Подружня психотерапія

Подружня психотерапія є особливою формою психотерапії, орієнтованою на подружню пару і її психологічні проблеми. Вона покликана допомогти подружній парі подолати сімейні конфлікти і кризові ситуації, досягти гармонії у взаєминах, забезпечити взаємне задоволення потреб (Кратохвіл З, 1991;|).

Робота проводиться або з обома, або з одним з подружжя — з тим, який прийшов на прийом до психотерапевта. При цьому варіанті роботи обов'язкова умова: не обговорювати з психотерапевтом проблеми іншого чоловіка, а лише ті думки, відчуття, переживання, які є у заявника проблеми з приводу його (її) шлюбу.

Подружня психотерапія виступає в двох формах — як самостійний метод психотерапії і як етап сімейної психотерапії.

У міру того як подружжя в процесі сімейної психотерапії починає усвідомлювати, що неадаптивна поведінка їх дитини є слідством сімейних|| порушень через неефективності їх в ролі батьків, а вона, у свою чергу, базується на відчутті незадоволеності подружніми відносинами (МшисЫп 5., 1974; ВіптЬат О., 1991; Чаєва С. І., 1994), сім'я встає перед необхідністю вирішувати, що робити далі. У такій ситуації сімейний психотерапевт задає учасникам психотерапії питання: «Як ви вважаєте за краще: вирішувати цю проблему разом або тато з мамою ходитимуть на частину занять удвох, і лише на деяких заняттях ви збиратиметеся разом?»

В даний час в подружній психотерапії найбільшою популярністю користується динамічний, бихевіористичий| і гуманітарно-психологічний підходи (Кратохвіл З, 1991).

При динамічному підході подружня дисгармонія розглядається з погляду внутрішньої мотивації поведінки обох подружжя. Простежується динаміка міжособових відносин і її зв'язок з динамікою психічних процесів. На сеансах подружньої психотерапії вивчаються випадки невиконання надій, обумовлених колишнім, одержаним головним чином в дитинстві, життєвим досвідом. Основною передумовою до психотерапевтичних змін є актуалізація здатності учасників психотерапії розуміти зв'язок між поведінкою індивідів і його мотивами, з одного боку, і особливостями контексту відносин, який вони вибудовують, реалізовуючи ці мотиви, з іншою.

Біхевіорістській підхід в подружній психотерапії (Кратохвіл С, 1991;) направлений перш за все на зміну поведінки партнерів методами обумовлення і навчання. Такий підхід забезпечує:

1. Управління взаємною позитивною поведінкою подружжя.

2.Отримання необхідних соціальних знань і навиків, особливо у області спілкування і сумісного рішення виникаючих проблем.

3.Вироблення і реалізацію подружньої угоди про взаємну зміну
поведінки.

Біхевіорістськоє напрям в подружній психотерапії є в даний час найбільш поширеним у всіх країнах світу. У ній найчастіше використовуються: укладення подружніх контрактів, комунікативні тренінги (зокрема, у формі конструктивної суперечки), техніка рішення проблем і т.д. (Кратохвіл З, 1991;

Техніка „конструктивна суперечка”

Суть техніки полягає в тому, що подружжю надається можливість відкрито і нетравматично| обмінюватися інформацією про наявні труднощі у взаєминах, усвідомлюваних і пригнічуваних відчуттях і бажаннях, суперечностях у виконанні сімейних функцій.

Тривале придушення подружжям агресивних емоцій в ім'я «сімейного міфу» приводить до переважання монотонних і стереотипних форм взаємодії, яких ще більше фрустрирують| членів сім'ї, унаслідок чого вони часто використовують невдалу форму зняття напруги — конфліктні поєдинки з взаємними образами, образами і проекцією. Тому Бах і Вайден пришли до думки, що для оптимізації сімейних відносин взагалі і подружніх зокрема необхідно знайти способи нетравматичного| шунтування агресії. Для цього була запропонована техніка «чесної боротьби”

Бах відомий тим, що розробив цілий ряд прийомів по виявленню і прояву агресивних емоцій — поролонові палиці, якими учасники групової і сімейної психотерапії завдають удару один одному, прапорці червоного і. зеленого кольорів, за допомогою яких учасники взаємодії дають знать, чи продовжувати спілкування або припиняти його, а також парну техніку «сумісне вибивання килима». Учасники імітують вибивання пилу з килима, який вони тримають в руках, причому звертається увага на те, хто є лідером, хто і скільки наносить ударів, яку площу обробляє ударами кожний з пари подружжя.