[ай2] (спол.) «але; та й» Ж; — результат злиття сполучників а та і (й), як у тай. — Німчук ДБ IX 72.— Див. ще а1, і.
айва (бот.) «Cydonia oblonga», айвівка; — p. айва, бр. айва, п. [ajwa] (з укр.); — запозичення з кримськотатарської або турецької мови; крим.-тат. айва, тур. ayva «тс.» пов'язані з аз. пейва, дтюрк. aiva, ajva «тс».— Шанский ЭСРЯ І 1, 55; Фасмер І 64; Sadn.— Aitz. VWb. I 14; Дмитриев 520; Радлов І 63; SW I 15.
[айно] (частка) «так»; —очевидно, результат скорочення, ствердного звороту типу *а іно так «а тільки так», а іно се {це) «а тільки се (це)» (пор. іносе «гаразд; звичайно») з дальшим злиттям його решти а іно в айно; перенесення наголосу (айно зам. айно) викликане затемненням походження слова, можливо,
Айсберг
Акафіст
також під впливом п. розм. ano «так», слц. ano «тс.» з наголосом на першому складі.— Дзендзелівський УЗЛП 15— 16; Німчук Славіст, зб. 145— 146. — Див. ще а1, іно, іносе.
айсберг; — р. бр. болг. айсберг, п. iceberg, схв. щсберг; — запозичення з німецької мови; нім. Eisberg «айсберг» походить від норв. дат. isbjerg (шв. is-berg) «тс», утвореного з іменників is «лід, крига», спорідненого з двн. дангл. Тэ.англ. ice, дісл. Tss «тс», та bjerg (berg) «гора», спорідненого з пел. *bergb, укр. берег; буквально означає «льодова гора».— Шанский ЭСРЯ І 1, 55; Falk— Torp І 468, 77; Skeat 253; Kluge—Mitzka 66, 160.— Див. ще берег.
|
|
айсор (застаріла назва представника невеликої семітичної народності, що живе дрібними групами переважно в Ірані й Туреччині, у межах СРСР, у тому числі й на Україні; інші назви: ассірійці, аресірійці, сірійці, халдеї, сірохалдеї); — р. бр. айсор; — очевидно, результат видозміни (здійсненої в якійсь мові Кавказу, пор., напр., аз. щеорлар «ассірійці») назви, запозиченої з новоассірій-ської (арамейської) мови; новоассір. (арам.) aturäi (мн. aturäji) «ассірієць (айсор)» пов'язане, очевидно, з ак. Asśur «Ассірія», (сучасні ассірійці користуються новоарамеиською мовою, хоч можуть бути,— принаймні, частково,— нащадками ассірійців (аккадців), оскільки ак-кадське (ассіровавілонське) населення ще до нашої ери було асимільоване ара-мейцями й аккадська мова була витіснена арамейською).— Гранде Введение 35—36; Klein 117.
айстра (бот.) «Aster L.», [остер] Ж, астра, [гайстер, гайстра, ястер] «тс»; — р. астра, остер (XVIII ст.), бр. болг. ócfnpa, п. aster, jaster, рідк. astr, astra, ч. слц. astra, вл. asterka, нл. aster, слн. astra «тс»; — запозичення з німецької мови; нім. Aster «айстра» походить від гр. αστήρ, -έρος «зірка», спорідненого з нім. Stern «зірка», англ. star, φρ. étoile < лат. stella, дінд. ав. star- «тс»; квітку названо за формою, подібною до зірки.— Пономарів Мовозн. 1974/2, 41; Шанский ЭСРЯ І 1, 165—
166; Фасмер І 94; Kluge—Mitzka 747; Frisk I 170—171; Boisacq 91.
академія, академізм, академік, академіст, академічний, ст. акадиміа (1627); — р. академия, ст. акадимия, бр. академія, п. akademia «академія; урочисті збори; (іст.) університет», ч. akademie «академія», слц. akademia «тс», вл. нл. akademija «академія, інститут», болг. академия «академія», м. академща «тс; засідання, збори», схв. академща, слн. akademija «тс»; — через польську мову запозичено з латинської; лат. Acadêmia «школа Платона; (пізніше) вища наукова установа» походить від гр. Άκαδή-μεια, 'Ακαδημία первісно «школа Платона», утвореного від 'Ακάδημος «Академ» (власного імені міфічного героя, якому, за переказом, належала ділянка з садом, де заснував свою філософську школу Платон); укр. ст. акадиміа походить безпосередньо з грецької мови і відбиває новогрецьку вимову слова.— СІС 27—28; Москаленко УІЛ 25; Шанский ЭСРЯ І 1, 56—57; Фасмер І 65; Kopaliński 39; Дворецкий—Корольков 13; Дворецкий 59.
|
|
акажу (бот.) «лакове дерево, Anacar-dium occidentale», заст. аксж«тс»Пі;— р. акажу, п. akażu «плоди дерева Anacar-dium occidentale; гума з дерева Cedrela odorata», слц. akażu;— запозичено, очевидно, різними шляхами з французької мови; фр. acajou «червоне дерево, Seme-carpus Anacardium» походить від порт. acaju, caju «тс», запозиченого з мови гуарані (гуарані caju «тс»). — СІС 28; Dauzat 5.
акафіст «хвалебний спів у церкві, виконуваний стоячи», [акафист, ακά-хвист, акахтист, окахтист] «тс», [ака-фистник] «книга акафістів» Ж;— р. акафист, бр. акафіст, др. акавистъ, болг. акатист, схв. акатист, акатист; — запозичення з грецької мови; гр. ακάθιστος (ύμνος) «несідальний (спів)» утворене з заперечної частки ά- «не-» і основи дієслова καθίζω «саджу, сідаю», що складається з префікса κατά- (>καθ-) «вниз, низ-», спорідненого з хет. katta «вниз, при, з», можливо, також із кімр. ст. kant «(разом) з» і дієслова ЇС.ш(< (<*σιζω) «сідаю», спорідненого з псл.
акація
акомпанемент
sëdëti, укр. сидіти. —Тимч. 13; Шанский ЭСРЯ І 1, 57; Фасмер І 65; Преобр. І 14; Frisk І 445—446.— Див. ще а-, сидіти. акація (бот.), [вакація Me, окація] «тс»; — р. болг. акация, бр. акацыя, п. akacja, ч. akacie, akat, слц. akâcia, вл. akacija, нл. agac, akacyja, схв. ακά-цща, àkâauja, слн. akacija; — запозичено з латинської мови, можливо, через німецьку (нім. Akazie); лат. acacia «акація» походить' від гр. ακακία «мімоза, жовта акація», яке пояснюється або як похідне від гр. 'ακή «колючка» (Преобр. І 4; Горяев 2; Младенов 4), або як похідне від гр. άκακος «невинний, незлобивий» (Фасмер І 65; Heyse FWb. 7); при-. пускається також єгипетське (Hołub— Lyer 72) чи взагалі іншомовне (Frisk І 50) походження грецької назви.— Аку-ленко 140; Шанский ЭСРЯ І 1, 58; Buffa Slavia 36/2, 173.
[акач] (вигук, яким відганяють качок) Mo; — складне утворення з підсилювальної частки а і вживаного для відгону качок вигуку кача, похідного від іменника качка. — Див. ще а1, качка.
аквамарин (мін.), аквамарйнний, аквамариновий; — р. болг. аквамарин, бр. аквамарин, п. akwamaryn(a), ч. слц. слн. akvamarin, вл. akwamarin, схв. аквамарин; — запозичення з німецької мови; н. Aquamarin утворено на основі виразу лат. aqua marina «морська вода»; лат. aqua «вода» споріднене з гот. aba «річка», двн. aha, нвн. Ache «тс», ρ. Οκά; лат. marïnus «морський» пов'язане з mare «море», спорідненим з псл. more, укр. море. — Шанский ЭСРЯ І 1, 58; Walde—Hofm. І 60, II 38—39.—Див. ще море.
акварель, аквареля Ж, аквареліст; — р. акварель, бр. акварель, п. akwarela, ч. akvarel, akvarel а, слц. akvarel, вл. akwarel, болг. м. акварёл, схв. акварел, слн. akvarél; — запозичено з французької мови у двох варіантах через російську і польську мови; фр. aquarelle «акварель» походить від іт. acquerelle, acquerello, пов'язаного з acqua «вода», яке походить від лат. aqua «тс».— Шанский ЭСРЯ І 1, 58; Фасмер І 65; Dauzat 43; Walde—Hofm. 160.—Див. ще аквамарин.
акваріум; — р. болг. м. аквариум, бр. аквариум, п. akwarium, ч. akvarium, слц. akvârium, вл. akwarij, схв. аква-рщум, слн. akvârij; — нове запозичення з латинської мови; лат. aquarium «водойма» є похідним від aqua «вода».— Шанский ЭСРЯ І 1, 59.—Див. ще аквамарин.
|
|
[аке] (вигук, яким відганяють телят, худобу); — очевидно, результат скорочення вигуку акет або акец (див.).
[акез] (вигук, яким відганяють овець) Дз; — складне утворення з підсилювальної частки а1 і вигуку кез (див.).
[акет] (вигук, яким відганяють котів) ЛЧерк, Mo; — складне утворення з підсилювальної частки а1 і вигуку кет (див.).
[акец] (вигук, яким відганяють телят), [акець] (тс. Пі; вигук для відгону котів Mo); — складне утворення не зовсім ясного походження; може вважатись або результатом видозміни вигуку акет, або самостійним утворенням з підсилювальної частки а і вигукової форми -кец(ь), пов'язаної, можливо, з іменником кйця. — Пор. а1, акет, кіт.
акліматизація, акліматизатор, акліматизувати; — р. акклиматизация, бр. акліматьізацьія, п. aklimatyzacja, ч. aklimatizace, слц. aklimatizâcia, вл. ак-limatizacija, болг. аклиматизация, м. схв. аклиматизацща, слн. aklimatizâci-ja; — запозичено з німецької мови, очевидно, через посередництво російської; нім. Akklimatisation пов'язане з дієсловом akklimatisieren «акліматизувати», утвореним, можливо, за зразком фр. acclimater «тс.» на базі лат. ad-(>ас-) «при-, до-» і clima (-atis) «погода, клімат».— Шанский ЭСРЯ І 1, 59—60.— Див. ще авантюра, клімат.
[акоз] (вигук, яким відганяють кіз) Дз, [акйзь, акізь] МСБГ; — бр. [акыз] «тс»;— складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку коз, пов'язаного з іменником коза. — Див. ще а1, коза.
акомпанемент, акомпаніатор, акомпанувати; — р. аккомпанемент, бр. акомпанементі п. akompaniament, болг. акомпанимент, схв. акомпанзирати; —
акорд
акробат
порівняно нові запозичення через посередництво російської та німецької мов (нім. akkompanieren «акомпанувати») з французької; фр. accompagnement, accompagnateur є похідними від accompagner «супроводити, акомпанувати», що в старофранцузькій мові виникло на базі сполучення прийменника à «при, до» (з лат. ad «тс») та іменника compain «товариш», яке походить від нар.-лат. *companio «тс; однокашник», утвореного з прийменника cum (>com-) «з, разом» та іменника pânis «хліб», пов'язаного з pasco «пасу», спорідненим з псл. pasti, укр. пасти. — Шанский ЗСРЯ І 1, 60—61; Младенов 4; Dauzat 7, 191; Walde—Hofm. II 246—247, 260.—Див. ще авантюра, компанія, пасти.
|
|
акорд1 (муз.) «співзвучність»; — р. аккорд, бр. болг. м. акорд, п. ч. слц. вл. akord, слн. akord, схв. акорд; — недавнє запозичення з французької мови; фр. accord «згода, угода; співзвучність» походить від іт. accordo «тс», пов'язаного з слат. accordium «угода, договір», утвореним з прийменника ad-(> ас-) «до, при» та іменника cor, cordis «серце», спорідненого з псл. *sbrdb, укр. серце; в іт. accordo значення «співзвучність» виникло внаслідок зближення з corda «струна»; допускається можливість (Dauzat 7) безпосереднього утворення фр. accorder (муз.) «настроювати», accord «співзвучність» від лат. chorda «струна».— СІС 29; Шанский ЭСРЯ І 1, 61; Фасмер І 66; БЕР І 6; Младенов 4; Kluge—Mitzka 11.— Див. ще авантюра, середа, серце.
акорд2 «угода, договір», ст. акордъ «тс» (XVIII ст.); — р. аккорд; — запозичення з польської мови; п. akord «угода, договір; відрядна робота», як і ч. слц. вл. akord «відрядна робота», болг. м. акорд, схв. акорд, слн. akord «тс», походить від фр. accord «угода», яке зводиться до слат. accordium «тс».— Шанский ЭСРЯ І 1, 61; Фасмер І 66; Kopaliński 41; БЕР І 6; Kluge—Mitzka 11.— Див. ще акорд1.
акордеон, акордеоніст; — р. аккордеон, бр. акардэон, п. ч. вл. akordeon, слц. akordeon, болг. м. акордеон, схв. акордеон, слн. akordeon;— запозичено
через посередництво російської мови з французької; фр. accordéon, accordéoniste пов'язані з нім. Akkórdion, утвореним у 1829 р. від нім. Akkord «акорд, співзвучність» (з фр. accord «тс») винахідником цього музичного інструмента Дамі аном.— Шанский ЭСРЯ І 1, 61 — 62; Dauzat 7; БЕР І 6.—Див. ще акорд1.
[акось] (вигук, яким відганяють коней) Дз, [акоськи] «тс.» Дз; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кось. — Див. ще а1, кося.
[акот] (вигук, яким відганяють котів) ЛЧерк, Mo, [акота ЛЧерк, Mo, Me, акоту Л, Па] «тс»; — бр. [акота], п. '[a kota]; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кот(а). — Див. ще а1, кіт.— Пор. акет, акец.
акредитив, акредитувати; — р. аккредитив, бр. акрэдытыу, п. akredytywa, ч. akreditiv, слц. akreditiv, вл. akredi-tiw, болг. м. акредитив, схв. акредитив; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. accréditive «акредитив» з'явилося внаслідок субстантивації прикметника accréditive «вірча» (з поширеного в діловій мові словосполучення lettre accréditive «вірчий лист»), пов'язаного з лат. ассге-ditîvus «вірчий», утвореним від дієслова accredo «довіряю, даю віру», що складається з префікса ad- (> ас-) «до-, при-» і дієслова credo «вірю».— СІС 29—ЗО; Шанский ЭСРЯ І 1, 62; Kopaliński 41.— Див. ще авантюра, кредит.
акрихін; —бр. акрихін, слц. akr ichin, болг. акрихин; — запозичення з російської мови; р. акрихин утворено радянськими вченими в ЗО-х pp., коли було синтезовано і введено в практику цей препарат; назва складається з елементів акри- (оскільки це речовина акридинового ряду) та -хін (від назви іншого схожого за дією препарату хіна); перший компонент тлумачиться також (Шанский ЭСРЯ І 1, 65) як утворення від основи гр. άκρος «найкращий» або лат. äcer, äcris «сильний, гострий», споріднених з псл. оэггъ.укр. гострий. — Див. ще гострий, хіна,!
акробат, акробатизм, акробатика, акробатичний; — р. болг. м. акробат,
аксіома
актриса
бр. акрабат, п. akrobata, ч. слц. вл. ак-robat, схв. акробат(а), слн. akrobât; — запозичення з французької мови; фр. acrobate, acrobatique, acrobatisme походять від гр. ακροβάτης «канатний танцюрист», пов'язаного з άκροβατέω «іду навшпиньках», що є складним словом, утвореним з прикметника άκρος «верхній» (споріднене з лат. âcer «гострий», псл. ostrb, укр. гострий) і дієслова βαίνω «іду», спорідненого з лат. venio «тс.».—СІС ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 65—66; Фасмер І 66; Горяев 2; БЕР І 7; Frisk І 59—60, 208—210; Boisacq 32—33, 112.—Див. ще авантюра, гострий.
аксіома, аксіоматичний, ст. аксиома (XVII ст.); — p. болг. аксиома, бр. ак-сіема, п. aksjomat, ч. axióm, axióma, слц. axióma, вл. aksiom, м. аксиома, аксиом, схв. аксиом, слн. aksióm;—запозичення з грецької мови; гр. αξίωμα «аксіома» пов'язане з άξιόω «визнаю, стверджую щось як достовірне», що походить від прикметника άξιος «значний, вартий», пов'язуваного з дієсловом αγω «важу, жену», спорідненим з лат. ago «жену, веду».— СІС 31; Шанский ЭСРЯ 11, 67; Фасмер І 66; Горяев 3; БЕРІ 7; Frisk I 116; Boisacq 65.—Див. ще агент.
акт1 «вчинок; театральна дія», ст. актъ (XVII ст.); — р. бр. болг. м. акт, п. ч. слц. вл. akt, схв. акт, слн. âkt; — запозичення з латинської мови; лат. actus «дія» походить від ago «дію».—СІС 31; Шанский ЭСРЯ І 1, 68; Фасмер 166; Горяев 3; Kopaliński 42; Hołub— Lyer 73; Младенов 4.— Див. ще агент.— Пор. акт2.
акт2 «документ», ст. акта (мн.), акты «книги для запису документів» (XVI ст.); — р. бр. болг. акт, п. ч. слц. akt, вл. akta, схв. акт, слн. âkt; — запозичено з латинської мови через посередництво польської; лат. actum «розпорядження, протокол» утворено від ago «дію».— СІС 31; Шанский ЭСРЯ І 1, 68; Фасмер І 66; Kopaliński 42; Hołub— Lyer 73; Младенов 4.— Див. ще агент.— Пор. акт1.
актив, активізація, активіст, активізувати; ■ — бр. актьіу, п. aktyw, ч.
aktiv, слц. aktiv, вл. aktiw, болг. м. актив, схв. актив, слн. aktiva; — недавнє запозичення з російської мови; р, актив походить від фр. actif «діяльний», пов'язаного з лат. actrvus «тс», утвореним від ago «дію».— СІС 31; Шанский ЭСРЯ І 1, 68—69; Младенов 4.—Див. ще агент, акт1.
актиній; — р. актйний, бр. актиній, п. aktyn, ч. aktinium, слц. aktinium, схв. актинщум, слн. aktinij; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Aktinium, англ. фр. actinium утворено наприкінці XIX ст. від гр. άκτίς, -ινος «промінь» (актиній є радіоактивним), спорідненого з дінд. aktu- «випромінювання; ніч», а також, можливо, з гот. ühtwö «світанок» та лит. ankstì «рано»,— СІС 32; Фигуровский 52, 150; Klein 20; Frisk I 61; Boisacq 39—40; Feist 515.
актинія «морська тварина (класу коралових поліпів)»;— р. болг. актйния, бр. актинія, п. aktynia, слц. aktinia, схв. актинще, слн. aktinija; — запозичення з російської мови, до якої потрапило на початку XIX ст. з інших європейських мов, де з'явилося як латинський біологічний термін; лат. actinia утворено від actinius «променистий», що походить від гр. άκτίς, -ΐνος «промінь» (щупальця актинії розташовані навколо рота у вигляді променів).— СІС 32; Шанский ЭСРЯ І 1, 69.— Див. ще актйиій.
актор, акторство, акторствувати, акторувати, ст. акторъ (XVII ст.); — р. актёр, бр. акцёр, п. aktor, ч. (заст.) слц. aktér, болг. актьор, м. актер, схв. актёр, слн. aktêr; — запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво польської; лат. actor «виконавець, актор» пов'язане з ago «дію»; український наголос, відмінний від латинського та польського, встановився, очевидно, під впливом рос актер з фр. acteur.— Richhardt 29; Шанский ЭСРЯ I 1, 68; Фасмер I 67; Горяев 3; БЕР І 7; Младенов 4.— Див. ще агент.
актриса; — бр. актриса, болг. актриса, схв. актриса; — недавнє запозичення з російської мови; р. актриса походить від фр. actrice, що є кореляти-
актуальний
акустика
вом жін. р. до acteur «актор».— Шанский ЭСРЯ І 1, 69; Фасмер І 67; Младе-нов 4.— Див. ще актор, агент.
актуальний, актуалізувати, ст. актуалный «чинний, фактичний» (XVIII ст.); — р. актуальный, бр. актуальны, п. вл. aktualny, ч. aktualni, aktuelni, слц. aktualny, болг. актуален, м. актуален, схв. актуйлан, йктуёлан, слн. aktuâlen; — через польську мову запозичено з латинської; лат. actual is «діяльний» є похідним від actus «акт, дія», пов'язаного з ago «дію»; сучасне значення «важливий на цей час» з'явилося у французькій мові в XVIII ст.— СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 70; Кора-liński 42; БЕР І 7.—Див. ще агент, акт1.
акула, акулячий; — бр. болг. акула, схв. щкула; — запозичення з російської мови; р. акула, давніші форми аккуле (Словарь АР 1789, І 18), аккула (Словарь АН 1847, І 5), з'явилося у XVIII ст., очевидно, із скандінавських мов, можливо, через посередництво саамської, пор. дісл. hâkarl «акула», норв. hâkall «тс», що походять від дісл. her «тс.» та karl «людина, чоловік», саам. akkli «акула», akkala, akkola, akkale «тс»; зв'язок із слат. aquilla «порода риб» (Matzenauer 95) заперечується.— Герд ЭИРЯ VII 63—69; Шанский ЭСРЯ І І, 70; Фасмер—Трубачев І 67; Була-ховский РЯШ 1956/4, 15;Преобр. І 4; Младенов 4; БЕР І 7; Sadn. — Aitz. VWb. I 16; Jacobsson SI. Wortst. 82—86; Vries AEW 203; Itkonen Mélanges Mik-kola 49.
[акулька] (бот.) «шоломниця, Scutellaria hastifolia L.»; — р. [акулйнка] «коров'як, Verbascum lychnitis L.»; — назви рослин здаються пов'язаними з російською формою жіночого імені Акулька (від Акулйна); мотивація такого найменування неясна; можливо, йдеться про пізнішу видозміну якоїсь давнішої деетимологізованої назви.— Див. ще К или на.
акумулятор, акумуляція, акумулятивний, акумулювати; — р. аккумулятор, бр. акумулятар, п. вл. akumulator, ч. слц. слн. akumulator, болг. м. акумулатор, схв. акумулатор; — за-
позичено з німецької мови через посередництво російської; нім. Akkumulator утворено за зразком фр. accumulateur «акумулятор», яке походить від слат. accumulator «збирач», пов'язаного з дієсловом accumulare «збирати докупи», що складається з префікса ad- (>ac-) «до-» і дієслова cumulare «складати, збирати докупи», пов'язаного з іменником cumulus «купа», спорідненим з гр. κύμα «хвиля».— СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 63; Kopaliński 43; Dauzat 8; БЕР І 7; Walde—Hofm. I 306.— Див. ще авантюра.
[акур] (вигук, яким відганяють індиків) Mo, [акура] «тс.» Mo; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кур, вживаного для підкликання індиків; пор. [кура] (вигук для відгону індиків).— Див. ще а1, кур.
акуратний, акуратист, акурат, [аку-ршпнісько]; —р. аккуратный, бр. аку-ратны, п. вл. akuratny, ч. akurâtni, слц. akuratny, болг. м. акуршпен, схв. акуратан, акуратан, слн. akuräten; — запозичення з польської мови; п. akuratny походить від лат. accürätus «ретельний, точний», утвореного від accorare «точно виконувати; піклуватися», що складається з префікса ad- (>ac-) «до-, при-» і етимологічно неясного дієслова curare «старатися, дбати, піклуватися», пов'язаного з іменником cura «піклування».— СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 63—64; Фасмер І 66; Преобр. І 4; Горяев 2; Machek ESJĆ 34; Младенов 4; Klein 12—13; Walde—Hofm. І 314.— Див. ще авантюра, курувати.
акустика, акустик, акустичний; —· р. болг. м. акустика, бр. акустыка, п. akustyka, ч. слц. вл. akustika, схв. акустика, слн. akustika; — запозичено з грецької мови через посередництво російської і далі, можливо, латинської; гр. ακουστική є суб-стантивованою формою жін. р. прикметника ακουστικός «слуховий; слухняний», пов'язаного з дієсловом ακούω «слухаю, чую», що пояснюється або як споріднене з гот. hausjan «слухати», або як складне слово, утворене з основи άκ, що виступає в ακαινα «стрекало»,
Акуть
Алгебра
і основи іменника ους «вухо».— Шанский ЭСРЯ І 1, 70; Фасмер І 67; Горяев 438; Frisk I 57—58; Boisacq 37—38.
[акуть] (вигук, яким відганяють телят, корів) МСБГ; — складне утворення з частки а1 і вигуку [куть] (див.).
[акуш] (вигук, яким відганяють коней, лошат); — складне утворення з частки а1 і вигуку куш (див.).
акушер, акушерка, акушерство, [ку-шарка] Me;— р. болг. м. акушер, бр. акушер, п. akuszer, ч. слц. akusér, схв. акушер, слн. akusêr; — запозичення з французької мови; фр. accoucheur є похідним від accoucher «народжувати», утвореного з префікса à «до-, при-», що походить від лат. ad «тс», і дієслова coucher «лежати, ложити». —СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 71; Фасмер І 67; Hołub—Lyer 73; БЕР І 7; Младенов 4; Dauzat 7, 211.—Див. ще авантюра, куш2, кушетка.
акцент, акцентуація, акцентувати; — р. болг. м. акцент, бр. акцент, п. ч. слц. вл. akcent, схв. акцен(а)т^ слн. akcent; — запозичення з французької мови; фр. accent «наголос» пов'язане з лат. accentus «тс», утвореним з префікса ad- (>ac-) «до-, при-» і іменникової основи cantus «спів, звуки», похідної від дієслова сапеге «співати, звучати»; лат. accentus є калькою гр. προσωδία «наголос», утвореного з префікса προσ-«до-, при-» і основи άδω (άείδω) «співаю».— СІС 33; Шанский ЭСРЯ І 1, 71; Kopaliński 39—40; БЕР І 7; Dauzat 6.—Див. ще авантюра, кантата.
акціонер; — р. болг. м. акционер, бр. акцыянёр, п. akcjonariusz, ч. akcio-nâr, слц. слн. akcionâr, вл. akcionar, схв. акционар; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. actionnaire «акціонер» утворено від action «дія, акція», що зводиться до лат. actio, -önis «дія», пов'язаного з дієсловом ago «дію»; значення фінансового терміна фр. action набуло завдяки зближенню з словом actif «актив, готівка»; сумнівне припущення (Фасмер І 67) про можливість запозичення слова російською мовою з німецької.— СІС 34; Шанский ЭСРЯ І 1, 72; Dauzat
10; Bloch I 9.— Див. ще акція1.— Пор. акція2.
акція1 «дія», ст. акція (XVI ст.); — р. болг. акция, бр. акция, п. akcja, ч. akce, слц. akcia, вл. akcija, м. акцща, схв. акцща, слн. akcija; — запозичено з латинської мови, очевидно, через посередництво польської; лат. actio, -önis є суфіксальним утворенням від дієслова ago «дію».— СІС 34; Шанский ЭСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Kopaliński 40; БЕР І 7.— Див. ще агент.— Пор. акція2.
акція2 «цінний папір»; — р. болг. акция, бр. акция, п. akcja, ч. akcie, слц. akcia, вл. akcija, м. акцща, схв. акцща, слн. akcija; — запозичено з голландської або німецької мови через посередництво російської й польської; нім. Aktie «акція (цінний папір)» походить від гол. actie «тс», яке в цьому значенні утворилося від лат. actio, -önis як юридичного терміна із значенням «скарга, претензія скаржника, право на участь», що розвинулося з основного значення «дія».— Шанский ЭСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Горяев 3; БЕР І 7; Kluge—Mitzka И. — Див. ще агент, акція1.
[алажа] «шовкова смугаста тканина» Я, [галаджовий] «зроблений з певної тканини», ст. алажа (XVIII ст.); — p. алана, аладжа, п. haładżyja «товста шовкова тканина», болг. аладжа, м. ст. ала-ца, схв. алаца, alàdza «тс»; — запозичення з тюркських мов; тат. кирг. алача «строката, смугаста тканина», тур. al аса «строкатий; строката тканина», аз. алача «тс.» є суфіксальними утвореннями від загальнотюркського ala «строкатий, рябий, смугастий, з великими плямами».—Фасмер І 68; Miki. TEI І 245; Nachtr. І 3; Lokotsch 4; Korsch AfSlPh 8, 647; Младенов 4; Śkaljić 81; Радлов І 351, 361—363.— Див. ще авач.
алгебра, алгебраїст, алгебраїчний, алгебричний; — р. бр. болг. м. алгебра, п. algebra, algiebra, ч. слц. вл. algebra, схв. алгебра, слн. algebra; — запозичено з латинської мови через посередництво польської і, можливо, німецької (нім. Algebra); слат. algebra є переоформленням ар. al-gabr «відновлення (розріз-
але
алеута
нених частин)», пов'язаного з дієсловом gabara «вправляє (вивих); відновлює, приводить у нормальний стан»; слово al-gabr (al — артикль) у теперішньому значенні поширилося з заголовка підручника алгебри «Al-gabr wa'1-muqaba-la» (букв.: «Відновлення і протиставлення») арабського математика Мухаммеда ібн-Муси Алхварізмі (IX ст.).— СІС 34; Шанский ЭСРЯ І 1, 73; Фасмер І 70; Горяев 3; Kopalinski 48; БЕР І 9; Младенов 4; Dauzat 24; Lokotsch 50.
але1 (сполучник) Г, Ж, ст. але (XIV ст.); — p. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. ale, болг. [але], схв. [ale]; — результат злиття сполучника а та обмежувальної частки ле, тепер збереженої лише в діалектах; зіставлення з гр. άλλα «але» (Machek ESJĆ 35) необгрунтоване.— Sławski І 24; Hołub—Lyer 74; ЗССЯ 1, 37; Sł. prasł. І 154; Sadn.— Aitz. VWb. I 2; Bern. I 22.—Див. ще a1, ле.— Пор. але2, аль.
але2 (питальна і ствердна частка; вигук), ст. але (XVII ст.); — р. болг. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. ale, схв. [ile]; — результат злиття частки (або вигуку) ω та частки ле, що тепер виступає лише в діалектах.— Sławski І 24; Machek ESJĆ 35; Sł. prasł. I 154; Bern. I 22.— Див. ще а1, ле.— Пор. але1.