Суттєве значення для прогнозу ефективності сімейних впливів на розвиток особистості дити у сучасній психологічній науці набуває дослідження соціально-психологічних особливостей сім'ї як малої контактної групи. З погляду соціальної психології сім'я є соціальною групою, об'єднаною сформованою у спільній діяльності сукупністю міжособистісних відносин, які проявляються в любові, прив'язаності та інтимності її членів.
Для з'ясування особливостей організації у сім'ї виховного процесу виділяють такі напрями її психологічного аналізу:
Склад сім'ї. Виділяють повні сім'ї, в яких діти проживають з обома батьками, неповні, якщо немає одного з батьків, і формально повні, коли в сім'ї є обоє батьків, але один з них із певних причин не бере участі в вихованні дитини. Хар-ка сім'ї визначається за критерієм: гармонічна або проблемна. Повна сім'я, що має в наявності всі типи взаємовідносин, називається повноцінною і хар-зуються як гармонічні, якщо внутрішньо сімейні відносини в них відповідають принципові гуманності; передбачають взаємну щедрість і доброту, повагу і вимогливість. Неповні й формально повні сім'ї частіше потрапляють до проблемних (конфліктних, антипедагогічних, асоціальних). Типовий стан ( мікроклімат сім'ї) - найхаракт для всіх членів сім'ї спосіб самопочуття в ній, який визначає їхнє ставлення до сім'ї. Є емоційно комфортні сім'ї(діти переживають захищеність, затишок й приязнь членів сімї; тривожні сім'ї, мікроклімат яких найчастіше є проекцією відповідних особистісних хар-стик батьків, та сім'ї, яким притаманний емоційно-психологічний дискомфорт і нервово-психічне напруження. Стиль сімейного виховання. Своєрідність поєднання батьками у ставленні до дитини соціальних очікувань вимог і контролюючих санкцій - стиль сімейного виховання. Виділяються 5стилів: Авторитарний має в основі тактику диктату - систематичному пригнічуванні одними членами сім'ї ініціативи й почуття власної гідності в інших її членів. Внасл втрачається самостійність, ініціативність, віра у власні сили, почуття гідності дитини. Демократичний (тактика співробітництва) в основі має опосередкованість міжособистісних стосунків у сім'ї спільними цілями й завданнями спільної д-сті, її організацією й моральними цінностями. Орієнтація батьків на допомогу й підтримку дітей, участь дітей у домашній праці, взаєморозуміння дорослих і дітей, встановлення між ними партнерських взаємин. Ліберальний (тактика невтручання) визнання можливості й навіть доцільності незалежного існування дорослих і дітей. Пасивність батьків як вихователів, що ухиляються від активного позитивного втручання у життя й долю дитини. За таких умов дитина найчастіше стає індивідуалістом, емоційно байдужим до проблем інших. Потуральний (тактика опіки й безоглядної любові) система відносин, за яких батьки, забезпечуючи власною працею задоволення всіх потреб дитини, відгороджують її від будь-яких турбот, зусиль і життєвих складнощів, приймаючи їх на себе. Дитина виростає млявою й байдужою до всього, що не стосується її особистісних інтересів. У неї відсутні самостійність та ініціатива, власний досвід долання труднощів. Нестійкий (тактика непрогнозованого переходу батьків від одного стилю ставлення до дитини до іншого). Такий підхід породжує у дитини двоїсте ставлення до дорослих, недовіру й відстороненість від батьків.Лише демократичний стиль визнається нині педагогічно продуктивною тактикою сімейного виховання. Усі інші стилі призводять до певних порушень сімейного виховання й розглядаються як передумова виникнення різних проблем розвитку особистості дитини в сім'ї.
Порушення сімейного виховання - стійке поєднання певних рис виховання, що призводить до негативних наслідків розвитку особистості дитини. Для аналізу порушень виховання перспективно керуватися критеріями: рівень протекції ( гіперпротекцію як надмірну увагу до проблем виховання дитини; гіпопротекцію); ступінь задовол потреб:(потурання-ігнорування); рівень вимогливості до дитини:(надмірність- недостатність вимог-обов'язків; надмірність-недостатність вимог-заборон;надмірність-мінімальність санкцій)Типи порушень сімейного виховання:потуральна гіперпротекція (хар-рна для потурального стилю);домінуюча гіперпротекція (авторитарний стиль), емоційне відкидання (авторитарний і ліберальний стилі);підвищена моральна вимогливість (авторитарний стиль);гіпопротекція (ліберальний стиль).Правила ефективного виховного спілкування з дитиною Ю. Б. Гіппенрейтер: 1. Безумовно приймати дитину — любити її просто за те, що вона є. Така потреба у приналежності, у необхідності іншому є однією з фундаментальних людських потреб. 2. Ос-сть дитини й її здібності розвиваються лише у тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом. 3. Підтримувати успіхи дітей — для вдосконалення успішно здійсненої д-сті, розвитку інтересу до неї і до відповідних здібностей дитини. 4. Створювати сімейні традиції, які базуються на зонах радості. 5. Систематично робити щось разом із дитиною читати, гуляти,домашньою роботою). 6. Не втручатися у справу, якою займається дитина, якщо вона не просить допомогти. 7. Якщо дитині важко й вона готова прийняти допомогу, обов'язково допомогти їй, але при цьому:• запропонувати допомогу, починаючи зі слів "давай разом...";• узяти на себе лише те, що дитина не в змозі виконати самостійно, все інше залишити їй для самостійного виконання;• у міру того, як дитина опановує нові дії, заохочувати її здійснювати їх самостійно. 8. Поступово, але неухильно знімати з себе відповідальність за особистісні справи дитини й передавати їх їй. 9. Дозволяти дитині переживати негативні наслідки власних дій або власної бездіяльності. 10. Не вимагати від дитини неможливого або такого, що їй важко виконати. Замість того подивитися, що Можна змінити в середовищі, яке оточує дитину. 11. Щоб уникнути зайвих проблем, необхідно суміряти власні очікування з можливостями дитини.1 2. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними або "неприпустимими" вони не були. 13. Якщо у дитини емоційні проблеми, її необхідно активно вислухати, тобто повернути їй у бесіді те, про що вона говорить, при цьому називаючи її почуття.
14. Ділитися з дитиною власними почуттями, як позитивними, так і негативними. 15. Якщо причиною негативних почуттів є активність дитини, можна виражати невдоволення лише ЇЇ окремими діями, але не дитиною в цілому. 16. Правила й обмеження у вихованні обов'язкові, але вони не повинні входити у протиріччя з найважливішими потребами дитини (право на життя, здоров'я, прийняття батьками, активність і пізнавання тощо). 17. Карати дитину краще, позбавляючи її приємного й значущого для неї особисто, ніж роблячи дитині погано чи боляче. 18. Конструктивно розв'язувати конфлікти інтересів батьків і дитини.Шляхом спільної оцінки вибрати з них той варіант дії, Що найбільше відповідає інтересам обох сторін, контролюючи дотримання останньої вимоги.