2015-03-22
686
Запальні захворювання суглобів
Захворювання кістково-м'язової системи поділяють на запальні, дегенеративні (незапальні), травматичні, пухлинні.
Артрити (arthritis, от грец. аrthron суглоб +- itis) - запальні захворювання суглобів. Термін «артрит», запроваджений ще Гіппократом, в наступні століття використовували для позначення будь-якої патології суглобів.
З XVI століття, стали поступово виділяти окремі нозологічні форми артриту. Так, Байю (G. de Baillou) виділив серед артритів ревматизм. У XVII столітті Сиденгам (Т. Sydenham) описав як самостійні нозологічні форми подагру і ревматоїдний артрит. Кілька десятиліть потому, інфекційні специфічні артрити були об'єднані Бушаром (С. J. Bouchard) під загальною назвою «інфекційний псевдоревматизм». У XIX столітті Мюллер (F. Muller), зробивши першу спробу класифікувати патологію суставів, чітко відмежував запальні захворювання суглобів (артрити) від дистрофічних (артрози). Цей розподіл зберігає своє значення і по теперішній час.
Класифікація артритів.
Виділяють дві основні групи артритів:
|
|
|
1. Артрити як самостійні нозологічні форми.
2. Артрити в зв'яку з іншими захворюваннями.
До самостійних нозологічних форм відносяться:
- ревматоїдний артрит (важке запальне захворювання суглобів,часто рано призводить хворих до інвалідності. Захворювання обумовлене порушенням імунних систем в організмі. Факторами ризику для розвитку ревматоїдного артриту є осередки інфекції в організмі);
- ревматичний поліартрит (хвороба Сокольського-Буйо);
- анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева);
- інфекційні специфічні артрити (гонорейний, туберкульозний, дізентерійний, вірусний і ін.);
- інфекційно-алергічний поліартрит (включаючи паліндромний ревматизм і переміжну водянку суглоба);
- псоріатичний поліартрит;
- хвороба Рейтера.
До артритів при інших захворюваннях відносяться артрити при:
- алергічних захворюваннях;
- дифузних захворюваннях сполучної тканини;
- метаболічних порушеннях (подагра та ін);
- захворюваннях легенів;
- злоякісних пухлинах;
- деяких синдромних захворюваннях.
При алергічних і дифузних захворюваннях сполучної тканини, хворобах легенів, крові, травного тракту та ін. захворюваннях артрити є частим, але не постійним проявом. Зазвичай вони мають нестійкий характер, в основі їх лежать зміни в суглобах, що проявляются болями й припухлістю суглобів.
Тривале застосування медикаментів може призвести до лікарської хвороби та аллергічного артриту, що її супроводжує.
При дерматоміозиті болі в суглобах зазвичай обумовлені навколосуглобовими змінами шкіри і м'язів. Нерідко спостерігаються також контрактури суглобів переважно верхніх кінцівок міогенного походження. На рентгенограмах суглобів, як правило, ніяких змін не виявляється.
|
|
|
Крім двох основних груп, окремо виділено травматичні артрити (внаслідок особливостей їх виникнення і лікування).
Етіологія і патогенез.
Причиною розвитку запального процесу в суглобі може бути місцева або загальна інфекція, алергія, аутоалергія, місцева травма та ін. Однак етіологія деяких важких запальних суглобових захворювань дотепер неясна. Факторами, що сприяють розвитку артритів, є переохолодження, фізичне перевантаження суглоба.
Патогенез артритів складний і різноманітний. Особливості структури суглобових тканин зумовлюють можливість суглобів швидко відповідати запальною реакцією на прямий та опосередкований вплив.
При інфекційних специфічних артритах можливий бактеріально-метастатичний і токсико-алергічний шлях ураження. У першому випадку збудник хвороби гематогенним або лімфатичним шляхом заноситься безпосередньо до порожнини суглоба і може бути виявлений у синовіальній рідині. Ураження суглобів в таких випадках найбільш важке. Іноді має місце токсико-алергічний механізм розвитку інфекційних артритів, коли вплив мікробних токсинів викликає, за умови підвищеної чутливості суглобових тканин, розвиток алергічного синовіту.
Менш вивчений патогенез так званих неспецифічних артритів. Участь інфекції в їх походженні до теперішнього часу залишається недоведеною.
Згідно з сучасними уявленнями найважливішим патогенетичним чинником цих артритів є зміна загальної і тканинної реактивності організму, розвиток алергії.
У клінічній картині артритів наявні ознаки, що вказують на те, що в розвиткові захворювання відіграють роль порушення з боку нервової системи і особливо її вегетативної частини (симетричність ураження суглобів, порушення трофіки м'язів, кісток, шкіри, порушення потовиділення, судинного тонусу і ін.). Проте конкретно роль нервової системи в патогенезі артритів поки що не з'ясована. Також недостатньо вивчена роль ендокринних порушень.
Клінічна картина.
Перебіг артритів може бути гострим, підгострим і хронічним.
Загальна клінічна симптоматика - біль у суглобах, деформація їх, порушення функції, зміна температури і гіперемія.
Біль при артритах носить спонтанний характер, найбільш інтенсивний у другій половині ночі та вранці, зменшується після руху.
Деформація суглоба є наслідком зміни м'яких тканин, підвивихів і контрактур.
Порушення функції суглоба може бути обумовлене як болем, так і морфологічними змінами суглобових тканин. Воно може бути виражене в різному ступені - від легкого, без порушення працездатності, до повної нерухомості суглоба внаслідок фіброзного або кісткового анкілозу.
При гострих артритах обмеження рухливості зазвичай має зворотній характер. Для хронічних форм характерне прогресуюче обмеження рухливості, спочатку обумовлене болем, потім розвитком проліферативного і фіброзного процесів. У рідкісних випадках внаслідок остеолітичних процесів, підвивихів, можливе навпаки розвинення патологічної рухливості суглоба.
Хворі зазвичай скаржаться на біль, зміну форми і обмеження рухливості суглобів. Характер скарг може вказувати на наявність в суглобі запального процесу (сильний спонтанний біль, прогресуюче погіршення функції суглоба, швидкий розвиток деформації та ін.).
При гострому артриті біль в суглобі звичайно дуже сильний і постійний. Характерне значне болюче обмеження функції суглоба. При огляді може спостерігатися зміна шкірних покривів, збільшення суглоба в розмірі.
При підгострому артриті всі вищевказані прояви менш виражені.
При хронічному артриті біль виникае головним чином при русі в суглобі, при огляді виявляеться зміна форми суглобів. Лабораторні показники свідчать про меншу вираженість запального процесу. Хронічні форми нерідко призводять до інвалідизації хворих.
|
|
|
Лікування.
При лікуванні артритів повинна бути застосована комплексна патогенетична терапія, спрямована на:
зміну загальної та імунної реактивності хворого (із діею на вогнище хронічної інфекції, нормалізацію обміну, вітамінного балансу і т. д.);
зниження загальних і місцевих запальних реакцій (застосування гормональних, фізіотерапевтичних средств, курортного лікування);
відновлення порушеннь функції суглоба (лікувальна гімнастика, масаж, трудотерапія);
лікування основного патологічного процесу (при артритах, пов'язаних з іншими захворюваннями).
Найважливішим принципом терапії хронічних артритів є тривале етапне лікування (стаціонар - полікліника - курорт).
Ревматоїдний артрит
Ревматоїдний артрит (РА) – хронічне системне захворювання сполучної тканини з прогресуючим симетричним ерозивно-деструктивним ураженням переважно периферичних суглобів і характерними позасуглобовими проявами.
Є найбільш поширеною формою запального захворювання суглобів, на РА страждає близько 1% населення. Щорічна захворюваність складає близько 0,02%. Хворі РА складають 15-20% від загальної популяції інвалідів.
Стадії РА:
- рання (безсимптомна) стадія характеризується судинної і клітинної активацією;
- розгорнута стадія (хронічне запалення) проявляється порушенням ангіогенезу, активацією ендотелію, клітинної міграцією. інфільтрацією лімфоцитами синовіальної тканини, утворенням ревматоїдного фактора та інших аутоантитіл, імунних комплексів. Синтезом прозапальних цитокінів, простагландинів, металопротеаз, колагенази;
- пізня стадія характеризується соматичними мутаціями та дефектами апоптозу синовіальних клітин.
Суглоби, що найбільш часто вражаються при РА:
| п'ястно-фалангові | 90-95 % | гомілковостопні | 50-80 % |
| променево-зап'ясткові | 80-90 % | шийний відділ хребта | 40-50 % |
| проксимальні міжфалангові | 65-90 % | кульшові | 40-50 % |
| колінні | 60-80 % | ліктьові | 40-50 % |
| плюснефалангові | 50-90 % | скронево-щелепні | 20-30 % |
| плечові | 50-60 % |
Позасуглобові прояви РА
|
|
|
| 1 – Загальні: лихоманка лімфаденопатія зниження маси тіла слабкість | 5 - Легеневі плеврит вузлики інтерстиціальний фіброз облітеруючий бронхіоліт |
| 2 - Шкірні пальмарная еритема підшкірні вузлики васкуліт | 6 - Серцево-судинні перикардит міокардит васкуліт коронарних судин вузлики на клапанах |
| 3 - Очні епісклерит склерит вузлики на судинній оболонці та сітківці | 7 - нервово-м'язові здавлення нервів периферична нейропатія множинний мононеврит |
| 4 - Гістологічні синдром Фелти синдром великих гранулярних лімфоцитів лімфоми | 8 - Інші синдром Шегрена амілоїдоз |
Несприятливі прогностичні признаки РА:
начало хвороби в молодому віці;
високі титри РФ;
підвищення ШОЕ;
припухлість більше 2 суглобів;
позасуглобові прояви РА;
наявність анті-ЦЦП-АТ.
Умови, в якіх повинна надаватись медична допомога:
-Хворі на РА або вперше виявлені в період загострення, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованіх ревматологічніх відділеннях обласних або міськіх лікарень.
-Хворі на РА в період реміссії захворювання за умови призначення адекватної терапії мають знаходитися під наглядом лікаря-ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках.
Цілі лікування РА:
зменшення болю і скутості;
досягнення контролю над запаленням;
збереження здатності пацієнта виконувати повсякденні функції;
попередження руйнування суглобів;
досягнення ремісії захворювання.
Алгоритм ведення хворого РА:
- рання діагностика РА;
- призначення швидкодіючих ефективних БП (індивідуально);
- комбінація БП, НПЗП, ГКС (за необхідності);
- просвітництво хворого;
- регулярний моніторинг перебігу хвороби і побічних ефектів терапії;
- коригування терапії (препарат, доза);
- рентгенографія (МРТ) кистей і стоп не рідше 1 разу на 2 роки;
- своєчасне застосування хірургічних методів лікування;
- системна медикаментозна терапія;
- НПЗП;
- препарати, що модифікують перебіг хвороби (базисні);
- ГКС;
- біологічні агенти;
Лікування
| НПЗП | |
| Базова терапія а) препарати золота; б) антіметаболіті; в) салазо-сульфаніламідні препарати; г) циклоспорин; д) амінохінолонові препарати | |
| Біологічні агенти | |
| Глюкокортикостероїди: за умови неадекватного контролю актівності НПЗП; в якості "міст-терапії" на період очікування ефекту базових препаратів; постійний прийом при неефективності базової терапії. Пульс-терапія (у тому числі комбіновано) у випадках тяжкого перебігу РА, наявності виразних системних проявів | |
| Препарати системної ензимотерапії | |
| Еферентні методи: плазмоферез, лімфоцитофорез, імуносорбція | |
| Локальна терапія: внутрішньоуглобове введення пролонгованіх ГКС при персистуючому моно/олігоартриті, аплікація мазевих, гелевих форм на основі НПЗП, фітотерапевтічні методи. |
Кращим препаратом для початку базисної терапії при тяжкому перебігу серопозитивного РА за наявності позасуглобових проявів є метотрексат. Рішення про його неефективність може бути прийнято тільки після ступеневого підвищення дози до 20-30 мг на тиждень.
Комбінації базисних препаратів (метотрексат + плаквеніл, метотрексат + сульфасалазин, метотрексат + сульфасалазин + плаквеніл) використовуються при агресивному перебігу РА, недостатньому ефекті (частковій реакції або рефрактерності) окремих базисних препаратів.
Слабкі (делагил/плаквеніл, пероральні препарати золота) базисні препарати можуть застосовуватися в якості монотерапії (без комбінації із метотрексатом, сульфасалазином, або ГКС) тільки при малопрогресуючому перебігу РА I ступеня актівності.
Найбільш важливою вимогою до лікування РА є ранній початок базисної терапії, відразу після встановлення діагнозу, бажано, не пізніше 3 місяців від початку захворювання.
НПЗП
- призначаються всім хворим з активним РА;
- мають аналгетичний та протизапальний ефекти;
- оцінка ефективності препарату через 1-2 тижні;
- не змінюють плин захворювання;
- не попереджують деструкцію суглобів;
- при комбінації 2 і більше НПЗП підвищується ризик виникнення побічних ефектів.
Показання до системного застосування ГКС.
- «міст-терапія» до досягнення ефекту від базисних препаратів;
- неефективність або непереносимість НПЗП та базисних препаратів;
- наявність вісцеритів та васкулітів;
- псевдосептичний варіант РА;
- синдроми Стілла та Фелті.
Ортопедичне лікування РА
| І стадія | профілактичні шини та ортези у функціонально вигідному положенні суглобу на ніч; при неефективному консервативному лікуванні та збільшенні товщини сіновіальної оболонки на УЗД понад 4 мм. – хірургічна синовектомія |
| ІІ стадія | редресації уражених суглобів під наркозом з метою усунення контрактур; синовкапсулектомія; артропластика; тотальне ендопротезування |
| ІІІ стадія | артропластика; артродез; тотальне ендопротезування |
Критерії якості лікування:
- ранкова скутість не перевищує 15 хв.
- відсутня слабкість.
- відсутній біль в суглобах.
- відсутній біль в суглобах при пальпації або рухах.
- немає припухлості м’яких тканин навколо суглобів або сухожилкових піхов.
- ШОЕ менше 30 мм/год у жінок або 20 мм/год у чоловіків.
За наявності 5 і більше критеріїв говорять про клінічну ремісію РА.
За наявності симптомів активного васкуліту, перикардиту, плевриту, міозиту, а також нез’ясованої втрати ваги та лихоманки, питання про клінічну ремісію РА не розглядати.
Література:
Чепой В.М. Диагностика и лечение болезней суставов/ В.М. Чепой М.:Медицина, 1990.
Зацепин С.Т. Костная патология взрослых: Руководство для врачей/ С.Т. Зацепин. – М.: Медицина, 2001. - 640 с.
Чепой В.М. Болезнь Бехтерева/ В.М. Чепой. - М.: Медицина, 1976. - 123с.
Корнилов Н.В. Травматология и ортопедия: Руководство для врачей /под. ред. Н.В. Корнилова: в 4 томах. – СПб: Гиппократ, 2004-2006.
Скляренко Є.Т. Травматологія і ортопедія: Підручник / Є.Т.Скляренко. –К.: Здоров'я, 2005. – 384 с.
Олекса А.П. Травматологія і ортопедія / А.П. Олекса. – Київ: Вища школа, 1993.
Смирнова Л.А. Травматология и ортопедия. Практические занятия / Смирнова Л.А., Шумада И.В. – 2-е изд., дораб. и доп. – К.: Вища школа. 1984. – 352 с.
Юмашев Г.С. Травматология и ортопедия: учебник /Г.С. Юмашев, С.З. Горшков, Л.Л. Силин и др.; под ред. Г.С. Юмашева – М.: Медицина, 1993. – 567 с.
ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК І ВМІНЬ, ЯКИМИ ПОВИНЕН ОВОЛОДІТИ СТУДЕНТ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ.
1. Обстежити хворих з ушкодженнями та захворюваннями системи опори та руху.
2. Виконати тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі.
3. Виконати анестезію місця перелому діафіза довгої кістки.
4. Забезпечити транспортну іммобілізацію стандартними шинами
5. Виконати лікувальну іммобілізацію нескладними гіпсовими пов'язками (дистальний відділ верхньої та нижньої кінцівок).
6 Оцінити стан кінцівки в гіпсовій пов'язці.
7. Зняти гіпсову пов'язку.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ.
1. Головні скарги хворого при переломі кісток кінцівок.
2. Головні анатомічні ознаки ушкоджень системи опори і руху.
3. Види викривлення осі верхньої і нижньої кінцівки.
4. Пізнавальні точки та лінії, які визначають при обстеженні ортопедо-травматологічного хворого.
5. Як проводиться порівняльний вимір довжини верхніх та нижніх кінцівок?
6. Які головні види скорочення кінцівок?
7. Як визначити амплітуду активних та пасивних рухів у суглобах кінцівки?
8. Види обмеження рухів суглобів.
9. Які додаткові обстеження можуть бути застосувати при обстеженні хворих з ушкодженнями і захворюваннями системи органів опори та руху?
10. Механізми виникнення переломів довгих кісток.
11. Класифікація переломів довгих кісток.
12. Види зміщення відламків при переломі довгих кісток.
13. На підставі яких симптомів можна встановити діагноз перелому?
14. Перебіг процесів репаративної регенерації кісткової тканини при переломі.
15. Головні принципи лікування перелому кісток
16. Показання та принцип застосування фіксаційного методу лікування перелому.
17. Показання та принцип застосування екстензійною методу лікування перелому.
18. Показання та принципи застосування оперативного методу лікування перелому.
19. Показання та принципи застосування компресійно-дистракційного методу.
20. Дати визначення поняття „вивих" та його класифікацію залежно від часу.
21. Механізм виникнення вивиху.
22. Патоморфологічні зміни в суглобі і навколишніх тканинах при вивихах.
23. Загальні клінічні симптоми вивиху.
24. Загальні принципи лікування вивиху.
25. Механізм виникнення вивиху плеча, класифікація, діагностика та лікування.
26. Звичний вивих плеча та причини його утворення.
27. Лікування звичного вивиху плеча та його профілактика.
28. Класифікація вивиху передпліччя та механізм його утворення.
29. Діагностика вивиху передпліччя та його лікування.
30. Класифікація вивиху стегна та механізм його утворення.
31. Клініка, діагностика та лікування вивиху стегна.
32. Вивих гомілки. Механізм виникнення, діагностика та лікування.
33. Класифікація перелому ребер та механізм його утворення.
34. Клініка, діагностика та лікування ізольованого перелому ребер.
35. Клініка, діагностика та лікування множинного перелому ребер.
36. Вікончатий перелом ребер. Клініка, діагностика та методи лікуваня.
37. Перелом грудини, клініка, діагностика лікування.
38. Перелом ключиці. Механізм утворення, класифікація, клініка, діагностика.
39. Методи лікування перелому ключиці і показання до них.
40. Вивих акроміального і стернального кінця ключиці; механізм утворення, клініка, діагностика та лікування.
41. Механізм виникнення перелому лопатки та його класифікація.
42. Клініка, діагностика та лікування перелому лопатки.
43. Механізм виникнення перелому проксимального відділу плечової кістки і його класифікація.
44. Клініка, діагностика і лікування перелому проксимального відділу плечової кістки.
47. Профілактика ускладнень у хворих з ускладненим ушкодженням хребта.
68. Механегенез і класифікація перелому таза.
69. Особливості шоку й внутрішньо-тканинної кровотечі при переломі таза і їх лікування.
70. Техніка внутрішньотазової блокади за Школьниковим-Селівановим.
71. Клініка, діагностика та лікування крайового перелому кісток таза.
72. Клініка, діагностика та лікування перелому таза з порушенням неперервності тазового кільця.
73. Клініка, діагностика і лікування перелому таза без порушенням неперервності тазового кільця.
74. Клініка, діагностика і лікування перелому вертлюжної западини.
75. Клініка, діагностика і лікування перелому таза, поєднаного з ушкодженнями тазових органів.
76. Механогенез, класифікація і клініка перелому проксимального відділу стегнової кістки.
77. Лікуванння перелому шийки стегнової кістки і вертлюгової ділянки.
78. Механогенез, клініка, діагностіка і лікування діафізарного перелому стегнової кістки.
79. Механогенез, класифікація перелому виростків стегнової кістки.
80. Клініка, діагностика та лікування перелому виростків стегнової кістки.
81. Механогенез ушкодження зв'язок колінного суглоба. Клініка, діагностика та лікування.
82. Клініка, діагностика й лікування розривів сухожилка прямого м'яза стегна і власної зв'язки наколінка.
83. Механогенез ушкодження меніска колінного суглоба; клініка та діагностіка в ранньому та пізньому періодах.
84. Механізм виникнення перелому надколінника, і його класифікація.
85. Показання до консервативного й оперативного лікування перелому надколінника.
86. Механогенез переломів виростків великогомілкової кістки та їх класифікація.
87. Клініка, діагностика й лікування перелому виростка великогомілкової кістки.
88. Механогенез діафізарного перелому кісток гомілки, його класифікація.
89. Клініка, діагностика та лікування ізольованого діафізарного перелому малогомілкової кістки.
90. Клініка, діагностика і лікування ізольованого перелому великогомілкової кістки,
91. Клініка, діагностика і лікування перелому обох кісток гомілки.
92. Пошкодження п'яткового сухожилка, Клініка, діагностика та лікування.
93. Механізм виникнення, клініка, діагностика і лікування ушкоджень зв'язок гомілковостопного суглоба.
94. Механогенез і класифікація перелому ділянки гомілковостопного суглоба.
95. Клініка, діагностика та лікування ізольованого перелому кісточок.
96. Клініка, діагностика та лікування ушкоджень типу Дюпюітрена і Десто.
97. Перелом надп'яткової та п'яткової кісток - механізм ушкодження, клініка, діагностика та лікування.
98. Перелом плеснових кісток та фаланг пальців - клініка, діагностика і лікування.
99. Патогенез остеохондрозу хребта та його стадії.
100. Клініка, діагностика остеохондрозу хребта шийного, грудного і поперекового відділів.
101. Показання до консервативного лікування остеохондрозу хребта, основні його методи.
102. Показання до оперативного лікування остеохондрозу хребта і типи оперативних втручань.
103. Етіологія і патогенез деформуючого артрозу та його класифікація.
104. Клініко-рентгенологічні стадії деформуючого артрозу.
105. Показання до консервативного лікування деформуючого артрозу. Його методи.
106. Показання до оперативного лікування деформуючого артрозу і типи оперативних втручань.
107. З якими анатомо-фізіологічними особливостями стопи пов'язане виникнення статичних деформацій.
108. Види набутих статичних деформацій стопи.
109. Клініка, діагностика, лікування подовжньої плоскостопості.
110. Клініка, діагностика, лікування поперечної плоскостопості.
111. Відхилення 1-го пальця стопи назовні: етіологія, патогенез, методи лікування.
112. Молоткоподібна деформація пальців стопи і її лікування.
113. Роль протезування в системі реабілітації ортопедо-травматологічних хворих.
114. Основні показання до невідкладної і планової ампутації кінцівок.
115. Методи та способи ампутації кінцівок. Особливості формування
кукси нижньої кінцівки.
116. Види протезів кінцівок та їх характеристика.
117. Ортопедичні пристрої, їх призначення та показання до застосування.
СПИСОК ОСНОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Анкин Л.Н., Принципы стабильно-функционального остеосинтеза/ Л.Н. Анкин, В.Б. Левицкий. – К.:Здоровье, 1991. – 144 с.
2. Анкин Л.Н. Политравма. Организационные, тактические и методологические проблемы /Л.Н. Анкин. – М.: МЕДпрессинформ. – 2004. – 176 с.
3. Дубров Я.Г. Амбулаторная травматология / Я.Г. Дубров. - М.: Медицина, 1986. - 288с.
4. Каплан А.В. Повреждения костей и суставов/ А.В. Каплан. – М: Медицина,1979.
5. Ключевский В.В. Скелетное вытяжение/ В.В. Ключевский— Л.: Медицина,1991.— 160 с.: ил.
6. Корнилов Н.В. Травматология и ортопедия: Руководство для врачей /под. ред. Н.В. Корнилова: в 4 томах. – СПб: Гиппократ, 2004-2006.
7. Маркс В.О. Ортопедическая диагностика: руководство-справочник. / В.О. Маркс. - Минск: Наука и техника, 1978. – 512 с.
8. Олекса А.П. Травматологія і ортопедія / А.П. Олекса. – Київ: Вища школа, 1993.
9. Рейнберг С.А. Рентгенодиагностика заболеваний костей и суставов. В 2-х томах/ С.А. Рейнберг. - М.:Медицина, 1959.
10. Скляренко Є.Т. Травматологія і ортопедія: Підручник / Є.Т.Скляренко. –К.: Здоров'я, 2005. – 384 с. – Бібліогр.: С. 376.
11. Смирнова Л.А. Травматология и ортопедия. Практические занятия / Смирнова Л.А., Шумада И.В. – 2-е узд., дораб. и доп. – К.: Вища школа. 1984. – 352 с.
12. Юмашев Г.С. Травматология и ортопедия: учебник /Г.С. Юмашев, С.З. Горшков, Л.Л. Силин и др.; под ред. Г.С. Юмашева – М.: Медицина, 1993. – 567 с.
СПИСОК ДОПОМІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Ашкенази А.И. Хирургия кистевого сустава / А.И. Ашкенази. –М.:Медицина, 1990.
2.Богоявленский И.Ф. Переломы костей запястья /И.Ф. Богоявленский. – М.:Медицина, 1972.
3.Бойчев Б. Оперативная ортопедия и травматология/ Б. Бойчев, В. Комфорти, К. Чоканов. - София:Медицина и фузкультура, 1968. – 849 с.
4.Бротман М.К. Неврологические проявления поясничного остеохондроза/ М.К. Бротман. - К.: Здоров'я, 1975.- 167 с.
5.Вилесов С.П. Первичная и отстроченная кожная пластика при повреждении кисти и пальцев / С.П. Вилесов. – М.:Медицина", 1993.
6.Гойденко В.С. Мануальная терапия неврологических проявлений остеохондроза позвоночника/ В.С. Гойденко, П.Б. Ситель, В.П. Галанов, И.В. Руденко. – М.: Медицина, 1988. – 239 с.
7.Григорович К.А. Хирургическое лечение повреждений нервов / К.А. Григорович. – М.:Медицина, 1981.
8.Зацепин С.Т. Костная патология взрослых: Руководство для врачей/ С.Т. Зацепин. – М.: Медицина, 2001. - 640 с.
9.Каптелин А.Ф. Гидрокинезотерапия в ортопедии и травматологии / А.Ф. Каптелин. - М.: Медицина, 1986. – 224 с.
10.Колонтай Ю.Ю. Открытые повреждения кисти / Ю.Ю. Колонтай. – К.: Здоровье, 1983.
11.Корж А.А. Хирургическое лечение заболеваний таза/ А.А. Корж, Н.И. Кулиш, К.Н. Моисеева.- Киев:Здоровье, 1985.
12.Косинская Н.С. Дегенеративно-дистрофические поражения костно-суставного аппарата/ Н.С. Косинская. - Л.: Медгиз, 1961. - 234с.
13.Краснов А.Ф. Амбулаторная травматология: Учебное пособие / А.Ф Краснов, В.Ф. Мирошниченко. - Куйбышев, 1983 - 112 с.
14.Кузин М.И. Местное обезболивание / М.И. Кузин. – М.:Медицина, 1987.
15. Мовшович И.А. Оперативная ортопедия (Руководство для врачей). – М.: Медицина, 1994. – 448 с.
16. Мюллер М.Е. Руководство по внутреннему остеосинтезу / Мюллер М.Е., Алльговер М., Шнайдер Р., Виллинеггер Х. – пер. с англ. – М., 1996. – 750 с.
17.Нельзина З.Ф. Неотложная хирургия повреждений кисти и пальцев / З.Ф. Нельзина. – М.:Медицина, 1980.
18.Олиференко В.Т. Водотеплолечение/ В.Т. Олиференко. - 3-е изд. - М.: Медицина, 1986. – 288 с.
19.Пащук А.Ю. Регионарное обезболивание/ А.Ю. Пащук. - М.:Медицина, 1987.
20. Пожариский В.Ф. Политравмы опорно-двигательной системы и их лечение на этапах медицинской эвакуации. – М.: Медицина, 1989. – 256 с.
21.Поляков В. А. Избранные лекции по травматологии. /В.А. Поляков. - М.: Медицина,1980. - 272 с.: ил.
22.Рощін Г.Г. Надання медичної допомоги постраждалим з політравмою на догоспітальному етапі (методичні рекомендації) / Г.Г. Рощін, О.В Гайдаєв, О.Є. Мазуренко, С.О. Гур'єв. – Київ, 2003. – 33с.
23.Серенко А.Ф. Основы организации поликлинической помощи населению / А.Ф. Серенко, В.В. Петраков, В.Ф. Мирошниченко. - М.: Медицина, 1982. - 383 с.
24. Справочник травматолога / Под ред. Корж Н.А. // Справочника врача «Справочник травматолога» - К. ТОВ «Доктор-Медиа», 2009. – 504с. – (Серия «Бібліотека «Здоров’я України»).
25. Справочник ортопеда / под ред. Коржа Н.А., Радченко В.А. // Справочник врача «Справочник ортопеда». – К.: ООО «Доктор медиа», 2011. – 378 с. (Серия «Бібліотека «Здоров’я України»).
