Дайте загальну х-ку теорії та практики структурної перебудови укр. економ. за часів нез

На початку XXI ст. проблема еволюції концептуальних засад і стратегічних пріоритетів, що визначалися у проектах Програм структурної перебудови економіки України, набула особливої актуальності.

Дослідженнями у цьому напрямі займалися такі відомі українські вчені- економісти, як О. Алимов, В. Геєць, Н. Гончарова, В. Ємченко, Ю. Архангельський та ін. При цьому у працях цих науковців головні акценти було зроблено на тому чи іншому проекті програми структурної перебудови. Однак, на нашу думку, більш важливими є порівняльний аналіз основних положень існуючих проектів програм структурної перебудови економіки України, виокремлення їх стратегічних пріоритетів, співставлення останніх із загальносвітовими стандартами розвитку.

Про структурну політику протягом 1992-1999 рр. українські науковці та громадські діячі говорили та писали по-різному, залежно від критеріїв здійснення структурної перебудови. Наприклад, якщо потрібно було збільшити надходження валюти до країни, йшлося про структурні зрушення в промисловості, які спрямовані на збільшення питомої ваги експортно-орієнтованих галузей економіки України. Якщо необхідно удосконалити фінансово-кредитну систему, то наголос робився на пріоритетність формування її структури (банки, біржі, страхові інститути і т. д.). При розгляді соціальної структури суспільства говорилося про політику доходів та її вплив на співвідношення: багаті - середній клас - бідні та ін.

За сучасних умов, на початку XXI ст. українські вчені дійшли висновку, що структурна політика - це багатоієрархічне явище, яке поєднує в собі відтворювальний, галузевий, регіональний виміри і, зокрема, інституційні аспекти суспільної трансформації. Отже, в цілому йдеться про формування критичної маси ринкових перетворень, яка сприяє розвитку всіх інших інституцій і є необхідною умовою прогресивного розвитку суспільства. Структурна політика держави набуває тим більшого значення, чим сильніше недосконалість ринку блокує структурні зрушення і чим більше виявляється залежність національного виробництва від коливань світової кон’юнктури.

Прийняття Програми структурної перебудови економіки України зумовлено необхідністю оптимізації основних соціально- економічних пропорцій на відтворювальному, галузевому, регіональному рівнях тощо. Додержання цієї умови є запорукою зростання конкурентоспроможності національної економіки.

Структурна політика держави - це багатоієрархічне явище, що передбачає насамперед інституційні реформи у суспільстві (зміну структури власності, структури доходів населення, зростання прошарку середнього класу та ін.). У цілому впровадження структурної політики пов’язується з формуванням у суспільстві критичної маси ринкових перетворень.

З огляду на пріоритетність секторного та галузевого підходів до розробки структурної політики має бути забезпечене негайне запровадження в Україні енергозберігаючої моделі розвитку економіки, здійснення курсу на структурно-інноваційні перетворення в промисловості.

Довгочасну затримку із затвердженням Програми структурної перебудови економіки України можна пояснити відсутністю науково виваженої державної економічної політики з чіткими критеріями відбору господарських рішень та недостатньо відпрацьованими механізмами державного впливу на процеси структурних зрушень. Однак тільки за умови розв’язання проблем структурної переорієнтації реального сектора економіки (технічного оновлення, модернізації, інноваційного розвитку) в принципі можливо забезпечити соціальну орієнтацію суспільної трансформації, зростання рівня життя населення України до стандартів розвинутих країн світу.