Типи словосполучень за головним словом

Завдання синтаксису і пунктуації

Термін синтаксис вживається у двох значеннях: назва розділу науки про мову і як об’єкт вивчення цього розділу. Одиницями вивчення синтаксису є словосполучення, просте речення, складне речення і складне синтаксичне ціле (ССЦ).

Словосполучення

Словосполучення – це смислове і граматичне об’єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку: орати поле, вчити уроки, їхати поїздом, зелений лан, тепло весни, задоволення від успіху.

До складу словосполучення входить головне і залежне слово. Головне – це те, від якого ставиться питання. Залежне – до якого ставиться питання від головного.

У словосполученнях представлений різний ступінь спаяності слів. Одні складаються зі слів, кожне з яких є окремим членом речення. Це синтаксично вільні словосполучення: Зацвіла на кременистій скелі скромна і непоказна квітка. Зацвіла (де?) на скелі. Скелі (якій?) кременистій. Квітка (яка?) скромна. Квітка (яка?) непоказна.

Інші словосполучення синтаксично невільні і становлять граматичну єдність, а тому виконують роль одного члена речення: три дерева, багато галасу, кілька годин, ми з сином.

Не кожне сполучення слів є словосполученням. Не є словосполученням:

1) граматична основа (підмет і присудок), це предикативне сполучення слів: весна прийшла;

2) слова, що поєднані сурядним зв’язком (однорідні члени речення): червоні і сині, хлопці й дівчата;

3) сполучення повнозначного слова з службовим: на столі, біля вікна, край села;

4) складені форми слів: буду читати (читатиму), більш відомий (ступінь порівняння), буду філологом, стану студентом;

5) фразеологізми, бо виступають еквівалентами одного слова (пекти раків – почервоніти, язика проковтнути – замовкнути).

Словосполучення, як і слова, виконують номінативну (називну), але роблять це більш конкретно.

За будовою виділяють прості і складні словосполучення. Простих більшість, це ті, що складаються з двох повнозначних слів. Складні утворюються з трьох і більше повнозначних слів.

Типи словосполучень за головним словом

Залежно від того, якою частиною мови виражене головне слово, словосполучення бувають:

1) іменникові (головне слово – іменник): англійська мова, турбота про батьків, студент університету, бажання зрозуміти;

2) дієслівні (головне слово – дієслово) поважати товариша, цікавитися новинами, відповідати чітко (аналогічно утворюються словосполучення, де головне слово – дієприкметник чи дієприслівник: поважаючи товариша, цікавлячись новинами, відповідаючий чітко);

3) прикметникові (головне слово – прикметник): повний енергії, вищий від батька, хворий на грип;

4) числівникові (головне слово – числівник): шестеро студентів, десять кілограмів, двоє з присутніх;

5) займенникові (головне слово – займенник): хтось з пасажирів, дехто з сусідів.

6)прислівникові (головне слово – прислівник): дуже тихо, надзвичайно гарно, надворі темно.