Сукупність галузей народного господарства становить економіку країни. Усі галузі народного господарства розвиваються за економічними законами, що діють у суспільстві. Водночас сільське господарство має специфічні природні та соціально-економічні особливості, які вирізняють його з-поміж інших галузей народного господарства і зумовлюють специфіку дії об'єктивних економічних законів.
1. Сільське господарство розвивається на основі різних форм власності і видів господарювання: господарських товариств, приватних підприємств, виробничих кооперативів, фермерських господарств і т.п.
Кількість, структура та динаміка організаційно-правових форм господарювання, які функціонують у сільському господарстві України відмічена в таблиці 2.2.1.
Рівень господарювання і характер економічної відокремленості цих господарств визначають специфічні особливості їхніх взаємовідносин з державою і певні відмінності у способах використання механізму дії економічних законів.
2. На відміну від інших галузей матеріального виробництва земля в сільському господарстві є головним і незамінним засобом виробництва.
При правильному використанні в процесі сільськогосподарського виробництва властивості землі не тільки зберігаються, а й постійно поліпшуються. Ця особливість землі як засобу виробництва є основою раціональних систем землеробства.
Наприклад, в промисловості до процесу виробництва залучено лише три ресурси - основні й оборотні фонди та живу працю. Земля в інших галузях (крім добувної) є лише просторовим базисом.
3. Аграрні підприємства працюють в умовах ризику і невизначеності.
Однією з причин цього є те, що в сільському господарстві економічний процес відтворення тісно пов'язаний і незмінно переплітається з природними (біологічними) процесами. Сільськогосподарська продукція виробляється за допомогою живих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів), які часто функціонують як засоби виробництва. Оскільки ці живі організми розвиваються за біологічними законами, то цим і зумовлюється відома залежність процесу відтворення в сільському господарстві від природних факторів, що, в свою чергу, вимагає всебічного врахування їх і глибоких знань агробіологічної науки.
Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва потрібно враховувати дію не тільки економічних законів, а й законів природи, зокрема біологічні особливості відтворення рослин і тварин у різних зонах країни. Ця особливість сільського господарства зумовлює, специфіку технології виробництва сільськогосподарської продукції.
4. Значна різниця між періодом виробництва і робочим періодом аграрного виробництва спричинює його сезонний характер.
Період виробництва визначається часом перебування продукту у виробництві, а робочий період - лише часом, протягом якого продукт піддається дії праці. Отже, період виробництва включає час безпосередньої дії праці людини, а також час, коли він здійснюється на основі росту і розвитку живих організмів і не потребує трудових затрат.
Сезонний характер сільськогосподарського виробництва зумовлює нерівномірність використання робочої сили, машин і знарядь, одержання продукції та надходження коштів від її реалізації.
Це вимагає розробки заходів щодо пом'якшення сезонності і врахування цього фактора при виборі спеціалізації підприємства. Крім того, така залежність від природних умов викликає необхідність створювати на аграрних підприємствах значні страхові резерви насіння, кормів на випадок неврожаю, спричиненого форс-мажорними обставинами - посухою, градобоєм, повенями тощо.
5. Аграрне виробництво просторово розосереджене, що спричинює великі обсяги внутрішньогосподарських перевезень вантажів (зерна, кормів, добрив, пального тощо), а також витрат енергетичних ресурсів і засобів виробництва.
6. На відміну від промисловості частина одержаної продукції використовується в подальшому виробничому процесі як засіб виробництва. Це насіння, корми, молодняк тварин та інша продукція, частка якої становить понад 20% валової продукції сільського господарства. Тому збільшення обсягів сільськогосподарської продукції залежить не тільки від ефективності промислових засобів виробництва, а й від продуктивності засобів, відтворених у галузі. Оскільки сільськогосподарська продукція не може бути повністю товарною, господарствам необхідно мати спеціалізовані приміщення і сховища для зберігання виробничих запасів.
7. Природні умови є надзвичайно важливим фактором виробництва, великою мірою зумовлюють кінцеві результати і рівень його ефективності.
Продукція створюється в процесі виробництва в результаті природного функціонування живих організмів - рослин і тварин. Нестандартність предметів праці ускладнює процес виробництва і висуває особливі вимоги до формування системи машин.
Отже, специфіка аграрного виробництва має об'єктивний характер. У зв'язку з цим зберігаються відмінності між промисловою і сільськогосподарською працею, а індустріальний розвиток сільського господарства ніколи не матиме всіх тих рис, які властиві промисловості.
Особливості сільського господарства як галузі народного господарства визначають структуру виробництва, рівень забезпеченості й використання техніки, склад робочої сили, характер поділу праці та форми її організації, зумовлюють нерівномірність надходження коштів від реалізації продукції тощо. Звідси своєрідний характер дії економічних законів у сільському господарстві, специфіка його відтворення і розвитку.
2.4. Перелік питань для самостійної роботи і аудиторного контролю
1. В чому суть і значення агропромислового комплексу України.
2. Яка структура АПК?
3. Які завдання АПК в сучасних умовах розвитку економіки України?
4. Чи пов’язане з функціонуванням АПК розвиток сільської місцевості?
5. Яке значення має аграрне виробництво в економіці України?
6. Які показники характеризують значення сільського господарства в економіці країни?
7. У чому полягають особливості сільського господарства, які відрізняють його від інших галузей народного господарства?
8. Чому сільське господарство характеризується сезонним характером виробництва?