Евристичні методи обгрунтування управлінських рішень

 

Використання кількісних методів у розробці управлінських рішень передбачає формалізацію взаємозв'язків між певними чинниками, розрахунок відповідних кількісних показників. Але далеко не в кожній управлінській ситуації, не в кожному випадку дослідження існуючої проблеми можна формалізувати взаємозв'язки. Тому на практиці дуже часто використовують методи неформального аналізу на основі досвіду, інтуїції тощо.

В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів управлінських рішень, які отримали назву евристичних методів.

Евристичні методи будуються на принципах (вимогах, правилах), які визначають стратегію і тактику особи, що приймає рішення при вирішенні слабо визначених і невизначених проблем. Вони стимулюють творче (образне) мислення в процесі прийняття рішення, дозволяють генерувати нові ідеї, використання яких дає можливість підвищувати ефективність вирішення управлінських задач.

Евристичні методи обгрунтування управлінських рішень умовно можна розподілити на три групи:

1. методи індивідуального творчого пошуку

2. методи колективного творчого пошуку

3. методи активізації творчого пошуку

Розглянемо першу групу методів.

Метод проб і помилок -це самий древній і найменш ефективний метод. Сутність його полягає в послідовному висуненні й розгляді всіляких ідей щодо вирішення певної проблеми. При цьому щоразу невдала ідея відкидається і замість неї висувається нова ідея.

Метод аналогії. Полягає у використанні при вірішенні проблеми схожих рішень з інших сфер діяльності (технічної, економічної, спостережень за природою, художньої літератури тощо).

Багато відкриттів в людському житті було зроблено саме завдяки застосуванню методу аналогії. Так, наприклад, У 1897 р. італійський економіст В. Парето сформулював закон розподілу доходів, який показує, що всі блага розподіляються нерівномірно. У більшості випадків найбільша частка доходів чи благ, належить невеликій кількості людей (приблизно у співвідношенні 80/20). В подальшому результати дослідження Парето по аналогії розповсюджувалися на різні сфери життєдіяльності суспільства, що дозволило визначити таку ж саму закономірність. Так, за даними інвентаризації 20 % запасів сировини або товарів становлять 80 % його вартості, 20 % споживачів у залі ресторану забезпечують 80 % виручки; 20 % помилок, зумовлюють 80 % втрат і навпаки. Цей принцип також широко використовується при встановленні приорітетів при прийнятті управлінських рішень: 20 % витрат праці на дійсно важливі проблеми забезпечують 80 % результату. На решту 80 % витрат праці на другорядні проблеми припадає тільки 20 % результату.

Метод асоціацій. Базується на встановленні суб`єктивного зв`язку між предметами та явищами дійсності.

Асоціація - це суб' єктивний образ об' єктивного зв'язку між предметами і явищами. Це такий зв'язок між двома або більше явищами (предметами, відчуттями, ідеями, словами і тому подібне) при якому актуалізація одного з них спричиняє за собою появу іншого. Так, наприклад, коли ви бачите людину, що йде з лижами, - ви згадуєте про зиму (іншими словами, лижі асоціюються із зимою), а коли вас запитають, з чим у вас пов'язано літо, ви, швидше за все, скажете, що з сонцем і спекою.

Метод враховує особливості діяльності мозку людини, що генерує нові ідеї при виникненні нових асоціативних зв’язків. Так, якщо розглянути якесь слово, поняття, то воно може стати базисом для встановлення асоціативних зв’язків. Наприклад, у деяких людей, слово почуте випадково, чийсь образ, картина, мелодія, народжують ідею, що сприяє вирішенню проблеми.

Метод інверсії (переставлення) передбачає пошук рішень у напрямках, протилежних загальновизнаним для аналогічних об'єктів. При пошуку ідеї рішення проблеми часто можна знайти, змінивши напрямок пошуку на протилежний, такий що протирічить традиційним поглядам, продиктованих логікою і здоровим глуздом. Нерідко в ситуаціях, в яких логічні прийоми, процедури мислення виявляються безплідними, оптимальною може бути протилежна альтернатива рішення. Так, саме з використанням такого методу був створений пластиковий та паперовий посуд (на противагу традиційному фарфоровому), дискові та циліндрічні шліфувальні інструменти та пили (замість традиційних прямокутних), мікрохвильова піч (на відміну від традиційної на електричних спіралях) та ін.

Метод ідеалізації базується на ініціюванні уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на усвідомлення певної нової ідеї. Ідеальна форма, розміри, колір, розташування, зв'язки тощо, можуть бути тими показниками, які прийняті за ідеал нового рішення проблеми. Наприклад, ми уявляємо ідеальну новорічну ялинку як живу, яка не лише гарно виглядить і дивує нас своїми прикрасами, а і виділяє приємний аромат хвої. На основі такого уявлення можна сконструювати і штучну ялинку, яка б змогла б виділяти такий самий аромат.

Методи колективного творчого пошуку:

Метод «Мозкового штурму». Метод "мозкового штурму" представляє собою творчу співпрацю певної групи спеціалістів заради вирішення певної проблеми.

Існують різні модифікації мозкового штурму. Розглянемо найбільш розповсюджені з них.

Класичний «мозковий штурм» – це метод генерації ідей людьми, які дотримуються різних поглядів на проблему, мають різну фахову підготовку, рівень знань, навіть вік. Сеанс «мозкового штурму» проводиться з єдиною метою: зібрати якнайбільше ідей за короткий проміжок часу, максимально використовуючи інтелектуальний потенціал групи.

Перед початком проведення «мозкового штурму» потрібно визначитися з місцем та часом його проведення, його учасниками і умовами роботи. Останні мають бути такими, щоб усі учасники мозкового штурму почували себе рівноправними.

Процедура проведення «мозкового штурму» полягає в тому, що керівник формулює проблему і запрошує кожного члена групи висловити свої пропозиції, які записуються в міру їх надходження.

Правила для учасників:

1. усі учасники сідають за стіл обличчям один до одного;

2. забороняються спори, критика, оцінка того, що говорять;

3. час для виступу учасника 1 – 2 хвилини;

4. висловлюють будь – які ідеї, навіть абсурдні;

5. кількість ідей важливіша їх якості.

3. кількість учасників: 4 – 15;

4. бажаний різний рівень їх освіти і спеціалізації;

5. необхідно дотримуватися балансу в рівні активності, темпераменту (дозволятися всім висловитися);

6. час роботи: від 15 хв. до 1 год.

Після закінчення сеансу «мозкового штурму» усі зібрані ідеї відбирають спеціалісти – експерти, що здійснюють оцінку в два етапи. Спочатку відбирають найбільш оригінальні і реальні ідеї, а пізніше оптимальні з врахуванням задачі і мети їх вирішення.

Анонімний «мозковий штурм» відрізняється тим, що всі ідеї учасники записують на аркушах паперу заздалегідь і віддають їх ведучому. А потім ведучий презентує ідеї послідовно, не називаючи авторів.

Недоліки методу «мозкового штурму»:

- дозволяє знайти ідею в загальному вигляді, не гарантуючи старанної її розробки;

- не може бути застосований при вирішенні проблем, які вимагають громіздких розрахунків;

- вимагає доброї підготовленості керівника, який би володів навиками організації думкотехнічних та психотехнічних процесів в групі;

- не завжди вдається подолати інерцію мислення (наслідок закону інерції).

Метод конференції ідей. Є модифікацією методу анонімного «мозкового штурму». Усі ідеї, що висуваються фіксуються у протоколі, але автори їх не вказуються. Допускається доброзичлива критика у формі реплік або коментарів. Вважається, що така критика може підвищити цінність ідей, що висуваються. Не рекомендується залучати до “конференції ідей” осіб, які скептично налаштовані щодо можливостей вирішення проблеми.

Метод колективного блокноту поєднання індивідуального незалежного висування ідей із їх колективною оцінкою. При цьому кожний учасник групи отримує блокнот, у якому викладена сутність вирішуваної проблеми. Впродовж певного періоду часу (звичайно 2 тижні) кожний учасник групи записує до блокноту власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.

Методи активізації творчого пошуку вирішення проблем

Очікування натхнення. При вирішенні важких задач, коли не вдається сконцентрувати зусилля, доцільно чергувати напружену інтелектуальну роботу з розслабленням, відключенням свідомості від задачі. Однак перед сном потрібно знову згадати про задачу і думати про неї, поки не заснеш. Вранці або в ночі, іноді несвідомо, прокинувшись зі сну, можна вирішити складну задачу. Метод базується на “про сонному стані”, який виникає в період засипання, коли з переходом до природного сну і відключення свідомості, підсвідомість (де зберігається 98% інформації) ніби програмується на вирішення задачі.

Метод контрольних запитань - полягає в психологічній активізації творчого процесу з метою відшукання вирішення проблеми за допомогою серії навідних запитань. Сутність його полягає в тому, що дослідник відповідає на запитання, які містяться в пропонованому списку, розглядаючи своє завдання дослідження у зв'язку з цими запитаннями. Ще в Стародавньому Римі політикам рекомендувалось для збору більш повної інформації про події ставити перед собою ряд питань і відповідати на них: хто?, що?, навіщо?, де?, чим?, як?, коли?

Питання, що задаються, служать стимулом для формування стратегії і тактики вирішення задачі, розвивають інтуїцію, формують алгоритм мислення, наводять людину на ідею рішення, схиляють до правильних відповідей.

Під час використання даного методу бажано мати попередньо розроблені блоки питань. До цього блоку можуть входити питання одного змісту (блок). Прикладами такого блоку питань можуть бути:

Яке нове застосування можна запропонувати для об'єкта?

Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, зміні функцій, форми тощо?

Що в об'єкті можна замінити?

Що в об'єкті можна переробити?

Що в об'єкті можна зробити навпаки?

Чи можна зробити це безпечнішим?

Чи можна зробити це кориснішим? Чи можна зробити це дешевшим?

Питання іншого змісту складають другий блок, третій, четвертий. На основі питань та відповідей на них формується інформаційне поле, яке потім трансформується у потік ідей і призводить до відбору однієї продуктивної ідеї.

Метод фокальних об’єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що удосконалюється. Внаслідок цього можливо отримати нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми удосконалення даного об’єкта.

Об'єкт, який удосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть його ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, унаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічну інерцію. Наприклад, якщо вдосконалюваним (фокальним) об'єктом є кулькова ручка, а випадковим — двоствольна мисливська рушниця, то отримаємо сполучення «ручка у формі рушниці», Розглядаючи ці сполучення і розвиваючи їх, іноді вдається знайти оригінальні ідеї (наприклад, якщо у святкову листівку вмонтувати чип з записом улюбленої мелодії, то отримуємо музичну листівку, яка може принести подвійне задоволення адресату).