Психолого-педагогічні особливості навчання інформатики учнів початкової школи

Отже, для вдалого проведення уроку та досягнення вчителем поставленої мети необхідно детально розпланувати сам урок, з постановкою теми, мети, визначити тип, здійснити вибір методу та розробку сценарію уроку за даним методом із використанням необхідних засобів та врахувати особливості класу в якому буде проведено даний урок. Серед особливостей класу необхідно враховувати як загальні психологічні особливості перебігу процесів характерних для даної вікової категорії, так і індивідуальні особливості саме цього колективу щодо активності, вираження емоцій, тривожності, відкритості та інших характеристик.

З психологічної точки зору, у молодшому шкільному віці діти вирізняються підвищеною цікавістю, загальною чутливістю, готовністю до засвоювання нових знань, своєрідною некритичністю, вірою в те, чого її навчають. У початковій школі діти приймають нові умови, які ставляться вчителем, і намагаються неухильно слідувати правилам. Учитель стає для дитини фігурою, яка визначає її психологічний стан не тільки в класі, у спілкуванні з однокласниками, також його вплив поширюється і на стосунки в сім’ї. Дитина молодшого шкільного віку знаходиться в значній емоційній залежності від учителя. Так зване емоційне голодування – потреба у позитивних емоціях значущого дорослого, а вчитель саме такий дорослий, - багато в чому визначає поведінку дитини.

Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження навколишнього світу, затримка її уваги на досліджуваних об’єктах триває настільки довго, поки триває інтерес. Як тільки інтерес втрачається – переважає мимовільна увага, дитина відволікається на сторонні процеси. Також дітям важко довго зосереджуватися і на тій діяльності, яка потребує розумової напруги. Тобто, у випадку пояснення вчителем певного навчального матеріалу, дитина буде уважно стежити за діяльністю вчителя до того часу, доки дана розмова видається їй цікавою і є не дуже складною в розумовому плані. Саме така особливість уваги дітей молодшого шкільного віку є однією з підстав для включення в ході заняття елементів гри та досить частої зміни форм діяльності.

Навчальна діяльність молодших школярів тісно пов’язана з емоціями, думка та оцінка вчителя має великий вплив на емоційну сферу дитини, підсилює чи послаблює мотивацію, змінює самооцінку та ставлення до інших. Байдужість вчителя та відсутність оцінок діяльності дитини, сприймається учнем емоційно болісно.

Згідно досліджень Піаже, розвиток когнітивної сфери дитини відбувається поступово. Дитина може засвоїти таку кількість нової інформації, яку вона може зрозуміти і асимілювати на даному етапі розвитку. Далі, в процесі акомодації отриманої інформації дитина реорганізує свої думки, покращує навички та вміння. Після чого вона знову готова опрацьовувати наступний матеріал. Результати досліджень Піаже та його послідовників знайшли відображення в принципах систематичності й послідовності навчання та доступності навчання. Принцип систематичності й послідовності навчання зумовлений зв’язком між логікою науки й особливостями пізнавальної діяльності, які залежать від вікових закономірностей розвитку дітей. Передбачає системність у роботі вчителя та учня: актуалізація наявних знань дитини при вивченні нового матеріалу; розгляд нового матеріалу частинами; фіксація уваги учнів на вузлових питаннях уроку; здійснення внутрішньо предметних і між предметних зв'язків. Принцип доступності навчання проявляється в тому, що новий матеріал подається від простого до складного, поступово, із врахуванням рівня розвитку індивідуальних, вікових особливостей учнів, даючи можливість дітям якісно опрацювати отримані знання, вплести їх в свою логічну схему мислення, бути готовим до розв’язання нових завдань.

Згідно з дослідженнями процесу запам’ятовування, діти молодшого шкільного віку використовують для цього стратегію повторення, яка заснована на багаторазовому повторенні інформації яку потрібно запам’ятати, у внутрішньому діалозі або вголос. Це підтверджує методичний підхід багаторазового проговорення вчителем разом з учнями основних інформаційних блоків уроку, він дає можливість кращого якісного опрацювання нової інформації з подальшим відтворенням. Поступово, в міру дорослішання, діти починають використовувати стратегію групування (сортування), об’єднуючи слова чи об’єкти в класи, для кращого запам’ятовуванні. Вчитель повинен підводити дітей до використання стратегії групування паралельно із використанням повторення, організовуючи поняття у групи, показуючи дітям на практиці правила використання групування для спрощення запам’ятовування та відтворення інформації. Дитині потрібно пояснювати, що така стратегія запам’ятовування є ефективною в усіх предметних областях, і її можна та потрібно використовувати в подальшому навчанні для кращого збереження та відтворення інформації.

Дослідники області вікових змін доводять, що з віком ефективність переробки інформації людиною зростає, збільшується швидкість обробки інформації по широкому спектру задач. Це пов’язано з тим, що з дорослішанням фізично вдосконалюється структура головного мозку, відбувається формування ефективних стратегій обробки інформації та отримується досвід із використання та вдосконалення даних стратегій.

С. Л. Рубінштейн в своїх працях пише про осмислений характер запам’ятовування, наголошує про те, що суттєву роль у запам’ятовуванні та відтворюванні інформації відіграють смислові зв’язки, структурність матеріалу та мовне його оформлення. Зі структурністю запам’ятовування пов’язана та обставина, що при усіх рівних умовах найкраще запам’ятовується початок і кінець матеріалу, як найбільш структурно виокремленні частини. Також важливою є і швидкість мовлення, – під час занадто швидкого пояснення або надто повільного запам’ятовування ускладнюється.

Пам’ять людини є досить вибірковою, людина краще запам’ятовує те, що для неї важливо і цікаво. В запам’ятовуванні значну роль відіграють емоційні моменти. Матеріал з емоційною окраскою, при всіх інших однакових умовах, запам’ятовується краще, ніж емоційно нейтральний.

Згідно з теорією Научіння Бандури, діти навчаються усьому новому через моделювання процесів, що здійснюють люди з їхнього близького оточення. Це стосується діяльності, поведінки, уявлень, очікувань, внутрішніх стандартів та Я-концепції. Такі дані ще раз наголошують на тому, наскільки уважним до своїх дій та спілкування повинен бути педагог, розуміючи, що діти віддзеркалюють не лише те, чого їх навчають, а й ті моменти, в яких вчитель є самим собою.

Молодший шкільний вік характеризується бурхливим розвитком пам’яті, особливо довільної, що зумовлено засвоєнням нових знань. Молодший школяр змушений відтворювати не лише те, що йому цікаво. Під впливом вимог шкільного навчання пам’ять стає не лише довільною, але й активною.

Пов’язане зі свідомістю вцілому, спілкування вступає у взаємозв’язки з усіма психологічними процесами, та особливо тісно воно пов’язане з мисленням. Спілкування – це інтелектуальна операція, адже воно використовується людиною для того, щоб виразити, передати іншим вже готові думки та ті, які народжуються під час процесу мовлення. Процеси спілкування та мовлення переплітаються в поєднанні. Значну роль у спілкуванні відіграють емоційні моменти, які пов’язані зі свідомістю, із усвідомленням буття та його відображенням людиною. Мова, слово є єдністю відчуттів людини відносно означуваного об’єкта та його безпосереднього значення, семантики та чуттєвості. Слово виступає певним комплексним відображенням предмету, яке включає в себе об’єктивне загальноприйнятне значення та суб’єктивне сприйняття цього предмету індивідом.

Дитині молодшого шкільного віку важко зрозуміти емоційний підтекст мовлення, прихований гумор, іронію, переносне значення. Слово розуміється нею виключно у прямому, буквальному значенні. Обмежений словниковий запас, брак досвіду вносить корективу у сприймання змісту спілкування. Використання простих та зрозумілих слів допоможуть дитині осмислити сказане, усвідомити та запам’ятати.

Сприймати матеріал – означає в тій чи іншій мірі його осмислили та сформувати своє ставлення до нього. Тому сприймання матеріалу напряму пов’язане з процесом мислення.

Мислення дитини молодшого шкільного віку є в більшості ситуативним, некритичним; знаходиться в межах співставлення найближчих факторів, не виходить за межі представленого; складні системи опосередковування є малодоступними; абстрактні висновки можуть бути досягнуті головним чином за допомогою наочної демонстрації.

Після сприйняття та осмислення навчального матеріалу, для його міцного засвоєння потрібна додаткова спеціальна робота із повторенням з метою більш глибокого осмислення та запам’ятовування матеріалу, створення додаткових асоціативних зв’язків, та слід пам’ятати, що основи міцного засвоєння матеріалу закладаються в процесі первинного подання інформації, залежать від характеру та якості викладання вчителем навчального матеріалу.

Концентраціяуваги є одним з проявів вольової діяльності. Здатність звертати та підтримувати увагу формується з досвідом у діяльності та пов’язана з загальним процесом формування вольових якостей особистості. Розвиток уваги у дітей здійснюється в процесі навчання та виховання. Вирішальне значення для її розвитку має формування інтересів та залучення до систематичного та дисциплінованого виконання завдань. На думку Рубінштейна, в педагогічному процесі необхідно вміти використовувати мимовільну увагу та сприяти розвитку довільної уваги. Для цього можна використовувати такі фактори, як інтерес та емоційна насиченість. Зацікавленість має бути пов’язана з самим навчальним предметом або трудовою діяльністю, а емоційність повинна бути у викладенні основних аспектів, акцентована на усвідомленням значущості даної діяльності.

У початкових класах у дитини переважає мимовільна увага і вона ще не може повністю контролювати своєї поведінки на уроках. Тому вчитель повинен прагнути зробити свої уроки яскравими, емоційними, часто змінювати форму подання навчального матеріалу. Це також зумовлено переважанням у цьому віці наочно-образного мислення.

Розвиток вольової регуляції поведінки нерозривно пов’язаний із розвитком спонукань. Для дітей характерні нестійкість спонукань та їх залежність від безпосередньої ситуації, чим зумовлюється імпульсивність і безсистемність дій. На наступних вікових етапах ситуативні спонукання об’єднуються у більш стійкі утворення з поступовим переходом у єдину мотиваційну систему, що визначає спрямованість поведінки. Відбувається розвиток свідомої вольової регуляції поведінки і активності особистості. Виховання волі – це процес виховання особистості вцілому. Позитивне значення для виховання волі мають цілеспрямовані вправи, пов’язані зі свідомим прагненням особистості навчитися володіти собою, опанувати вольовий спосіб поведінки.