Функції фінансового ринку

Сутність і роль фінансового ринку найбільш повно розкривається в його функціях. Фінансові ринки виконують наступні функції:

1) Мотивована мобілізація заощаджень суб’єктів господарювання і трансформація акумульованих коштів у позичковий і інвестиційний капітал. Реалізація цієї функції проявляється у тому, що тимчасово вільний капітал, що знаходиться у формі заощаджень у фінансових ресурсах, залучається через механізм фінансового ринку його учасниками для наступного ефективного використання.

2) Виявлення попиту на окремі фінансові активи і своєчасне його задоволення;

3) Реалізація вартості фінансових активів, і організація процесу доведення фінансових активів до споживачів. Ця функція реалізується шляхом створення фінансових інститутів для забезпечення нормальних умов для реалізації грошових ресурсів споживачів в обмін на фінансові активи; перерозподіл на взаємовигідних умовах коштів з метою їх ефективного використання.

4) Задовольняючи інвестиційні потреби суб'єктів господарювання через систему ціноутворення на окремі інвестиційні інструменти механізм фінансового ринку виявляє найбільш ефективні напрямки інвестиційних потоків з позиції забезпечення високого рівня прибутковості капіталу;

5) Фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу і забезпечення процесів інвестування у виробництво.

6) На фінансовому ринку створені умови, що сприяють залученню підприємцями фінансових ресурсів, необхідних для розвитку їх діяльності; прискорення обороту капіталу та вплив на грошовий обіг.

7) Фінансовий ринок сприяє безупинному переміщенню грошей у процесі здійснення різноманітних платежів і регулюванню обсягу грошової маси в обігу; формування ринкових цін на окремі види фінансових активів.

8) Механізм ціноутворення на фінансовому ринку дозволяє врахувати поточне співвідношення попиту та пропозиції фінансових активів і формувати відповідний рівень цін на них. Емітенти фінансових активів, для підтримки своєї конкурентоспроможності, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень; страхова діяльність і формування умов для мінімізації.

9) Фінансовий ринок виробив систему спеціальних фінансових інструментів, що в умовах нестабільності економічного розвитку дозволяє знизити до мінімуму ризик продавців і покупців фінансових активів, пов'язаний зі зміною цін на нього; здійснення фінансових операції, пов'язаних з експортом-імпортом фінансових активів; розміщення урядових і муніципальних цінних паперів для

кредитування центральних і місцевих органів управління; розміщення державних кредитних ресурсів серед учасників економічного кругообігу.

Таким чином, фінансовий ринок здійснює мобілізацію коштів; їх перерозподіл; забезпечує накопичення коштів і визначає економічний підйом, утворює достатні фонди коштів для всіх суб'єктів економіки.

Усі функції фінансовий ринок здійснює шляхом відкриття банківських рахунків; створенням спеціальних фондів; наданням кредитів і позичок; здійсненням операцій з цінними паперами й ін.

 

6. Суб'єкти фінансового ринку

Основними суб'єктами фінансового ринку виступають: домашні господарства; фірми, підприємства, корпорації, організації; фінансові інститути; держава; іноземні учасники (рис.).

Рис. Структура суб’єктів фінансового ринку

 

Домашні господарства інвестують тимчасово вільні кошти в фінансові активи, купуючи цінні папери або отримуючи кредити на

придбання житла, техніки та інших необхідних речей.

Фірми, підприємства, як промислові, так і сільськогосподарські, корпорації, організації належать до інститутів поза фінансової сфери. На фінансовому ринку вони емітують і розміщують власні фінансові ресурси, або беруть у користування на визначених умовах для розширення діяльності кошти. Для цих суб’єктів ринку основними джерелами виступають кредити, позики, облігації та акції.

Фінансові інститути шляхом переливу заощаджень домашніх господарств, поза фінансових інститутів, іноземних учасників до суб’єктів господарювання, які їх потребують надають можливість задовольняти потреби останніх у коштах для розширення діяльності.

Тобто, основною функцією фінансових інститутів є допомога в передачі коштів від тих, у кого є вільні, до тих, хто їх потребує.

До державних представників фінансового ринку належать Центральні та місцеві органи влади і управління та Центральний банк України. Свій вплив на діяльність ринку держава здійснює через керування відсотком, грошовою масою, валютним курсом та ін. Держава регулярно розміщує на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов’язання, надаючи кредити, здійснює фінансову підтримку суб’єктів господарювання; здійснює  регулювання фінансового ринку.

До іноземних учасників ринку належать міжнародні організації, іноземні уряди, фінансові інститути, фізичні особи, що не є резидентами України. Також як і інститути поза фінансової сфери іноземні учасники можуть залучати, емітувати або розміщувати на фінансовому ринку фінансові активи.

Усі суб’єкти фінансового ринку виступають у ролі позичальника, інвестора чи посередника:

· До позичальників належать фізичні чи юридичні особи, що залучають засоби інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності. У ролі позичальника можуть виступати домашні господарства, організації, підприємства, держава при отриманні кредитів та позик.

· До інвесторів належать фізичні і юридичні особи України, а також іноземні громадяни, фірми, держава, якщо приймають рішення про вкладення коштів в об'єкти інвестування.

· До посередників належать фінансові інститути, що забезпечують зустріч інвестора і позичальника. До них належать: банківські установи - емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки і небанківські установи - страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, ощадні установи.

Діяльність посередників вигідна як для позичальників, так і для інвесторів. Через використання послуг посередників у позичальника і інвестора відпадає потреба в пошуку один одного; за рахунок зменшення витрат часу та інших фізичних зусиль на залучення капіталу в декількох інвесторів для одержання потрібної суми, знижуються операційні витрати позичальника; інвестори, які мають незначний капітал, одержують можливість отримувати прибутки за рахунок його залучення; знижується ризик неефективних капіталовкладень або неповернення позики.

 

7. Характеристика об'єктів фінансового ринк у

Товарами фінансового ринку є гроші і цінні папери, що виступають об'єктами купівлі-продажу на ринку.

Гроші – це особливий товар, засіб суспільного вираження економічної цінності блага і виступають як засіб платежу, виміру цінності реалізованих благ і засіб накопичення.

Цінні папери – це документи, що засвідчують з дотриманням установленої форми і обов’язкових реквізитів майнові права, здійснення і передача яких можливі лише при його пред’явленні. Цінні папери мають наступні властивості:

· ринковість, тобто здатність цінних паперів виступати як самостійний платіжний засіб; об'єкт купівлі, продажу, позики, спадщини, дарування, гарантії і ін.;

· прибутковість - властивість цінних паперів виступати як засіб збереження і накопичення багатства;

· ризикованість – відображає невизначеність, пов’язану з величиною та часом отримання доходу за даним цінним папером у майбутньому;

· ліквідність - можливість цінних паперів швидко перетворюватися в готівку без знаних втрат для власника;

· спекулятивність - можливість цінних паперів перепродаватися, тобто стати об'єктом спекуляцій;

· стандартність - відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів вимогам, визначеним у законодавстві країни; однаковість правових наслідків для суб'єктів ринку щодо операцій з цінними паперами окремих груп і видів.

Цінні папери за багатьма своїми функціями тотожні грошам. Тотожність грошей і цінних паперів:

1. емітент багатьох цінних паперів і грошей держава й уповноважені їм органи;

2. іноді випускаються для покриття дефіциту державного бюджету; строго стандартизовані;

3. мають визначений ступінь захисту від підробок;

4. обіг регулюється тими ж органами, що їх випустили; можливо функціонування в безготівковій формі;

5. можуть бути конвертованими: гроші - в іноземну валюту, цінні папери - у фінансові інструменти іншого виду, класу, серії;

6. можуть бути як іноземними, так і національними; є сегментами фінансового ринку;

7. підпадають під дію інфляційних процесів.

Гроші і цінні папери є таким товаром, що має значення не сам по собі, а лише як представник, інструмент відповідних ринків, потреби яких вони й обслуговують. При цьому гроші виступають як вартісна природа усього товарного світу, а цінні папери - як відображення вартості інвестицій. Тому власна внутрішня вартість грошей і цінних паперів дорівнює вартості виготовлення самого папера. З огляду на це цінні папери можна визначити як представницьку форму реального капіталу.

Сказане вище не ліквідує важливих розбіжностей між цінними паперами і грошима (табл.).

Таблиця

Розбіжності між грошима та цінними паперами

Особливості грошей	Особливості ЦП
Можуть випускатися тільки державою чи ЦБ	Випускаються практично будь-якими юридичними, а в ряді випадків і фізичними особами
Високий ступінь стандартності і захисту	Ступінь стандартності і захисту значно нижче
Обслуговують усі сегменти фінансового ринку, а також ринок товарів та послуг	Обертаються в основному лише на одному сегменті фінансового ринку – ринку ЦП
Відображають процеси, що відбуваються всередині всього товарного світу	Відображають процеси, що відбуваються всередині капіталу і на фондовому ринку
Показник багатства	Титул власності
Кількість грошей в обігу не обмежується сумою цін товарної маси і платних послуг, скорегованої на швидкість обігу грошової одиниці	Капіталізація ЦП визначається потребою реального капіталу у фондових замінниках, фінансових інструментах і місткістю фондового ринку
Безособові	Виражено будь-яке право чи зобов’язання
Мають безстроковий характер	Обмежені термінами

 

 

9. Економічні передумови виникнення фінансового ринку в Україні

Необхідними передумовамидля створення фінансового ринку є:

· господарська самостійність підприємств - господарська самостійність почала формуватися ще наприкінці 80-х років, коли підприємствам надали право самостійно розпоряджатися своїми доходами і розвивати свою діяльність за принципом "трьох С": самоокупність, самостійність і самоуправління. Після 1991 року, коли були прийняті закони України "Про підприємства в Україні" і "Про цінні папери та фондову біржу", підприємства стали повноправними суб'єктами фінансового ринку, так як стали самостійно формувати форму своєї власності, - перевага надавалась акціонерній;

· ліквідація державної монополії на використання заощаджень населення - уже більше 15 років населення з метою отримання доходу має можливість вкладати свої кошти не тільки в ощадний банк, а і в різні фінансові установи та фінансові інструменти, що, у свою чергу, сприяє і зростанню добробуту, і росту економіки держави;

· перехід до нової системи організації грошових потоків в економіці - грошові потоки почали розглядатися як фінансове вираження підприємницької діяльності суб'єкта господарювання в умовах ринкової економіки, як основа самофінансування, що забезпечує покриття потреби підприємства в капіталі за рахунок внутрішніх джерел; обґрунтовується політика сучасного управління грошовими потоками на основі кількісної оцінки та моделювання;

· рівноправність усіх учасників фінансового ринку - це основний принцип, який забезпечує однакові права для всіх учасників фінансового ринку щодо отримання інформації, створення необхідних умов для реалізації інтересів суб'єктів ринку, забезпечення захисту їх майнових прав;

· формування та вдосконалення дворівневої банківської системи - сучасна банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України "Про банки та банківську діяльність". Через банківську систему проходить великий обсяг грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення, що вимагає від банківської системи досконалості, довіри, стабільності, ефективного використання фінансових інструментів для поліпшення грошово-кредитного регулювання, підвищення ефективності платіжної системи;

· утворення інфраструктури фінансового ринку за рахунок різних фінансових посередників - важливим елементом інфраструктури є інституційний, роль якого у розвитку фінансового ринку визначається фінансовими посередниками, що представлені в основному банківськими та небанківськими фінансовими установами, контрактними інститутами, кількість яких з кожним роком збільшується, а також і якість послуг, які вони надають на фінансовому ринку;

· утворення сучасної технічної бази, що обслуговує функціонування фінансового ринку - процес інтеграції, який зараз триває у світі, пов'язаний із багатьма процесами, що відбуваються на міжнародних і національних фінансових ринках, найважливішими з них є розвиток новітніх технологій, інституціалізація, лібералізація фінансових ринків, досягти яких без сучасної технічної бази з новими Інтернет-технологіями неможливо;

· пільговий порядок оподаткування доходів із цінних паперів - одна із основних передумов, яка сприяє розвитку ринку цінних паперів; вкладання коштів у даний фінансовий актив не тільки юридичних осіб, але і населення, що сприяє розвитку вторинного (неорганізованого) фінансового ринку та ін.

Основною передумовою функціонування фінансового ринку є розбіжність між потребою у фінансових ресурсах економічних суб'єктів і джерелами задоволення цієї потреби. Найчастіше вільні грошові кошти існують у вигляді заощаджень у одних власників, а потреби в інвестиціях виникають у інших.

На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Гроші - це головна мета підприємництва і найважливіший засіб для досягнення цієї мети. При цьому необхідно вирішити питання про джерела капіталу та шляхи його вкладання. Тому для всіх суб'єктів господарювання важливим є фінансовий ринок, де можна знайти необхідні кошти або інвестувати тимчасово вільні кошти та отримати від цього прибуток.

10. Економічна сутність поняття “фінансовий ринок”

Фінансовий ринок - це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги - фінансові послуги, пов'язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки.

Як економічна категорія фінансовий ринок виражає економічні відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах. Ці економічні відносини визначаються об'єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучасній Україні на стадії становлення цивілізованої державності), які формують в остаточному підсумку сутність фінансового ринку, тобто зв'язки і відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв'язку з іншими економічними категоріями.

Інвестування забезпечується через якісно розвинений фінансовий ринок. Фінансовий ринок та його сегменти відрізняються від інших тим, що товаром на цих ринках виступають фінансові активи.

Фінансові активи в системі національних рахунків класифікуються у семи основних категоріях. До них належать: золото і спеціальні права позики (СПЗ), готівка і депозити, цінні папери, крім акцій, позики, акції та інший акціонерний капітал, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання або до оплати.

В інтересах розуміння фінансових активів і зобов'язань доцільно виходити з їхнього загального визначення. У системі національних рахунків активи визначаються як об'єкти, що мають вартість і знаходяться у власності економічних суб'єктів, від яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або інших доходів.

Фінансові активи відповідають цьому визначенню як засоби накопичення вартості. Володіння акціями та іншими цінними паперами приносять їхнім володарям прибуток від власності, а також холдинговий прибуток. Одержують прибуток від власності власники більшості акцій. Кредиторам виплачується відсоток за вкладами.

Характерною ознакою фінансових активів є обов'язковість вимог до інших інституційних одиниць, які, будучи позичальниками, несуть зобов'язання перед своїми кредиторами. Фінансові зобов'язання - це зобов'язання боржника перед своїм кредитором на оплату вимог, що йому виставляються.

У цілому, фінансовий ринок (ринок фінансових послуг) - це узагальнена назва тих ринків, де проявляється попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни, що є сферою реалізації фінансових активів і фінансових відносин між продавцями та покупцями цих активів. Тобто поняття «фінансовий ринок» - це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги, що пов'язані з придбанням активів; це сфера економічних відносин між суб'єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів. З організаційної точки зору, фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виділяються ринки конкретних видів фінансових активів (сегменти).