Зміст лекції
На зміну рабовласницькому устрою прийшов феодальний. Феодалізм – це соціально-економічний устрій, основою якого була власність феодала на землю і неповна власність на феодально-залежних селян.
Господарство Середньовіччя характеризується такими загальними ознаками:
1) панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода (умовно-службове спадкове володіння), що дало назву системі господарства;
2) монополія феодалів на землю, яка виявлялася у принципі "Немає землі без сеньйора";
3) умовний характер, ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на васальних зв'язках;
4) протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським виробництвом;
5) особиста, поземельна, судово-адміністративна і військово-політична залежність селянина від землевласника;
6) своєрідне становище селян, які не були власниками землі, а отримували її на різних умовах;
7) позаекономічний примус кріпосних селян до праці з метою привласнення земельної ренти у формі панщини, грошового або натурального податку.
|
|
Рента – це частина додаткового продукту залежних селян, яка привласнювалася землевласником. Вона була економічною формою реалізації власності феодала на землю, засобом позаекономічного примусу. Є три форми ренти: відробіткова(панщина), продуктова (натуральний оброк), грошова.
8) переважання натурального господарства та другорядна роль обміну і промисловості;
9) сеньйорія, ремісничий цех, торгова гільдія як головні господарські форми;
10) низький рівень техніки та знань, ручне виробництво;
11) політична роздробленість та ієрархічна структура суспільства;
12) широкі відносини корпоративного типу (сусідські общини, міські комуни, ремісничі цехи, купецькі гільдії, рицарські ордени);
13) панування традицій, теологічного світогляду, зростання могутності церкви;
14) формування європейських націй та утворення централізованих держав.
Розвиток господарства країн Європи епохи Середньовіччя пройшов три періоди. У ранньому Середньовіччі (V—ІХ ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези): земля концентрувалася в руках найвищих верств, формувалося залежне селянство, встановлювалися васально-сеньйоріальні відносини.
X—XІІІ ст. — період зрілості феодального господарства: панування доменіального господарства, сформувалася феодальна ієрархія, внутрішня колонізація, розвиток міст і товарного виробництва, ремесла.
У пізньому Середньовіччі (XІV—XV ст.) зароджувалися ринкові форми виробництва, з'явилися ознаки індустріальної цивілізації, відбувався процес особистого звільнення селян, розмивалася феодальна ієрархія.