Діалектизми, як уже зазначалося, не входять до складу і літературної мови.
Вони характерні для мовлення осіб, переважно сільської місцевості, які не повністю оволоділи нормами літературної мови. Подекуди вживаються діалектизми в художніх творах, яким вони надають місцевого колориту, служать засобом правдивого змалювання пейзажів, життя і праці селян, характеру персонажів, особливостей їх мовлення. Наприклад: їх припрошували до столу, на гарячу ковбаску і на ітерниці (кров'янку) (Земляк); Та хіба матері до раювання? Вона вже свариться на мене очима: «Біжи борше!» (Стельмах).
Жаргонізми — це специфічні літературні і напівлітератур-ні слова і вирази, властиві мовленню певної соціальної чи професійної групи людей — дворян, чиновників, купців, служителів релігії (у минулому), студентів, школярів, артистів, спортсменів тощо, наприклад: Мир дому сьому і всім живущим у ньому (Н.-Лев.) — застаріле попівське вітання-побажання; могорич, вилетіти в трубу (в мовленні купців), зрізатись, засипатись, плавати (на екзаменах), загоряти (простоювати)
та ін.
Різновидом жаргонізмів виступають арготизми — нелітературні слова і сполучення слів, які в мовленні (арго) декласованих елементів вживаються з умовним значенням, якого вони не мають у загальнонародній мові. Наприклад: карточка (в значенні обличчя), галстук (шибениця), фараон (поліцейський), лазити (красти), зав'язати (порвати із злочинним світом) тощо. Уживання арготизмів у звичайному мовленні неприпустиме. Вони засмічують наше мовлення, несумісні з його
146.
культурою. В той же час письменники зрідка використовують арготизми з метою характеристики персонажів або для створення гумористичного ефекту. Так, у романі І. Микитенка «Ранок» уже бувалий підліток-злодій Сашко «повчає» ще необізнаного із злодійством Марка: Якщо покажеш зеке (кмітливість) на простому ділі (крадіжці), буду воспитувать на ширмача (кишенькового злодія).
За певних обставин спілкування також уживаються:
а) варваризми — іншомовні слова (і звороти), що не цілком відповідають нормам даної мови, не до кінця засвоєні нею, наприклад: авеню, клерк, денді, констебль, кюре, мадам, мосьє, мікадо, місіс, мулла, су, фрау, хобі і под.;
б) вульгаризми — грубі чи лайливі слова, не прийняті в літературній мові: морда, пика замість обличчя, здохнути замість померти і под.;
в) екзотизми — слова, що для нас незвичні, дивні, походять з інших мов, часто маловідомих: аул, бай, бек, бешмет, гяур, зурна, паранжа, піала, яничар і под.
Жаргонізми, арготизми, варваризми, вульгаризми і екзотизми належать до вузьковживаної лексики і в багатьох випадках нечітко розрізняються між собою.
Завдання. І. Із «Словника іншомовних слів» чи «Словаря-справочника лингвистических терминов» Д. Е. Розенталя і М. О. Теленкової випишіть тлумачення поданих слів-термінів.
Діалект, діалектизми, жаргон, жаргонізми, арго, арготизми, варваризми, вульгаризми, екзотика, екзотизми.
II. Визначте, в якому з поданих уривків виділені слова є жаргонізмами, а в якому — арготизмами. Поясніть, з якою стилістичною метою їх вжито.
1. Дяк: Прощай, Туре, не плач. Прощайте і не терзайте серце в печалі по мені. Ми зустрінемось знову, бо дяк Гаврило в огні не горить, ібо імать душу возвишенну... Прощай, отрок (Корн.).
2. Хлопці побачили, що конвоїри минули тюрму і ведуть їх до вокзалу.— Та таке, що ви нам крутите голову. Кічу ми проминули і топаємо на бан (Мик.).
Запитання і завдання для повторення
1_Якими суспільними причинами зумовлюється членування лексики мови Іна різні стилістичні шари (групи)?
2. Чим відрізняються загальновживані слова від суспільно-політичних, виробничо-професійних, офіційно-ділових і специфічно побутових?
3. З'ясуйте, які специфічні ознаки емоційної лексики. jj.
4Які слова входять до складу просторічної лексики?
5. Які функції в художньо-літературних творах виконує вузьковживана ^лексика (діалектизми, жаргонізми, арготизми, варваризми, вульгаризми, екзотизми)? Чи належать ці групи слів до лексики літературної мови?