Для себе, братія моя!
І робить вражаючий висновок:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється-ожива,
Як їх почує!… Знать од бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
Мотив заперечення самодержавного ладу
Соціально-викривальні і патріотичні мотиви проймають як лірику, так і поеми поета-засланця. У цьому розумінні вся лірика Шевченка – громадянська.
ßßß
До Шевченкової лірики важко підійти зі звичним поділом на громадянську, філософську, пейзажну, любовну тощо.
Л.Новиченко
Інтимна лірика
Представлена лише 2 творами, але обидва вони – шедеври:
“Г.З.” (1848) і “Якби зустрілися ми знову” (1848), присвячені його коханню на волі “Ганні вродливій”, дружині поміщика Закревського.
Марієтта Шагінян відзначала, що ця жінка була єдиним справжнім коханням Шевченка, а вірш “Г.З” – найліричніший з усіх його віршів, такий глибоко інтимний, що здається – він вимовляє його пошепки, не вустами, а серцем”.
У цих пройнятих коханням і водночас таких цнотливих віршах виявилися кращі риси Шевченка-лірика:
|
|
Ø щирість,
Ø шляхетність почуття,
Ø тонкий психологізм у розкритті ліричного переживання.
Ці шедеври є віршами-спогадами про те, що було, але ще не згасло в поетовій душі. Їх можна назвати лірикою “пам’яті серця”:
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво!
Морально-етична проблематика
Існує думка, що і Святе Письмо, і священні тексти усіх релігій написані були на чужині в спробі віднайти розуміння Бога і віри, котрі спонукають народи до руху, усвідомити, чому бродять неприякані душі по землі.
Пошуками себе у світі, у людях божественного – людського пронизана уся творчість періоду заслання. Саме тому у творах цього періоду переважає морально-етична проблематика.
Тема деградації морально спустошеної людини, "бессознательного негодяя":
"Дурні та гордії ми люди”, “Чи то недоля чи неволя”. “Мені здається, я не знаю” та ін.
Мені здається, я не знаю,
А люде справді не вмирають,
А перелізе ще живе
В свиню абощо та й живе,
Купається собі в калюжі,