Поняття інновації і інноваційного процесу

У світовій економічній літературі “інновація” інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях.

В літературі нараховуються сотні визначень цього терміну. Наприклад, Б. Твіст визначає інновацію як процес, у якому винахід чи ідея здобувають економічний зміст. Ф. Никсон вважає, що інновація - це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і поліпшених промислових процесів і устаткування.

Специфічний зміст інновації складають зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція зміни.

Можна виділити п'ять основних типових змін:

1. Використання нової техніки, нових технологічних процесів чи нового ринкового забезпечення виробництва (купівля - продаж).

2. Впровадження продукції з новими властивостями.

3. Використання нової сировини.

4. Зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення.

5. Поява нових ринків збуту.

Таким чином, у внутрішній логіці інновацій новий момент – це динамізація економічного розвитку.

Інновацію потрібно розглядати з урахуванням інноваційного процесу. Інноваційний процес – це процес створення, освоєння і поширення інновацій.

Для інновації рівною мірою важливі всі три властивості:

- науково-технічна новизна;

- виробнича застосовність;

- здатність до комерційної реалізації.

Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, усвідомлену через потреби ринку. Варто звернути увагу на два моменти: “ матеріалізацію ” інновації у нові технічно зроблені види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації виробництва і “ комерціалізацію ”, що перетворює їх у джерело доходу.

Отже, науково-технічні інновації повинні:

а) мати новизну;

б) задовольняти ринковому попиту і приносити прибуток виробнику.

Модель інноваційного процесу можна представити наступним чином:

ІП = ФД Þ ПД Þ Р Þ Пр Þ Б Þ Ос Þ ПВ Þ М Þ Зб,

де ІП – інноваційний процес;

ФД - фундаментальне (теоретичне) дослідження;

ПД - прикладні дослідження;

Р - розробка;

Пр - проектування;

Б - будівництво;

Ос - освоєння;

ПВ - промислове виробництво;

М - маркетинг;

Зб - збут.

Початковою стадією інноваційного процесу є фундаментальне (теоретичне) дослідження (ФД) – це діяльність, спрямована на одержання і переробку нових, оригінальних, доказових результатів і інформації. Теоретичне дослідження не пов'язано безпосередньо з рішенням конкретних прикладних завдань. Однак саме воно є фундаментом інноваційного процесу.

Фундаментальні дослідження, як правило, втілюються в прикладних дослідженнях (ПД). Прикладні дослідження – це втілення знань в процесі виробництва, створення нового продукту, технологічної схеми та ін.

У результаті розробок створюються конструкції нових машин і устаткування, що плавно переходить у фази: проектування (Пр), будівництво (Б), освоєння (Ос) і промислове виробництво (ПВ). Фази маркетингу (М) і збуту (Зб) пов'язані з комерційною реалізацією результатів інноваційного процесу.