Україна в міжнародній торгівлі

Кожна країн; функціонує в своєму правовому середовищі. її уряд активно втручається і піддає жорсткому контролю відносини міжнародної торгівлі пов'язані з торговельними операціями валютно-фінансові відносини. Це втручання і контроль помітно відрізняються від ступеня т; характеру тих, що застосовуються по відношенню до внутрішньо торгівлі. Уряд кожної суверенної країни своєю торговельною т; фінансово-бюджетною політикою породжує свою власну системі ліцензування експорту та імпорту, імпортних та експортних квот і мита, ембарго, експортних субсидій, своє власне податкове законодавство тощо. Серйозною перешкодою в міжнародній торгівлі можуть виявитись урядові постанови щодо валютного регулювання (система валютного контролю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни регулює міжнародний рух товарів, послуг і капіталу), а також постанови, що стосуються стандартів якості, безпеки, охорони здоров'я, гігієни, патентів, торговельних марки і упаковки товарів та обсягу інформації, яка наводиться на упаковках. Під час проведення міжнародних торговельних операцій фірма повинна враховувати не тільки закони своєї країни, а й закони країни-партнера, від яких залежать методи здійснення цих операцій. Закони кожної з країн визначають вибір ринків, ціни на товари, які фірма може запропонувати, вартість ресурсів (робочої сили, сировинних матеріалів, технологій) тощо.

Постанови уряду, закони можуть впливати на конкурентоспроможність вітчизняних компаній на міжнародному ринку через збільшення обсягу їхніх витрат. Так, уряд країни може зобов'язати свої промислові компанії виплачувати робітникам пакет різних грошових допомоги, що відображатиметься на собівартості продукції та знижуватиме можливості компанії в сфері цінової конкуренції на зовнішньому ринку.

Національна економічна політика може дозволити вільний потік товарів і послуг між країнами, регулювати чи заборонити його (так, обмеження торгівлі можуть набувати форми «добровільного» обмеження експорту, бойкотування товарів країни, відмови від преференційних тарифів та видавання нових кредитів, обмеження доступу до високотехнологічних товарів). Усе це істотно впливає на міжнародну торгівлю.

Щоб підтримати збалансованість міжнародних платежів, країна повинна пов'язувати свою економіку зі світовою економікою, тобто проводити політику, яка забезпечувала б конкурентоспроможність цін і витрат порівняно з іншими країнами і не допускала розбіжностей між внутрішнім законодавством і міжнародним регулюванням, Що могло б призвести до конфліктної ситуації у сфері зовнішньої торгівлі.

Якщо внутрішня економічна політика держави шкодить її зовнішній стабільності, то негативні наслідки цього відчувають усі торгуючі країни. Для функціонування міжнародної торгівлі в атмосфері свободи уряди країн повинні проводити узгоджену з торговельними партнерами внутрішню і міжнародну політику, яка не ущемляє інтересів кожної зі сторін. Якщо національна економічна політика у сфері міжнародної торгівлі ґрунтується лише на внутрішніх інтересах держави без погодження або без консультацій з її торговельними партнерами, то це призводить до виникнення політичної напруженості між партнерами (обкладання окремих товарів митами, введення квот на

Україна належить до групи країн, які високо залежні від міжнародної торгівлі. Обсяги експорту зовнішньої торгівлі постійно зростають. Головними експортерами та імпортерами є Росія, Італія, Туреччина, Китай, Німеччина, США. Основу товарного експорту становлять недорогоцінні метали та вироби з них, продукція хімічної промисловості, мінеральні продукти. Збільшується експорт зернової продукції та готових продуктів харчування. Обсяги зовнішньої торгівлі послугами також мають тенденції до зростання. В структурі експорту-імпорту послуг переважають транспортні послуги, різні ділові, професійні та технічні послуги. В цілому ринок послуг ще недостатньо розвинений. Існує певна імпортозалежність України в сегменті високотехнологічних товарів.

Тема 3. Глобалізація та роль логістики у формуванні загальнопланетарної реальності.

3.1. Поняття „глобалізм”, „глобалізація”, „глобалістика”

3.2. Основні підходи до визначення глобалізації.

3.3. Об’єктивна і суб’єктивна глобалізація.

3.4. Негативні наслідки традиційного наукового підходу до освоєння світу.

3.5. Економічні інтереси як мотив процесів глобалізації.

Література до вивчення теми

1. Василенко И.Н. Политическая глобалистика. Учебное пособие для ВУЗов. ЂЂ М.: Алгоритм, 2000. — 360с.

2. Лукашевич В.М. Глобалістика: навчальний посібник. 2-ге видання, доповнене та виправлене. — Львів: «Новий світ», 2005. — 440с.

3. Мартин Г.П., Шуман Х. Западная глоба листика: атака на процветание и демократию.— М.: АЛЬПИНА, 2001. — 335с.

4. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование. М.: Алгоритм, 2000. ЂЂ 352с.

5. Практика глобализации: игры и правила новой игры. / Под ред.. Делягина М.Г. — М, 2000. — 668с.

3.1. Поняття "глобалізм", "глобалізація", "глобалістика"

Поняття «глобальний» визначає предмет або явище, що належать до території всієї земної кулі, охоплюють всю її, тобто мають всесвітній характер. У той же час глобальність будь-якої проблеми необхідно розуміти не в кількісному, а в якісному вимірі. Система є глобальною тоді, коли відсутня система вищого рівня. Проте проблема, що виникла на регіональному, державному або місцевому рівні, може стати глобальною. Глобальність конкретної проблеми визначається не стільки її роллю в житті тієї або іншої частини населення, яка реально від неї постраждала, скільки значенням цієї проблеми для долі всіх народів плане­ти.

— Глобалізм - загальнопланетарна реальність, єдиний економічний і соціокультурний простір на основі взаємозв 'язків і взаємозалежності країн і народів, зростання об'ємів і прискорення темпів обміну товарами і послугами, міжнародного переміщення капіталів і робочої сили, взаємопроникнення духовних цивілізаційних цінностей, що формується.

Поняття "глобалізм" має об'єктивний і суб'єктивний зміст. З об'єктивних позицій - це єдиний світовий простір, що створюється ринковою цивілізацією обміну. З суб'єктивних позицій глобалізм означає послідовне усунення від всіх місцевих інтересів, норм і традицій, формування світу економічного і політичного монополізму з міжнародним центром влади.

— Глобалізація - це об'єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючий взаємозв'язок і взаємозалежність національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур, а також взаємодії людини з навколишнім середовищем. В основі глобалізації лежить розвиток світових ринків товарів, послуг, праці, капіталу.

Це нова стадія інтернаціоналізації господарської та інших сфер життя людства. Загальна характеристика сучасного процесу глобалізації представлена на рис. 1.1.

— Глобалістика - наука про глобалізм і глобалізацію, про їх зміст, тенденції розвитку і наслідки, про прогнозування майбутнього людства, окремих регіонів і країн.

Подальше вивчення дисципліни дасть змогу поглибити зміст і з'ясувати суть цих понять.