Розділ 4 учасники господарських товариств

Якщо державна установа або організація, крім бюджетного фі­нансування, має інші доходи, то за рахунок таких доходів може формуватися статутний фонд господарських товариств. Участь у господарському товаристві не повинна суперечити статутним цілям діяльності установи чи організації.

Отже, участь державної установи в корпоративних правовід­носинах можлива тоді, коли до статутного капіталу передають­ся майнові права, зокрема, право користування, розпорядження (наприклад, результати інтелектуальної чи творчої діяльності, матеріальні чи нематеріальні блага тощо). Підтвердженням цього є, зокрема, і постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.04.2003 р. У ній ідеться про те, що внесок Інституту НАН України до статутного фонду товари­ства з обмеженою відповідальністю у в*игляді майнових прав не суперечить вимогам закону, оскільки останнім заборонено вико­ристовувати для формування статутного фонду бюджетні кош­ти, а також кошти, одержані у кредит та під заставу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 32 ЦК передбачено право неповнолітньої особи (віком від 14 до 18 років) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установ­чими документами юридичної особи. Повна цивільна дієздат­ність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатись підприємницькою діяльністю, за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюються на всі цивільні права та обов'язки (частини 3, 4 ст. 35 ЦК). Отже, неповнолітні особи можуть виступати суб'єктом корпоративних правовідносин, але самостійно реалізувати свої права вони з наведених вище під­став не зможуть, їх представниками будуть виступати їх батьки (усиновлювачі), піклувальники.

Щодо участі у товаристві осіб обмежено дієздатних чи недіє­здатних, то в юридичній літературі висловлено різні думки. Так, наприклад, у контексті розгляду питання про спадкування кор­поративних прав О. Р. Кібенко зауважує: «...якщо спадкоємцем є обмежено дієздатна чи недієздатна особа, то вони не можуть вступити в товариство, а отже, частка, яка належала померлому спадкодавцеві, виділяється спадкоємцеві»¹. Основним аргумен-

Суб'ши (у час ники) корпоративних відносин ______________________ 103^

том на користь такого висновку є посилання автора на неможли­вість представництва щодо прав у корпоративних відносинах, які мають особистий характер. В. М. Кравчук вважає, що такий аргумент є справедливим лише щодо повних і командитних то­вариств, де учасники несуть повну відповідальність. Тут особа учасника має значення для інших, тому що всі відповідають со­лідарно. Натомість у товаристві з обмеженою відповідальніс­тю представництво цілком можливе, оскільки майнові інтереси інших учасників не зачіпаються. Тому участь осіб з неповною дієздатністю в таких товариствах можлива через законних пред­ставників. Однак, якщо товариство проти, то воно підмовить спадкоємцеві у вступі до товариства¹.

Задля реалізації своїх корпоративних прав учасник може брати участь у роботі органів управління: вищому та виконавчо­му органах, ревізійній комісії, наглядовій раді. Можна погодити­ся із названим автором, що ці органи не мають цивільної право-суб'єктності, але закон надає їм певні права та обов'язки у сфері корпоративного управління. На думку В. М. Кравчука, дії орга­нів управління вважаються діями юридичної особи, однак у внут-рішньокориоративних відносинах кожен орган має свій статус.

Учасники корпоративних правовідносин можуть передава- ШСМІ повноваження іншим особам. Так, наприклад, здійснюва- ІМИрВОрвтивні права (зокрема, право на управління, ведення Сірщголосування) учасник може і на підставі довіреності через уповноважену ним особу. Фізична або юридична особа може ста­ти учасником корпоративних правовідносин також і в порядку спадкування чи правонаступництва в установленому законом (статутом) порядку.

Отже, учасники господарських товариств — це особи (фізич­ні чи юридичні, інші суб'єкти цивільного права), яким належать корпоративні права щодо товариства, включаючи право на част­ку в його статутному фонді, що підтверджується відповідними документами. Поряд із тим, учасник може і не бути засновни­ком товариства, а набути корпоративних прав унаслідок укла­дання різноманітних договорів (правочинів).

Засновниками слід вважати тих осіб (фізичних чи юридич­них, а також інших суб'єктів цивільного права), які здійсню-

¹ Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины / Е. Р. Кибенко. — X.: Эспада, 2001.-С 98.

¹ Кравчук В. М. Корпоративне право. Аналіз законодавства та судової практики / В. М. Кравчук. — К.: Істина, 2005. — С 625.