При розрахунку заземлюючого пристрою визначаються тип заземлювачів, їх кількість і місце розташування, а також переріз заземлюючих провідників. Цей розрахунок проваджується для очікуваного опору заземлюючого пристрою у відповідності з існуючими вимогами.
Сила струму однофазного замикання на землю визначається за формулою
(А), (12.1)
де U – лінійна напруга мережі, кВ;
Ікаб і Ів – сумарна довжина електрично-зв’язаних між собою кабельних і повітряних ліній, км.
Опір заземлюючого пристрою:
(Ом), (12.2)
де Uз = 250 В, якщо заземлюючий пристрій використовується тільки для установок напругою вище 1кВ;
Uз = 125 В, якщо заземлюючий пристрій одночасно використовується і для установок до 1кВ;
Із - розрахункова сила струму замкнення на землю, А.
Приймається найменший опір заземлюючого пристрою для мережі.
Розрахунковий питомий опір ґрунту:
(12.3)
де ρ′ - виміряний питомий опір ґрунту, Ом м;
φ - коефіцієнт підвищення опору.
При відсутності даних виміру для розрахунків використовуються приблизними значеннями питомих опорів ґрунтів ([2], с. 242). Розрахункові значення коефіцієнтів підвищення опору для різноманітних ґрунтів і глибин закладення наведені в [2], табл. 9.3.
|
|
Знаючи розрахунковий питомий опір ґрунту, можна визначити опір одиночного заземлювача. В розрахунках використовують такі спрощенні формули:
для поглибленого пруткового електроду діаметром 12 мм, довжиною 5 м:
R0 пр = 0,00227 ∙ ρ (Ом) (12.4)
для електроду із кутової сталі розміром 50х50х5 мм, довжиною 2,5 м:
R0 у = 0,0034 ∙ ρ (Ом); (12.5)
для електроду із труби діаметром 60 мм, довжиною 2,5 м:
R0 тр = 0,00325 ∙ ρ (Ом) (12.6)
де ρ - виражена в Ом см.
Число вертикальних заземлювачів:
, (12.7)
де R0 - визначається за одним з виразів (11.4)÷(11.6), Ом;
ή - коефіцієнт екранування (із [2], табл. 9.1);
Rз - за нормами для конкретної мережі, Ом.