Ніде сісти, кубельце звести

Ніде сісти яічко знести!

2-ге (інше) завдання:

А Й+А (я) сЙ+А (я)ду – кубельце звиЙ+У(ю)!

А Й+А (я) сЙ+А (я)ду – й+А (я) й+Е (Є) чко знесу!

Приспів:

– Весно-красна! Що ти нам принесла?! (2)

Умова:

1. Обов’язково імітувати процес! Два удари молоточком (кулачком однієї руки об «каблучок чобітка» розкрита долоня іншої руки. Увага! Від якості вашої, саме правильно, точно й майстерно, виконаної дії – підбивання підківки, точності попадання молотком у гвіздочки, буде залежати акустична (жива) ЯКІСТЬ вимовляння, виділених літер.

2. За другим проведенням обов’язково необхідно зосередити увагу «шумахерів» на виконання ЛЮФТУ. Люфт це вища точка розслаблення м’язів, які виконують основну дію – ВІДШТОВХУЮТЬ Й ПРИЦІЛЮЮТЬ МОЛОТОК. Простіше – необхідно спритно й точно (гостро) з’акцентувати ОСТАННЮ літнру в слові, відштовхнутися від неї, як від трампліну, коли «втілю\мо» прижок. Є два технічних прийоми: «в такт» та «з-за такту»: в першому випадку – наголошується й акцентується остання літера в слові як перша доля такту, в другому як люфт – затакт) ЦЕ намалювати й за фільмувати.

Ку Й-йУ (Ю), ку Й-йУ, Чобіто- о-К!. = (оки) (злито) Та для нашиХ = для нашиХ (злито) дітоЧоК.

Про прийом виконання, визначений словом ЗЛИТНО, ми поговоримо на третьому уроці. НАМАЛЮВАТИ «ІНТОНАЦІЙНУ СХЕМУ». Поняття «інтонаційна схема» найкраще, на нашу думку, розкрито в роботах педагогів з Санкт-Петербургу??? Новгородових.

Увага. Аби не втратити «записів на манжетах», поміщаємо на цьму місці кілька «імпровізацій» на «піднебесні» приголосні: Н; Д; Л; Т. Далі їх треба переставити в «Уніфікаційну таблицю» (як у Менделєєва). Тепер лише занотуємо, чому ми їх так охрестили:

1. По місцю їх формування, а саме – в районі піднебіння. Увага «виконує, втілює» їх язик, до того ж з абсолютно різною силою напруги (твердо, м’яко, кінчиком, серединою, ударом, злизуванням тощо. А місце дотику язика та, власне, самого звучання звуку (манок) – конкретна точка піднебіння.

2.

А зараз, власне, – «звуконаслідувальні» (?) імпровізації:

Піднебесні, проявлені через грассируючу – «Р»: гортанно шумові.

Гри – гра – гру – грі – гро…

Кру – крі – кра (кря). Звуконосії: качки, кряки, круки, крижні, крижі; журавлі…

Слід би обов’язково подавати приклади «живої» природи, точніше, природних явищ: грім, тріск,???? -

«Імпровізацій» на «піднебесні» приголосні: Н; Д; Л; Т.

– Не доладу, Не доладу!

Таку сладно-мелодійну,

Та надто вже надуману і занадто вже нудну,

Придумали мовну вправу.

– Не доладу, Не доладу!

Долоні лад наладнали – дотик язика владнали. –

І тоді ми доладу дуже славно (злагоджено) заспівали:

– То-то, то-то, то-то то! –

Постукує долото.

Так-так, так-так! –

Підспівують качата.

– Тік-так, тік-так, годинник відбиває!

– Кіт-кіт, кіт, кіт! – Мишок попереджає

Пташиночка мала, ще й «ті-лі-лі» співає.

– Тікай! Тікай! Бо він стане, наче кат, як тебе спіймає.

№2

– ЛЭлю\льУ, пОлЭлю\льУ, калина, –

Заспівала дівчина.

«М'яке» «еЛь» звучить, як ласка,

Тут би й закінчилась казка…

Та тИ теє, ТИшко, чуй

І «твердеє» «еЛ» тренуй.

Хоч ось так, кажи охоче:

– Наш Тишко учитись хоче!

Він уміє відчувати, як м’яке з твердим співати,

Співставляти чи казати, або навіть втілювати.

Для прикладу, хоч отак:

– Ладний «дядько» льодолом, на льоду вже владно ладить, немов глянцем гладким гладить гладесенькую доріжку, мов лляний рушничок стелить після власного проходу по льоду. Ладно все і доладу!

УВАГА. Аби не забути про К, Г, Х, та місце їх звучання (манок), (а це й можлива «географічнах» їх назва. Та друге яка м’яза (зи) їх втілює.

Додпоки:

– Ка-хи, ка-хи, – закашляся Хведора,

Бухикає та кахиче, та глухеньке котенятко все гука, та все кличе:

– Катай, котку, в Кахетію та накупи конхветі, та ще ліки кахетскі.

Бо для хворої Хведори так хворіти – кара й горе!

Тож ти, котку, не зітхай і\а в дорогу вирушай!

Дуже ж хочеться Хведорі не хворіть – а майоріти!

№2

– Катай, коте, до роботи!

Не «охай» й не «ахай!»

Викуй Каті на чоботи срібні підков’ята.

Катя буде їх носити й підківками все бриніти.

– Куй! Куй, молоток, підкуємо чобіток!

Катя буде носити і котика хвалити:

– Вправний котик! Коваль хвацький!

Не якийсь там – а козацький!

№3.

Хвалила Хведора Хведька:

– Який ти хвацький козак, Хведоре!

А хвастун Хведір заквоктав… заохав, закахикав:

– Ох! Ох! Ох! Яка ж ти «язиката Хвеська», прехорашая й пригожая, Хведоро.

Хіба ж не заходився я ще вчора викохувати коня кахетинця, вишукувати канахвети для гостинців, щоби тебе вже неприховано кохати, сватів заслать і на весілля гарне всіх гостей гукати! Ти ж моя крихітка кохана! До скону буду я тебе кохати!

Увага. Стало відомо 03.06.2011 Р., що ці словесні екзерсиси надруковані ДВІЧІ. Тут і в ноутбуці. Ото ж! звіряти й «Тетянам-Ладам» зладнати все «до купи» передати!

А ОТ 2012 СІЧНІ – НОВА ДУМКА. Це вже інша (нова) наступна публікація, при умові, що попередня комусь згодиться!

ВИДІЛЕНЕ КОЛЬОРОМ, ПРОСЯТЬ ЗАБРАТИ. А ми того не послухаємо, але обов’язково перед «зануренням» у глибину історичну, помудруємо – чи варто все знати, коли не вміємо втілювати й одухотворювати очевидне, «апріорне»…

Всезнайства ослепляющие блики.

Безумен, кто идёт по острию

И льстит себе, цитируя великих,

Их правду, выдавая за свою.

Всезнайство говориит о мелководье,

О скудости несудоходных рек.

Слывущий мудрецом в простонародьи,

Что знаешь ты, о гордый человек?

Бог судит не по знанью – по смиренью.

Что наше знанье? – тягостный обман…

Господь взывает нашего горенья,

А не потуг холодного ума.

Не пому ль так тянется прохожий

На огонёк, светящийся в ночи.

…Огарок, но горящий, мне дороже

Большой непламенеющей свечи.

Иеромонах Роман

Ескізний план роботи (реферату).

І.

1. Людина (об'єкт дослідження) з'еволюціонована (матеріалістичний світогляд), або сотворена із 4-х стихій, як і весь Всесвіт: Повітря, Вогонь (енергія) Вода, Земля (матерія).

2. Вона відрізняється від решти створінь (для віруючих обдарована Богом) чотирма дарами (відмінностями): 1. душею, 2. вільною волею. 3. розумом (мовою). 4. даром творчості (естетики). (ПАМ'Ять про РАЙ?). (Еволюціоністи та матеріалісти самостійно шукають визначення поняття душі, або замінюють чимось іншим, але не скасовують!).

ІІ. Як людина розпоряджується і як повинна використовувати те, що називаємо життям, яка різниця між життям та буттям. (Тіло вмирає, душа ж вічна – єдина). Головна проблема людини розумної найти відповідь на триєдине запитання: звідки я, хто я, для чого я живу і умираю? (Або ближче до нашої теми: що я маю робити? Як раДіти та раДіяти, коли ми загубили дитячу чуйність, спостережливість, щирість… Вертаймось в країну дитинства «Станьте, як діти»). Правдива і правильна відповідь на ці запитання визначає зміст, спосіб та головне суть нашого, або життя (існування), або БУТТЯ. Дві точки зору. Філософські, культорологічні та ідеологічні аспекти дослідження

ІІІ. Життя тіла та буття душі, спільне і відмінне (вороже), або разом чи окремо, або друзі чи вороги…

Чи можлива гармонія між душею, духом та розумом в одному тілі.

У здоровому тілі – здоровий дух, чи навпаки. Де ж поділась душа? Не забути визначення о. Данила (Самсонова).

ІV. Методика налаштування, гармонізація, триєдності: тіло+дух+ душа, відповідно: сучасною мовою: рефлективно-дійові, рухальні процеси та фізиологічні + емоційно-психічні, відчуттєві, рефлексійні процеси + розумово-вольова діяльність, шляхом свідомого контролю у процесі навчання та виховання, тренування та оволодіння цією гармонією до рівня умовної рефлексії. (Всіх природних складових є: 4 стихії під орудою дарів волі: (свободи), розуму, душевності (краса, добро, любов, емоції + інтелекту по В. Набойченку).

Навіть при такому складному багатослівному визначенні об’єкту нашого дослідження та сфер професійного та соціального (повторимося: всі ми батьки і діти) втручання в життя-буття дитини, – ми спробуємо розповісти простою, дитячою мовою про те, чому, нащо і як ми організовуємо і проводимо (втілюємо) свою діяльність, точніше буття, на визначених вище основах. Головне пам’ятати, що єдина відповідальність перед Богом є доступний нам принцип і пересторога – не нашкодити!

З чого і як все почалося

Як сталася ця система, (школа, концепція).

Розпочинаючи нашу діяльність у дошкільному закладі, ми мали вже достатній досвід роботи в позашкільних та шкільних установах різних систем і відомств. Вік співучасників у наших навчально-творчих колективах був від 7 до 40 років. Саме тому вся діяльність ґрунтувалася і організовувалася на засадах взаємотворчості і взаємонавчання (обмінн знаннями, уміннями та «духовним» досвідом. Основою, змістом і діяльностю був фольклор, зокрема календарно-обрядове річне коло та реальне буття в традиційній «обрядовій» дійсності.

Своєю діяльністю хотілося подолати негативні риси виховного процесу радянських часів («кабінетні» концепції «з гори»; рівність, братство, свобода без співчуття і любові до ближнього; діти не відповідають за своїх батьків та навпаки – держава – батько, а партія мати; «гуманітарну допомогу «поставляння Вчення Христа із Америки, а головне уніфікацію та диференціацію колективу й ділення його на дорослих розумних, тих хтто навчає й виховує і маленьких-«дурненьких», відповідно об’єкту на якому «возвишається і возвеличується «розум» дорослого - «научателя – вихователя, всезнаючого, всевміючого «бога» – науки – адміністраторів-керівників – методистів-провіряючих –оцінюючих батьків тощо.

І ця проблема, спонукала нас продовжувати засівати, садити, прищеплювати своє традиційне, споконвічне, національне, духовно-патріотичне, історично і географічно незаперечне зерно та галузки (генетичний код духу) просвіти, освіти, майстерності і мудрості предків гречкосіїв, і Іванів і Мусіїв, трипільців – землеробів за місцем проживання і за змістом і родом занять; Володимиро-Дніпровців за хрещенською купіллю, духовною суттю і вільно прийнятому (а не насадженому силою «основополагающих документів»!) віросповіданню; вольних, мирних і піснелюбивих за менталітетом, і лагідних та до смішного довірливих за характером; дотепних і веселих, життєрадісних за вдачею. (Нині зледачілих, зневірених, розділених, заблудлих і здичавілих. Тих, які, “...розлізлися межи людьми (іншими країнами) мов мишенята”, шукаючи шматка хліба, забувши, що ще Тарас попереджав “..Не питайте, не шукайте того, що не має і на небі, а не тільки на чужому полі”.