Для того щоб учитель розробив програму розвивального навчання, потрібно, щоб він:
а) вийшов за межі встановленої навчальної програми;
б) дав учню змогу займатисятими видами діяльності, що викликають в нього найбільший інтерес, самостійно визначати інтенсивність та обсяг діяльності;
в) лише допомагав учню поставити перед собою завдання та оволодіти необхідними методами і навичками їх застосування;
г) працював з класом, починаючи зі стартової діагностики з предмета (тест із шести завдань);
д) визначав типи завдань для різних груп учнів (шість груп).
Завдання вчителя — допомогти учневі сформувати такий рівень розумових операцій та перейти на більш високий.
Модель зручна для дитини, бо дає право вибору завдань і виховує в неї почуття відповідальності за свій вибір. Учень, перебуваючи в ситуації успіху, починає вірити в свої сили.
Готуючись до кожного уроку, вчитель повинен продумувати та організовувати так навчальну діяльність, щоб:
— відбувався розвиток процесів сприйняття;
— учні оволодівали всім;
— в учнів поступово нагромаджувався індивідуальний досвід пошукової діяльності;
— розвивалася уява;
—формувалися якості, потрібні для комбінування, конструювання, перетворення.
Для організації розвивального навчання слід використовувати методи, які викликають найбільший інтерес в учнів: проблемні, продуктивні, дослідницькі, що сприяють розвитку і; творчого мислення та уяви. Однак при цьому не відкидається застосування інформаційних, репродуктивних та репродуктивно-продуктивних методів.
Ефективності уроку сприяють такі психологічні умови його підготовки, за яких вчитель мусить вивчати, знати, визначати:
— рівень розумового розвитку учнів;
— їх ставлення до навчання;
— вміння самостійно організувати своюрозумовудіяльність;
— творче самопочуття на уроці;
— психологічний контакт з класом;
— вміння вчителя організувати пізнавальну діяльність учнів.
Учитель повинен дуже точно окреслити ті умови, які приводять до утворення розуму, обмеживши ті, котрі цьому заважають і. гальмують його розвиток. Від несподіваних і щораз неповторних варіацій позитивних та негативних умов і залежить в кожному індивідуальному випадку міра розвитку розуму, здатності до судження.
Проте педагог, який хоче виховати в людини цю здатність, повинен організувати такі педагогічні ситуації, які виховують її, відсікаючи все, що заважає. В цьому секрет педагогічної майстерності.
Реалізуючи принципи розвивального навчання, вчитель повинен використовувати різноманітні методи, прийоми.
Добрий результат дає колективний засіб навчання. Він здійснюється в ході спілкування учнів у динамічних парах.
Особливості методики:
— одночасно вивчається у класі багато тем, наприклад на уроці позакласного читання;
— з кожної теми добирається 15—20 розповідей;
— перед кожним учнем ставиться мета: оволодіти матеріалом статті так, щоб уміти її розповісти, відповісти на всі запитання;
— під час уроку учень опрацьовує почергово, з декількома товаришами тему, виступаючи то в ролі слухача (учня), то як розповідач (учитель);
— підсумковий контроль проводить учитель разом з декількома учнями.
Колективний засіб має низку особливостей в організаційному, дидактичному, виховному плані, а особливо — в розвивальному, бо учень виступає в ролі суб'єкта і об'єкта; навчання відбувається відповідно до індивідуальних особливостей; діти вчаться виступати, розмірковувати, доводити;
розвиваються педагогічні здібності. Такий навчальний діалог має велику цінність.
Педагогічне доцільною в методиці розвивального навчання є ідея педагогічної паузи. Деякі педагоги вважають слушним використовувати на початку спілкування з класом так звану "початкову паузу". Її психологічне призначення полягає в тому, щоб допомогти учням певним чином звикнути до педагога, виявити бажання працювати з ним і саме зараз. Мета цього прийому —викликати в учнів потребу в продуктивному спілкуванні.
Розвивальне навчання потребує від учителя вміння створювати умови пізнання, тобто створювати такі ситуації, коли повинен здійснитись "вибух здогаду".
Для того щоб виникло колективне мислення з проблеми, вчитель повинен вміти тримати "паузу незнання". При цьому пауза триває, доки хтось не дасть відповіді, хоча "розробляв" проблему колективний суб'єкт. Це дуже важливо — дати розгорнутись колективній думці, що спонукає особистість працювати швидше, організованіше, сконцентруватись на проблемі.
Використавши це, вчитель виконає основну мету розвивального навчання —формувати "вміння вчитися" — загальної здатності, яка в подальшому дозволить учням самостійно оволодіти будь-якими знаннями.