1. Сутність, завдання та функції міжнародної валютної системи
2. Основні елементи міжнародної валютної системи
1. Сутність, завдання та функції міжнародної валютної системи
Міжнародні валютно-кредитні відносини — це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.
Міжнародні валютно-кредитні відносини виникають і розвиваються в результаті здійснення господарської діяльності, пов'язаної:
— з експортом та імпортом товарів, капіталів, робочої сили;
— наданням суб'єктами міжнародних економічних відносин послуг, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експертних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та ін.;
— науковою, науково-технічною, науково-виробничою, виробничою, навчальною та іншою кооперацією з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчанням та підготовкою спеціалістів на комерційній основі;
|
|
— міжнародними фінансовими операціями та операціями з цінними паперами;
— кредитними та розрахунковими операціями між суб'єктами міжнародних економічних відносин;
— створенням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створенням іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
— спільною підприємницькою діяльністю між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що охоплює створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
— підприємницькою діяльністю на території України, пов'язаною з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
— організацією та здійсненням діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів міжнародних економічних відносин;
— операціями з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку тощо.
|
|
Основна мета таких відносин — створення необхідних умов для процесу відтворення у рамках світового господарства та обслуговування світо господарських зв'язків.
Одним із найважливіших елементів міжнародних валютно-кредитних відносин є валютна система. Історично спочатку виникли національні валютні системи як форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Національна валютна система закріплюється національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права і є складовою грошової системи країни.
Вона містить такі структурні елементи:
- національну валюту,
- валютний паритет,
- режим валютного курсу національної валюти,
- організацію діяльності валютного ринку,
- національні органи, що обслуговують та регулюють валютно-кредитні відносини.
Міжнародна (світова) валютна система (МВС) — це форма організації міжнародних валютно-кредитних відносин, що історично склалася і закріплена міждержавними домовленостями, її виникнення і наступна еволюція відображають об'єктивний розвиток процесів інтернаціоналізації капіталу; Міжнародна валютна система — це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється платіжно-розрахунковий оборот у межах світового господарств.
Головне завдання МВС полягає в ефективному опосередкуванні міжнародних платежів за експорт та імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів зовнішньоекономічної діяльності, безперебійне функціонування економічної системи.
Через міжнародну валютну систему відбувається переміщення факторів виробництва, економічних ресурсів з однієї країни в іншу.
2. Основні елементи міжнародної валютної системи
Міжнародна валютна система має багато елементів, серед яких можна назвати такі:
1) світовий грошовий товар;
2) міжнародна ліквідність;
3) валютний курс;
4) валютні ринки;
5) міжнародні валютно-фінансові організації;
6) міждержавні домовленості.
Світовий грошовий товар. Приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства й обслуговує міжнародні відносини (табл. 1.1).
Першим міжнародним грошовим товаром було золото. Пізніше світові гроші почали функціонувати як національні валюти провідних держав світу. Сьогодні у цій якості також поширені композиційні гроші, які ґрунтуються надовірі до емітента. До них належать міжнародні та регіональні: платіжні одиниці (такі як СПЗ і євро).
Валюта —особливий спосіб функціонування грошей, коли національні гроші опосередковують міжнародні торгові та кредитні відносини. Отже, гроші, що використовуються в міжнародних економічних відносинах, стають валютою.
Уся валюта поділяється на два типи:
— міжнародна торгова валюта - слугує для оцінки й опосередкування міжнародних торгових операцій (експорту й імпорту товарів, капіталу, послуг тощо), вона сама є об'єктом купівлі-продажу);
— міжнародна резервна валюта - пов'язана зі сферою, в якій обертаються світові гроші у відносинах країн одна з одною. Вона є засобом нагромадження багатства і валютним резервом держави, що використовується для підтримки валютної системи країни в разі потреби (покриття дефіциту платіжного балансу, позик, кредиту, допомоги тощо).
Розрізняють також поняття "національна валюта" та "іноземна валюта".
Під національною валютою розуміють встановлену національним законодавством грошову одиницю цієї держави.
До іноземної валюти належать іноземні банкноти і монети, вимоги, виражені в іноземних валютах у вигляді банківських вкладів, векселів чи чеків.
|
|
Класифікацію валют в економічній літературі подано у табл. 1.3.
Вільно конвертована валюта — це національна валюта тих країн, у зонах яких немає обмеження на обіг валюти в усьому світі.
Частково конвертована валюта — це валюта тих країн, у яких зберігаються обмеження щодо визначеного кола міжнародних операцій: не вільне ввезення, розрахунок тощо (китайський юань, індійська рупія, турецька ліра, єгипетський фунт тощо).
Неконвертована — це валюта тих країн, де діють різні обмеження, наприклад, проти ввезення-вивезення валюти.
Крім національних валют у міжнародних розрахунках використовуються міжнародні валютні одиниці СПЗ і євро.
Спеціальні права запозичення (СПЗ) — штучна валюта, створена у межах Міжнародного валютного фонду (МВФ).
СПЗ вважаються доброякісним авуаром, проте механізм розрахунку їхньої вартості постійно змінюється.
Співвідношення між валютами, що визначають вартість одиниці СПЗ, переглядається кожні 5 років.
На 31 грудня 2010 р. одиниця СПЗ визначалася як сума 0,632 дол., 0,41 євро,18,4 японської єни, 0,0903 фунта стерлінгів і прирівнювалася до 1,4883 дол. США.