери показує, що процес реформування культурної сфери є необхідним.

ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ:

ТЕМА 1. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ – 2 год.

План практичного заняття:

1. Матеріальна і духовна культура східних слов’ян.

2. Хрещення Київської Русі і розвиток культури.

3. Писемність і літературна традиція.

4. Освіта та наукові знання.

Тематика рефератів:

1. Феномен двовір’я в українській культурі.

2. Перші бібліотеки Київської Русі.

3. Наукові знання в Київській Русі.

4. «Повість минулих літ» та етапи її формування.

5. Архітектура та містобудування.

6. Сакральна архітектура Київської Русі.

7. Особливості давньоруського малярства. Фрески та мозаїки Софії Київської.

Література:

1. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. – К.: Наукова Думка, 1989.

2. Всеобщая история искусств. Академия художеств СССР. Институт теории и истории изобразительных искусств. Том 2. Искусство средних веков. Книга первая / https://www.bibliotekar.ru/Iskusstva.htm

3. Горський В.С. Святі Київської Русі. – К.: Абрис, 1994.

4. Ионайтис О.Б. Византийские традиции и процесс формирования философской культуры Киевской Руси / https://shkola-mysli.by.ru/01-13.html

5. Іларіон. Слово про Закон і Благодать (Літ. Переклад С.В.Бондаря) // Філософська думка. – 1988. – №4.

6. Історія української культури. За загальною редакцією Івана Крип’якевича. К. – 2002 (за виданням 1937 року) / https://litopys.org.ua/krypcult/krcult.htm

7. Історія української культури. у п’яти томах. Том 1. Київська Русь. https://litopys.org.ua/istkult/ikult.htm

8. Любимов Л. Искусство Древней Руси – М., 1974 / https://artyx.ru/books/item/f00/s00/z0000031/index.shtml

9. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К.: «Глобус» 1996.

10. Осетров Е.И. Живая Древняя Русь – М., 1976 / https://artyx.ru/books/item/f00/s00/z0000009/index.shtml

11. Рапов О.М. О дате принятия христианства князем Владимиром и киевлянами // Вопросы истории – 1984. – №6.

12. Щапов Я.Н. Княжеские уставы и церковь в Древней Руси ХІ – ХІV вв. – М.: Наука, 1972.

Хронологія подій:

VІІІ – ІХ ст. – формування ранньофеодальної держави – Київської Русі.

860 – прийняття князем Аскольдом християнства.

860-і рр. – просвітницька місії братів Кирила і Мефодія. Кирило уклав слов’янську абетку й розпочав переклад з грецької Святого письма.

955 – прийняття княгинею Ольгою християнства під час поїздки до Константинополя.

988 – офіційне запровадження християнства на Русі.

989-996 – спорудження на замовлення князя Володимира Святославича візантійськими майстрами собору Богородиці (Десятинної церкви).

990-992 – заснування митрополії в Києві.

1015-1054 – князювання Ярослава Мудрого.

1016 – створення «Руської правди».

1017-1037 – будівництво Софійського собору. При Софійському соборі створена перша на Русі бібліотека.

1037 – збудовано Золоті ворота.

1051 – заснування Києво-Печерської Лаври.

1051 – обрання Іларіона без санкції константинопольського патріарха першим київським митрополитом. Перша спроба автокефалії.

1051 – «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона.

1054 – завершення розколу християнства на православ’я та католицизм.

1056-1057 – «Остромирово Євангеліє».

1073-1078 – будівництво Успенського собору Києво-Печерської Лаври.

1096 – «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

1108-1113 – будівництво Михайлівського Золотоверхого собору Михайлівського монастиря.

1113 – «Повість минулих літ».

1185 – «Слово о полку Ігореве».

1187 – перша літописна згадка терміну Україна.

1250 – заснування Львова.

Терміни:

Політеїзм – форма вірування і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам.

Християнство – світова релігія, що з’явилась в І ст. у східних провінціях Римської імперії. Основа вчення – Новий Заповіт, оснований на Старому Заповіті з доповненнями віри в месіанство та божество Ісуса Христа, спокутування гріхів, Святі Тайни, загробне життя, воскресіння мертвих.

Церква – 1) приміщення, де відбувається релігійний культ; 2) релігійна організація, об’єднана однаковими догмами та обрядами.

Хрестово-купольний храм – тип християнського храму, що виник у середні віки. Основною рисою таких храмів є те, що їх внутрішній простір, перекритий склепіннями, у плані мав форму хреста, над середньою частиною якого височів головний купол. За допомогою підпружних арок та парусів (спеціальних будівельних конструкцій) купол з барабаном спирався на чотири стовпи.

Умови для розвитку культури:

Київська Русь – одна з великих, могутніх і культурно розвинених країн середньовічної Європи. Культура цієї держави посідала значне місце культурогенезі Європи та впливала на процеси розвитку європейської та світової культури. З князями Київської Русі підтримували родинні, політичні, економічні та культурні зв’язки правителі Візантії, Франції, Німеччини, Швеції, Данії, Польщі.

Володимир спробував подолати розповсюдження християнства шляхом створення інтернаціонального язичницького пантеону на чолі з Перуном. І лише тоді, коли ця спроба виявилася невдалою, Русь була християнизована. Розповсюдження християнства проводилось князівською владою й церковною організацією насильно, опір якому чинили не лише жерці, але й різні прошарки населення. Християнство в силу свого песимістичного світосприйняття та світовідношення (ідея загальної гріховності, культ страждання, ідеалізація аскетизму) було спрямоване проти оптимістичного, орієнтованого на реальне життя, демократичного за духом відношення слов’ян до дійсності. Для ХІ-ХІІ ст. характерно оязичене християнство. Народне язичництво не зникло з прийняттям християнства, але, перетворюючись саме, воно також видозмінювало важливі обряди та догматичні положення прийнятого християнства.

Особливості розвитку культури:

За стилем київські церкви належали до візантійського стилю. За основу культових споруд на Русі був узятий хрестово-купольний тип храму. Згідно з візантійською традицією куполи покривали свинцевими, позолоченими або забарвленими в зелений колір листами. Обидва кольори вважалися у Візантії священними. Початок кам’яного культового будівництва пов’язується з побудовою у Києві в 989-996 рр. церкви Богородиці, або як її називали в народі, – Десятинної. Пам’ятники архітектури світового значення: Київській Софійській собор, ансамбль Києво-Печерської лаври, Золотоверхий Михайлівський собор.

Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра. Найбільш знаменита мозаїчна Богоматір-Оранта (Софія Київська).

В основі матеріальної культури Київської Русі – традиція східнословянських племен. До декоративно-прикладного мистецтва належать: вироби з дерева, металу, кістки, каменю, глини. Твори прикладного мистецтва часто виконували подвійну роль прикрас і амулетів. Була відома така ювелірна техніка: чорніння срібла, лиття з дорогоцінних металів, карбування, інкрустація, техніка скані (узори з тонких металевих ниток) і зерні (прикраси з напаяних дрібних металевих кульок). Техніка перегородчастої емалі (нею прикрашалися звичайно коштовні вироби з золота: діадеми, ланцюжки у вигляді медальйонів, хрести, ікони, обкладинки книг тощо).

Отже, утворення Київської Русі мало велике історичне та культурне значення як для слов’янських так і неслов’янських народів. Її економічні та культурні досягнення ставали культурним надбанням латишів, естів, весі, мері, мордви, тюркських народів, які частково етнічно і політично консолідувались у складі Київської Русі.