Дослідник трипільської культури

Археологічні студії «Межибіж»: наук. щоріч. 1’2012. – Хмельницький: ІРД, 2013. – С. 138-175.

Юхим Йосипович Сіцінський – археолог,

дослідник трипільської культури

Надзвичайно важливу роль в історичних дослідженнях посідає археологія. Археологічне дослідження території Поділля розпочалося лише в другій половині ХІХ ст. Велику роль у цьому процесі відіграв Юхим Йосипович Сіцінський (1859-1937) – історик, археолог, етнограф, пам’яткоохоронець, довголітній голова Подільського церковного історико-археологічного товариства, член Історичного товариства Нестора-літописця, Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва, Відділу охорони пам’яток старовини та мистецтва, член-кореспондент Імператорського Московського археологічного товариства.

Вперше інформацію про зацікавлення Юхима Йосиповича археологією ми зустрічаємо 1889 року, одразу після його переїзду до Кам’янця-Подільського, коли він разом з Миколою Івановичем Яворовським відвідав печери в Бакоті, які були розкопані місцевими селянами під керівництвом священика Е. Праницького. Ними було зібрано багатий речовий матеріал та перевезено його до Кам’янця-Подільського^[1].

Враховуючи, що під час розкопок селянами було виявлено залишки Бакотського скельного монастиря, а також те, що розкопки носили аматорський характер і були далекими від науковості, бакотський поміщик К. І. Шиманський 1889 року звернувся з листом до Імператорської Московської археологічної комісії з проханням провести наукові дослідження на місці монастиря. За розпорядженням цієї комісії розкопки були зупинені до командирування фахівця^[2].

У липні 1892 року на розкопки прибув Володимир Боніфатійович Антонович. Дослідження тривали лише один тиждень. Активну участь у них взяв Юхим Сіцінський, для якого В. Б. Антонович став вчителем у галузі археології. Оглянувши місце розкопок, вчені дійшли висновку, що південно-західний край скельного монастиря був значною мірою пошкоджений дією природних факторів, частина скель, в яких розміщувалися келії, відкололася і впала вниз^[3].

На майданчику 29×8-9 м, що знаходився на висоті 70 м від підніжжя гори, було досліджено три печери-коридори, дві з яких були відкриті селянами ще 1889 року^[4].

У стінах коридорів були знайдені вибиті довгасті ніші довжиною на зріст людини (1,6-1,9 м), у скельній підлозі – гробниці у вигляді чотирикутних довгастих заглиблень. У похованнях не було знайдено речового інвентаря, окрім двох мідних кілець та шматків шкіри, кістки лежали в хаотичному порядку, до того ж ніде не знайдено повного скелету, часто були відсутні черепи. Це дало підставу висловити думку про пограбування поховань. Згодом у підлозі було виявлено 17 ніш та 19 гробниць^[5].

Перед печерами-коридорами був очищений майданчик завдовжки 12,8 м. Між першою і другою печерами-коридорами було виявлено склепіння. Вчені встановили, що тут знаходилася кімната, від якої залишилося лише дві стіни та частина склепіння, решта об’єму обвалилася. Кімната мала виходи на майданчик та до другої печери. Перед нею знаходився камінь у вигляді стола, а далі рештки кам’яних стовпів, які підтримували склепіння. В. Б. Антонович та Ю. Й. Сіцінський дійшли висновку, що тут розташовувалася печерна церква^[6].

Перед входом до печери вдалося виявити фрагменти фрескового розпису: зображення святого з молодим обличчям; зображення чоловічого та жіночого облич, горельєфне зображення Богоматері, зображення частини жіночої фігури, шматок стіни з вертикальним написом «ВАСИ(лій)»^[7]. Ще 1919 року Осип Назарук, відвідавши Бакоту, бачив вирізане на стіні зображення Богоматері ХІІ ст.^[8].

1891 року розкопки не були завершені і Володимир Антонович запланував їх продовження на 1892 рік. Розкопки було проведено 7-25 серпня 1892 року. І знову активну участь у них взяв Юхим Сіцінський.

Щоденно працювало 30-40 бакотських селян, переважно очищали від сміття майданчики, відкриті протягом 1889 та 1891 років. Сміття було очищено на глибину 5,3 м площею 467 м². Під час розкопок було знайдено багатий речовий інвентар^[9].

Інформацію про розкопки Ю. Й. Сіцінський висвітлював у своїх доповідях на засіданнях Подільського єпархіального історико-статистичного комітету. 16 серпня 1891 року він зробив доповідь «О раскопках профессора В. Б. Антоновича Бакотского монастырища»^[10].

Саме дослідження Бакотського скельного монастиря стали першою серйозною археологічною школою в житті Юхима Йосиповича Сіцінського. З цього часу і до кінця життя він завжди цікавився археологією.

1897 року Київське відділення Комітету з влаштування в 1899 році ХІ Археологічного з’їзду звернулося до Подільського єпархіального історико-статистичного комітету з проханням сприяти проведенню з’їзду і обрати своїх делегатів. Єпархіальний історико-статистичний комітет призначив своїми делегатами М. І. Яворовського та Ю. Й. Сіцінського. 1899 року з Давньосховища до Києва були вислані старожитності для виставки, яка проходила під час з’їзду. Імператорське археологічне товариство рішенням №196 від 20 серпня 1899 року висловило Комітету подяку за надіслання експонатів для виставки. З двох делегатів на з’їзд прибув Юхим Сіцінський, якому 1898 року було доручено здійснити розвідки на Поділлі, результатом чого стала «Археологічна карта Подільської губернії». На з’їзді Юхим Йосипович виголосив доповідь «Древнейшие православные церкви Подолии» та «Несколько объяснений по поводу археологической карты Подольской губернии»^[11].

За активну допомогу в організації та участь в ХІ Археологічному з’їзді, добросовісне обстеження пам’яток старовини Поділля Імператорське археологічне товариство висловило подяку Ю. Й. Сіцінському та обрало його в 1902 році своїм член-кореспондентом^[12].

Юхим Йосипович також був обраний делегатом ХІІ Археологічного з’їзду 1902 року, ХІІІ з’їзду в Катеринославі 1905 року та XIV з’їзду в Чернігові 1908 року^[13].

Ю. Й. Сіцінський надавав також консультації в галузі археології Київському товариству охорони пам’яток старовини та мистецтва, членом якого був. Так, під час земляних робіт у с. Кринички Кам’янецького повіту було знайдено залишки споруд. 28 грудня 1910 року Товариство звернулося до Юхима Йосиповича з таким проханням: «Милостивый государь отец протоиерей. Общее собрание членов О-ва охраны пам. искусства в своём заседании 9 ноября с.г. постановило обратится к Вам с покорнейшей просьбой выяснить на месте вопрос о существовании какого-то древнего сооружения в с. Криничках Каменецкого у. Подольской губернии»^[14].

Ймовірно, що Товариство зверталося до Ю. Й. Сіцінського і з приводу знайдення скарбу в с. Кудинці Летичівського повіту^[15], гармати в с. Брага Кам’янецького повіту^[16], поховання з інвентарем у с. Тирнівка Гайсинского повіту^[17].

19 лютого 1919 року наказом Міністерства народної освіти УНР Юхима Йосиповича було призначено приват-доцентом кафедри церковної археології Кам’янець-Подільського державного українського університет^[18].

Протягом 1920-1922 рр. Ю. Й. Сіцінський очолює Археологічний музей, який був створений на базі Давньосховища Подільського церковного історико-археологічного товариства.

Які археологічні дослідження в цей час проводив Юхим Йосипович нам достеменно невідомо. Найімовірніше, в цей час вчений був занятий упорядкуванням фондів перереєстрованого музею, а також камеральною обробкою окремих знахідок, що доставлялися до музею (до прикладу 1921 року Целестин Завадський з Фурманівки та Отто Адамович з Сового Яру привезли знахідки трипільської культури^[19]).

Нам відомо про археологічні розвідки Юхима Сіцінського протягом 1925-1926 рр. Значну допомогу в цьому надав йому Володимир Миколайович Гагенмейстер. В цей час було зроблено розвідки по берегам річок Збруча, Жванчика, Смотрича, Мукші, Тернави, Студениці. Зокрема, 12 вересня та 3 жовтня 1925 року було зроблено пробні розкопки в селі Кадиївці^[20].

1925 року Ю. Й. Сіцінський разом з В. О. Гериновичем очолив експедицію Науково-дослідної кафедри поділлєзнавства Кам’янець-Подільського інституту народної освіти та Археологічного музею, яка провела розкопки неолітичної стоянки поблизу с. Велика Слобідка на Кам’янеччині. Результати цих розкопок В. О. Геринович зафіксував у статті «Стоянка неолітичної людини біля с. Великої Мукші Китайгородського району Кам’янець-Подільської округи». Під час досліджень було знайдено підплитове поховання розміром 160×73×78 см, де було поховано дві особи. При похованні знайдено 2 розписних горщики та крем’яні поліровані сокири. За словами Володимира Гериновича: «Велико-Мукшанська нахідка з її кістяками і артефактами є унікатом на нашому Поділлю і заслуговує спеціальної уваги»^[21].

У цей же час Юхим Йосипович Сіцінський став активним учасником археологічної експедиції під керівництвом вченого секретаря Всеукраїнського археологічного комітету АН УСРР Михайла Яковича Рудинського, яка проводила археологічні дослідження в Середньому Подністров’ї з 1924 по 1931 роки. Можемо зробити припущення, що Юхим Сіцінський брав участь у розвідці М. Я. Рудинського за маршрутом Кам’янець – Китайгород – Дерев’яни – Кам’янець – Кадиївці – Залісся Перше – Кадиївці – Кам’янець – Смотрич – Чемерівці – Івахнівці – Сирватинці – Грицьків – Смотрич^[22] та брав участь у розкопках стоянки трипільської культури в селі Кадиївці в серпні 1926 року, хоча сам Юхим Йосипович про це не згадує.

У той же час малоймовірним виглядає факт участі Юхима Йосиповича в експедиціях М. Я. Рудинського з дослідження палеолітичних пам’яток 1927 року за маршрутом Кам’янець – Студениця – Патринці – Бакота – Стара Ушиця – Лоєвці – Калюс – Яришев – Могилів – Озаринці – Борщевці – Могилів – Брониця – Могилів, 1928 року за маршрутом Кам’янець – Черче – Великі Вірмени – Балин – Кривчик – Дунаївці – Міцівці – Кужелева – Бучая – Загоряни – Сокілець – Губарів – Стара Ушиця – Колодіївка – Бакота – Стара Ушиця – Зелені Курилівці – Стара Ушиця – Калачківці – Кам’янець. Проте, безумовно, Ю. Й. Сіцінський активно допомагав Михайлу Рудинському в проведенні археологічних розвідок^[23].

Можна виключити можливість участі Юхима Йосиповича в трьох розвідках протягом вересня-листопада 1931 року за маршрутами Кам’янець – Китайгород – Яцківці – Нефедівці – Патринці – Калачківці – Кам’янець, Кам’янець – Жванець – Брага – Малинівці – Каветчина – Сокіл – Устя – Велика Слобідка – Баговиця – Кам’янець та Кам’янець – Субич – Рогізна – Студениця – Кам’янець^[24], адже на той час він потрапив спочатку під «п’яту» радянської карально-репресивної системи, а в подальшому змушений був працювати науковим працівником Всеукраїнського музейного містечка в Києві.

Остання згадка про археологічні дослідження Юхима Йосиповича Сіцінського датується 1933 роком. За твердженням С. К. Шкурка, цього року археолог проводив археологічні розкопки на фундаменті міського театру поблизу Кушнірської вежі. На місці обстеження було виявлено скарб, килими, керамічний посуд^[25].

Що стосується дослідження трипільської культури, то Юхим Сіцінський теж зробив великий внесок в її вивчення на території Поділля. Відомості про цю культуру не знайшли відображення в «Археологічній карті Подільської губернії» Ю. Й. Сіцінського, адже трипільська культура лише була нещодавно відкрита Вікентієм Хвойкою. Довгий час дослідження трипільських старожитностей на Поділлі не проводилося. Лише 1906 року поблизу села Круті Броди сучасного Віньковецького району Хмельницької області В. В. Хвойка разом з К. В. Хилінським та П. П. Бордаковим провели розкопки трипільського селища, під час яких було знайдено цінний речовий інвентар^[26].

1909 року С. С. Гамченко проводив стаціонарні розкопки Немирівського городища скіфської доби або так звані «Великі Вали». На одному з трьох масивів городища вчений вивчив залишки трипільського поселення і зафіксував виходи 20 площадок, відзначивши, що забудова тут велася планомірно: 7 рядів жител поперек довгої осі городища, причому житла розташовані в «шаховому» порядку, однакового розміру: 21 м довжини, 12 м ширини і 3 м глибини. Результати своїх досліджень Сергій Гамченко опублікував 1926 року під назвою «Спостереження над даними дослідів трипільської культури в 1909-1913 рр.» та «Археологічні дослідження 1909 року на Поділлі по трипільській культурі»^[27].

1910 року Немирівське городище досліджував відомий археолог О. А. Спіцин^[28].

Протягом 1909-1910 рр. Сергій Свиридович Гамченко проводив розкопки трипільських поселень поблизу сіл Коритна та Кринички Балтського повіту^[29].

Наступний сплеск дослідження трипільської культури на Поділлі припадає на 1925-1926 рр., коли Юхимом Йосиповичем Сіцінським зроблено ряд розвідувальних експедицій, зафіксовано 15 трипільських селищ на території Кам’янеччини, а також зроблено невеликі розкопки поблизу сіл Велика Слобідка та Кадиївці.

Безумовно, що Ю. Й. Сіцінський надавав підтримку С. С. Гамченку, коли він проводив розкопки поблизу сіл Брага, Велика Слобідка, Кадиївці, Китайгород, Озаринці, Патринці^[30].

Маємо свідчення, що Юхим Сіцінський взяв участь у розвідках Михайла Яковича Рудинського поблизу сіл Кадиївці та Китайгород (1926 р.)^[31]. Проте Ю. Й. Сіцінський не брав участі в усіх експедиціях М. Я. Рудинського, адже їх метою було пошук палеолітичних, а не трипільських старожитностей.

В подальшому через репресії проти інтелігенції археологічні дослідження по вивченню трипільської культури були призупинені і відновлені лише напередодні війни.

Вашій увазі пропонується віднайдена в Державному архіві Хмельницької області праця Ю. Й. Сіцінського «Розшуки трипільської культури на Кам’янеччині», написана в середині 20-х рр. ХХ ст. У ній автор зібрав відомості про майже чотири десятка поселень, розташованих на території південної частини Поділля. У роботі зафіксовані найповніші на той час відомості про трипільську культуру на території краю. Цікаві записи з деталями, які більше ніде в літературі не зустрічаються, про обстеження селищ у Великій Слобідці, Кадиївцях, Фурманівці, описи керамічного посуду, глиняних статуеток тощо. До праці додано плани городищ та замальовки Юхима Йосиповича. Робота Ю. Й. Сіцінського «Розшуки трипільської культури на Кам’янеччині» цінна, насамперед, як історіографічне джерело.