Соціальні молодіжні проблеми

Молодь - соціально-демографічна група, вікові критерії якої перебувають в межах 15-28 років, що знаходиться в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, іптерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусу.

Молодість як певна фаза, стан життєвого циклу, біологічно універсальна. її вікові межі, пов'язані з ними соціальний статус та соціально-психологічні особливості молоді, мають соціально-історичпу природу і залежать від суспільного устрою, культури та притаманних даному суспільству особливостей соціалізації його членів.

Перш за все, під соціальним становленням молоді розуміють кількісні та якісні зміни цієї демографічної групи в процесі її становлення як суб'єкта соціального розвитку.

Проблеми, що виникають у процесі соціалізації молоді, науковці поділяють на 2 групи.

1. Соціальні молодіжні проблеми:

> визначення ролі та місця молоді в сучасному суспільстві;

> формування ціннісних орієнтацій молодих людей та їх моральних приорітетів;

> становище на ринку праці;

> забезпечення молоді певного освітнього рівня;

> політичні орієнтації та електоральна поведінка молоді.

2. Особистісні проблеми молоді:

> пошуки сенсу життя;

> професійне самовизначення;

> кохання;

> створення власної сім'ї;

> взаємостосунки з дорослими та однолітками;

> здоров'я молодих людей.

Ієрархія основних соціалізуючих чинників молоді в Україні:

1. Сім'я.

2. Групи ровесників.

3. Навчальні заклади різного типу.

4. Засоби масової інформації.

5. Трудова діяльність.

6. Громадські організації різного спрямування (спортивного, політичного, релігійного, культурного тощо).

2 питання: Класифікація та соціалізуючи функції груп однолітків

Класифікація груп однолітків

Класифікаційна ознака	Типи груп
Юридичний статус	формальні (офіційно визнані суспільством) неформальні (існують стихійно самі по собі)
Вікові параметри	одновікові різновікові
Статеві параметри	одностатеві змішані
Соціально-психологічний статус	група приналежності референтна група
Ступінь стабільності	постійні тимчасові ситуативні
Просторова локалізація	дворові квартальні в межах установи (клубні, студентські, шкільні)
Тип лідерства	авторитарні демократичні
Соціальна спрямованість	просоціальні (соціально-позитивні) асоціальні (соціально-нейтральні) антисоціальні (соціально-негативні)

Соціалізуючі функції групи однолітків:

> задоволення потреби у нерегламептованому спілкуванні;

> оволодіння навичками співжиття з іншими людьми;

> автономізація від дорослих;

> створення умов для самоствердження;

> засвоєння певних статеворольових норм поведінки;

> залучення до окремих видів субкультури.

Субкультура - сукупність соціальпо-психологічних ознак (норм, цінностей, стереотипів, смаків тощо), які впливають на стиль життя і мислення певних номінальних і реальних груп людей і дозволяють їм утверджувати себе в якості "ми" відмежованого від "вони" (інші представники соціуму).

Ознаки субкультури:

> специфічний набір ціннісних орієнтацій та норм поведінки;

> надання переваги певним джерелам інформації;

> своєрідні захоплення, смаки;

> специфічні способи проведення вільного часу;

> жаргон;

> особливості одягу та зовнішності.

Соціальною базою формування субкультури можуть бути вікові, професійні групи населення, релігійні секти, сексуальні меншини, неформальні течії (фани, металісти, рокери тощо), злочинні групи. Субкультура впливає на особистість настільки, наскільки група однолітків, яка є її носієм референтна (значима) для людини.

Особливості молодіжної субкультури:

1. Розважально-рекреативна спрямованість (в організації дозвілля надається перевага слуханню музики, перегляду відеонродукції чи програм телебачення).

2. Надмірно-підкреслене слідування моді.

3. Передача інформації та почуттів за допомогою жаргонних слів та виразів.

4. Абсолютизація сучасних музичних стилей.

5. Надання переваги "легкій" літературі (детективи, фантастика, амурні романи).

6. Орієнтація па зразки масової західної культури.

7. Домінування культу сили.

8. Нехтування цінностями національної культури.

Процес соціального становлення молоді сьогодні досліджується у різноманітних сферах її життєдіяльності: сім'ї, навчанні, праці, неформальних та формальних організаціях, під час дозвілля. Результати цих досліджень дозволяють стверджувати, що процес соціалізації молоді характеризується загостренням молодіжних проблем, про що свідчать:

> втрата ідеалів, життєвого оптимізму;

> посилення стану тривожності серед молоді, пов'язаному з падінням рівня та якості життя в суспільстві;

> нерівні можливості в одержанні освіти;

> збільшення числа молоді серед безробітних;

> значна економічна залежність від батьків;

> кризові явища у шлюбно-сімейних стосунках (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів, обмежені можливості для поліпшення житлових умов);

> низький рівень загальної культури молодих людей;

> незадовільний стан здоров'я;

> зростання рівня соціальних відхилень (злочинності, пиятцтва, наркоманії, проституції).

На подолання цих проблем молоді спрямована державна молодіжна політика - системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах. Вона ставить за мету створення соціальио-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства.

3. Головні напрями державної молодіжної політики в Україні:

> розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для отримання молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

> забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;

> створення умов для оволодіння та безпосередньої участі молодих людей у відродженні та розвитку духовних і культурних цінностей українського народу, охороні та відтворенні навколишнього природного середовища;

> формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;

> охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку.

Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

Враховуючи, що молодь є однією з найменш забезпечених і соціально захищених груп населення, державна молодіжна політика передбачає:

1. Створення відповідної системи освіти, професійної орієнтації і підготовки молоді до праці.

2. Запобігання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді.

3. Встановлення для випускників шкіл, профтехучилищ, технікумів, вузів, а також військовослужбовців, звільнених у запас, певних гарантій та можливостей для працевлаштування (це може бути щось на зразок права на перше робоче місце чи бронювання певної кількості робочих місць на виробництві).

4. Стимулювання підприємств і організацій, що спрямовують матеріальні і грошові ресурси на спеціальні молодіжні програми і проекти, на забезпечення зайнятості молоді, випуск товарів і надання послуг для молоді; створення та організацію діяльності госпрозрахункових та інших молодіжних підприємств і формувань, які дбають про надання допомоги молодим.

5. Розвиток нових форм трудової участі молоді у виробництві (створення економічних центрів, кооперативних, орендних підприємств тощо, визначення певних пільг при їх оподаткуванні, кредитуванні тощо).

6. Стимулювання молоді, її організацій на самостійне вирішення власних соціальних проблем (розвиток МЖК, центрів науки, творчості, дозвілля і відпочинку і т. п.).

7. Вирішення житлових проблем молоді (зокрема створення системи пільгового кредитування для молодих сімей).

8. Вивчення та формування розумних потреб молоді, розширення асортименту послуг і збільшення випуску товарів для молоді.

9. Державне стимулювання і фінансування молодіжного обміну з представниками інших держав з метою підвищення професійної кваліфікації молоді, набуття нових спеціальностей, розширення світогляду.