Травлення – складний фізіологічний процес механічної та хімічної переробки їжі та всмоктування поживних речовин у кров та лімфу.
Поживні речовини – речовини, що слугують джерелом енергії для організму (якщо вони розщеплюються з утворенням з’єднань, менш багатих на енергію) та виконують пластичну функцію (використовуються для синтезу секретів та компонентів структур). Це білки, жири, вуглеводи, а також мінеральні речовини та вітаміни.
Таблиця 9. Загальний склад травних соків.
Назва | Секреторний орган | Об’єм за добу | рH | Основні складові |
Слина | Слинні залози | 500 –2000мл | ,8-7,36 | Орг.: білки,ам.кислоти, муцин, калікреїн; Неорг.: хлориди, фосфати, солі Na, K… Ферменти: α-амілаза, мальтаза, лізоцим. |
Шлунковий сік | Залози шлунку | 2 –3л | 0,9-1,8 | Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ![]() |
Панкреатичний сік | Підшлункова залоза | 1,2-2л | 7,8-8,4 | Орг.: Білки, вуглеводи…
Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ![]() |
Сік тонкого кишечника | Залози у стінках тонкого кишечника | До 2,5л | 7,2-8,6 | Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ![]() |
Сік товстого кишечника | Секреторні клітини у стінках товстого кишечника | 270-1550мл | 8,5-9 | Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ![]() |
Енергетична цінність (фізіологічна теплота згорання) – кількість енергії, що звільнюється при розщепленні 1г речовини (жири-38,9 кДж/г; білки-17,2 кДж/г; вуглеводи-17,2 кДж/г).
Етапи засвоєння поживних речовин – механічна обробка, хімічна обробка (порожнисте травлення, мембранне травлення, всмоктування).
Функції травного тракту – секреторна, моторно-евакуаторна (перистальтика),всмоктування, екскреторна, інкреторна, захисна, рецепторна, участь у гемопоезі.
Типи травлення – аутолітичне, сімбіонтне, власне (внутрішньоклітинне, зовнішньо клітинне, мембранне).
Регуляція функцій системи травлення – місцевий, центральний, а також, так званий гангліонарний (проміжний) рівні.
Місцевий рівень регуляції – 1. Ентеральна або метасимпатична НС - комплекс взаємопов’язаних мікроганглієв у стінках ШКТ, що складається із Ауербахового (міжм’язового) сплетіння та Мейснерового (підм’язового) сплетіння. Регулює моторну та секреторну функції; 2. Дифузна ендокринна система ШКТ – ендокринні клітини у епітелії слизової оболонки ШКТ та підшлункової залози, що виробляють гастроінтерстинальні гормони. Регуляторний вплив здійснює ендокринним та паракринним шляхами.
Проміжний рівень регуляції – здійснює зв’язок між центральним та місцевими рівнями за допомогою еферентних волокон симпатичної та парасимпатичної НС.
Центральний рівень регуляції – ряд структур ЦНС (переважно спиного мозку та стовбура), що утворюють травний центр, який координує діяльність ШКТ та визначає травну поведінку.
Перистальтика ШКТ – зміни конфігурації стінок травного тракту, пов’зані із скороченням та розслабленням їх м’язів. Розрізняють пропульсивну та непропульсивну моторику, ритмічну сегментацію та тонічні скорочення.
Лабораторна робота 7