По місцю знаходження запаси ділять на виробничі і товарні (збутові)

Виробничі запаси – запаси, матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва, які надійшли до споживачів і не були перероблені.,знаходяться на підприємствах усіх галузей сфери матеріального виробництва, призначені для виробничого споживання і дозволяють забезпечити безперервність виробничого процесу.

Запаси товарні – запаси готової продукції у підприємств-виготівників, а також запаси на шляху переміщення товару від постачальника до споживача, тобто на підприємствах оптової, дрібнооптової і роздрібної торгівлі, в заготівельних організаціях і запаси в дорозі.

Наприклад, запас готової продукції на складі підприємства виготівника.

Кожна окрема господарська одиниця, що діє у виробництві і торгівлі, в логістичному ланцюжку є|з'являється|, з одного боку, покупцем, а з іншої – продавцям. Отже, виробничі і товарні запаси завжди є|наявний| на підприємстві.

По виконуваній функції виробничі і товарні запаси (окрім|крім| запасів в дорозі) підрозділяються на:

1) поточні;

2) підготовчі;

3) гарантійні (страхові);

4) сезонні;

5) перехідні.

Поточні запаси – основна частина виробничих і товарних запасів. Вони забезпечують безперервність виробничого або торгівельного процесу між черговими постачаннями.

Підготовчі запаси – запаси, що виділяються у виробничих і товарних запасах при необхідності підготовки продукції до використання: у виробництві (сушка деревини) або відпуску покупцям (продажу).

Страхові запаси – призначені для безперервного забезпечення матеріалами або товарами виробничого або торгівельного процесу в разі різних обставин, що не передбачаються, наприклад, таких як:

- відхилення в періодичності і величині партій постачань від передбачених договором;

- можливих затримок матеріалів або товарів в дорозі при доставці від постачальників;

- непередбаченого|непредбачуваного| зростання попиту.

Сезонні запаси – утворюються при сезонному характері виробництва, споживання або транспортування. Прикладом сезонного характеру виробництва може служити виробництво сільськогосподарської продукції. Сезонний характер споживання має споживання бензину під час прибиральних жнив. Сезонний характер транспортування обумовлений, як правило, відсутністю постійно функціонуючих доріг.

Перехідні запаси – це залишки матеріальних ресурсів на кінець одного – початок наступного звітного періоду.

Класифікація за часом дозволяє виділити різні кількісні рівні запасів.

Управління запасами полягає у вирішенні двох основних завдань|задач|:

- визначення розміру необхідного запасу, тобто|цебто| норми запасу;

- створення|створіння| системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням відповідно до встановленої|установленої| норми.

При визначенні норм товарних запасів використовують три групи методів: евристичні, методи техніко-економічних розрахунків і економіко-математичні методи.

Евристичні методи передбачають використання досвіду фахівців, які вивчають звітність за попередній період, аналізують ринок і приймають рішення щодо мінімально необхідних запасів, засновані, в значній мірі, на суб'єктивному розумінні тенденцій розвитку попиту. Як фахівець може виступати працівник підприємства, постійно вирішальний завдання нормування запасів. в цьому випадку Метод,який використовується. в цьому випадку

Гарантійний запас

Поточний запас

Пороговий рівень запасу

Максимальний желательный запас

Час

Объєм запасів

Рисунок. 10.- Управління запасами на підприємстві.

при вирішенні задачі (з групи евристичних) називається дослідно-статистичним.

Метод техніко-економічних розрахунків. Суть методу полягає в розділенні сукупного запасу залежно від цільового призначення на окремі групи, наприклад, номенклатурні позиції (або асортиментні позиції - в торгівлі). Далі для виділених груп окремо розраховується страховий, поточний і сезонний запаси, кожен з яких, у свою чергу, може бути поділений на деякі елементи. Наприклад, страховий запас на випадок підвищення попиту або порушення термінів завезення матеріалів (товарів) від постачальників. Метод техніко-економічних розрахунків дозволяє досить точно визначати необхідний розмір запасів, проте трудомісткість його велика.

Економіко-математичні методи. Попит на товари або продукцію найчастіше є випадковим процесом, який може бути описаний методами математичної статистики. Одним з найбільш простих економіко-математичних методів визначення розміру запасу є метод екстраполяції (згладжування), який дозволяє перенести темпи, що склалися в утворенні запасів у минулому, на майбутнє. Наприклад, маючи інформацію про розмір запасів за минулі чотири періоди, на основі методу екстраполяції можна визначити розмір запасів на майбутній період по формулі:

Y5 = 0,5 (2Y4 + Y3 - Y1)

де Y1, Y3, Y4 - рівні запасу (у сумі, днях або відсотках до обігу), відповідно, за перший, третій і четвертий періоди;

Y5 - нормативний рівень запасу на майбутній, п'ятий період.

Прогноз рівня запасів для шостого періоду (Y6) можна зробить, використовуючи формулу:

Y6 = 0,5 (2Y5 + Y4 - Y2).

Міжнародна практика управління запасами свідчить, що темп зростання|зросту| запасів повинен декілька відставати від темпу зростання|зросту| попиту. Математично це виглядає таким чином:

де Т3 - темп зростання товарних запасів;

Т0 - темп зростання попиту.

Таке співвідношення між запасами і попитом забезпечує можливість|спроможність| прискорення оборотності оборотних коштів.

Системи контролю за рівнем|станом| запасів

Управління запасами, поряд з|поряд із| нормуванням, передбачає організацію контролю за їх фактичним рівнем. Контроль за рівнем запасів – це вивчення і регулювання рівня продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання з метою виявлення відхилень від норм запасів і вживання заходів до ліквідації відхилень.

Система контролю за рівнем|станом| запасів з|із| фіксованою періодичністю замовлення. Контроль рівня|стану| запасів по цій системі здійснюється через рівні проміжки часу за допомогою проведення інвентаризації залишків. За результатами перевірки складається замовлення на постачання нової партії товару.

Розмір партії товару, що замовляється, визначається різницею передбаченого нормою максимального товарного запасу і фактичного запасу. Оскільки для виконання замовлення потрібний певний період часу, то величина партії, що замовляється, збільшується на розмір очікуваної|сподіваної| витрати за цей період. Розмір партії (Р), що замовляється, визначається по наступній|слідуючій| формулі:

Р = Змакс – (Зф – Зt)

де Змакс - передбачений нормою максимальний запас;

Зф - фактичний запас на момент перевірки;

Зt – запас, який буде витрачений протягом розміщення і виконання замовлення.

Умовні позначення:

Т – інтервал часу, через який повторюється замовлення (у нашому випадку - 3 дні), – для даної системи величина постійна;

t – час, необхідний на розміщення і виконання замовлення (у наведеному прикладі|зразку| - 1 день);

Р1, Р2. Рi – величина окремого i-го замовлення;

Змакс – передбачене нормою максимальне замовлення;

Зф – фактичний запас на час перевірки;

Зt – запас, що витрачається за час t, необхідне для розміщення і виконання замовлення;

А – період часу з|із| інтенсивним попитом;