дою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначені Законом України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 р.
У зарубіжних країнах уряди називаються по-різному (Уряд, Кабінет, Рада міністрів, Державна рада, Федеральний уряд, Федеральна рада, Адміністративна рада тощо)J. В Україні на рівні Конституції України вживається тільки назва Кабінет Міністрів України. Однак у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» зазначено: «Кабінет Міністрів України (Уряд України)». З огляду на це на офіційному рівні можуть вживатися обидві назви вищого органу виконавчої влади — Кабінет Міністрів України та Уряд.
Відповідно до зазначеного Закону Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності та відкритості.
Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях, якщо інше не передбачено Законом.
Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок організації діяльності Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України вирішує інші поточні питання своєї діяльності. Чинний Регламент Кабінету Міністрів
1 Кашкин С. Ю. Правительство // Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. Б. А. Стра-шун. - М.: БЕК, 2000. - С. 624.
України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950і.
У світовій практиці розрізняють дві моделі організації урядів:
1) кабінетна модель уряду, суть якої полягає у тому, що до складу уряду входять не всі міністри, а лише ті, які мають найбільш авторитетні за змістом повноваження (Великобританія);
2) модель, за якої до складу уряду входять керівники всіх центральних органів виконавчої влади (міністерств і відомств)2.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри.
За партійним складом уряд може бути: однопартійним, коаліційним, урядом меншості, що спирається на вибіркову підтримку партій, які не мають більшості у парламенті, та не приймає радикальних рішень (часто зустрічається у Скандинавських країнах), безпартійним (службовим, діловим, чиновницьким)3.
У світовій практиці виокремлюють два основних способи формування урядів:
1) парламентський, коли уряд утворюється за результатами парламентських виборів (характерний для парламентських республік та монархій, змішаних республік; має місце в Україні після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 p.);
2) позапарламентський, в межах якого виділяють два різновиди:
—реально позапарламентський, за якого уряд не потребує довіри парламенту і формується незалежно від нього (характерний для президентських республік, дуалістичних монархій, деяких змішаних республік);
—формально позапарламентський, за якого уряд парламентом не призначається, але потребує його довіри4 (існував в Україні до внесення змін до Конституції України 08.12.2004 p.).
1 Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Ка бінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950 // Офіційний вісник Украї ни. - 2007. - № 54 (03.08.07). - Ст. 2180.
2 Шаповал В. М. Конституція і виконавча влада. — К: Юрінком Інтер, 2004. - С 19.
3 Кашкин С. Ю. Зазнач, праця. — С. 625—626.
4 Кашкин С. Ю. Зазнач, праця. — С. 630—632.
Главах