Речення за метою висловлювання

Залежно від мети висловлювання усі типи речень поділяються на розповідні, питальні і спонукальні.

Розповідні речення містять повідомлення про якийсь факт, подію, подають опис тощо. За структурою вони можуть бути прості і складні. Для них характерна розповідна інтонація: тон підвищується на тому члені речення, у якому міститься найважливіше в повідомленні, і понижується в кінці речення: Весь сад у цвіту.

Питальні речення містять у собі запитання, які спонукають співбесідника до відповіді. За структурою вони бувають прості і складні: Хто тут ходить? Для вираження запитання використовується питальна інтонація, питальні частки чи займенники, питальне слово виноситься здебільшого на початок речення.

Серед питальних речень є перехідні конструкції: наприклад, риторичні запитання – питання, які містять у собі приховану розповідність і не вимагають відповіді: Хто може випити Дніпро?

Є питальні речення з відтінком спонукання: Чи не подав би ти мені води?

Спонукальними називаються такі речення, у яких виражається спонукання до дії через різні волевиявлення: наказ, заклик, побажання, пораду, дозвіл: Принесіть води. Подай-но мені води. Хай принесе води. Засобом вираження спонукання найчастіше виступає наказовий спосіб дієслова. Значення спонукання мають речення, у яких наявні вигуки, що виражають волевиявлення: Геть! Годі! Цить!

Розповідні, питальні, спонукальні речення можуть мати різну міру емоційного забарвлення. Одні вимовляються зі звичайною інтонацією, інші – з підсиленою. Речення, які вимовляються з підсиленою інтонацією, називаються окличними: Весь сад в цвіту! Хто тут?! Стояти струнко!