2015-06-28
3140
| Класифікаційна ознака | Групи інвалідності | Види порушення здоров'я |
| Причина інвалідності | Інваліди з дитинства | ДЦП, сліпота, глухота, розумова відсталість, вроджені вади серця тощо |
| Інваліди по захворюваності | Ураження вегетосудинної, ендокринної, шлункової та інших систем організму | |
| Інваліди праці | Обмеження життєдіяльності внаслідок професійних захворювань чи травм на роботі | |
| Ступінь мобільності | Мобільні | Захворювання вегето-судинної, ендокринної, видільної, нервової та інших систем організму |
| Маломобільні | Хворі на церебральний параліч, сліпоглухонімі, особи з ураженням кінцівок та інші | |
| Нерухомі | Особи з пошкодженням спинного мозку, кістково-м'язової системи |
Інвалідність у дітей визначається вченими як стійка соціальна дезадаптація, зумовлена хронічними захворюваннями чи патологічними станами, що різко обмежує можливість включення дитини в адекватні до її віку виховні і педагогічні процеси, у зв'язку з чим вона постійно потребує догляду та допомоги. Це значне обмеження життєдіяльності, що призводить до соціальної дезадаптації внаслідок порушень розвитку і росту дитини, здібностей до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, навчання, спілкування, трудової діяльності у майбутньому.
|
|
|
Дитина-інвалід — це особа, яка внаслідок хронічних захворювань, вроджених чи набутих порушень у розвитку має обмеження у життєдіяльності, перебуває в особливо складних і надзвичайних умовах і має особливі потреби у розвитку психофізичних можливостей, природному сімейному оточенні, доступі до об'єктів соціального оточення і засобів комунікації, соціалізації та самореалізації.
Фактори зовнішнього середовища є визначальними у появі хвороб, тому що вони не тільки впливають безпосередньо на організм, але й можуть викликати зміни його внутрішніх властивостей. Ці зміни у майбутньому поколінні можуть самі спричинювати хвороби (спадковість, вроджені вади).
Причини інвалідності
Зовнішні фактори (екзогенні)
Внутрішні фактори (ендогенні)
Розрізняють такі обмеження дитячої життєдіяльності, діти з:
> порушеннями слуху і мови (глухі, слабочуючі, логопати);
> порушеннями зору (сліпі, слабозорі);
> порушеннями інтелектуального розвитку (розумово відсталі, з затримкою психічного розвитку);
> порушеннями опорно-рухового апарату;
> з комплексними порушеннями психофізіологічного розвитку, (сліпоглухонімі, ДЦП з розумовою відсталістю та ін.);
> хронічними соматичними захворюваннями;
> психоневрологічними захворюваннями.
Показниками для інвалідності у дітей є патологічні стани, які розвиваються при уроджених, спадкових, набутих захворюваннях та після травм. Питання про встановлення інвалідності розглядаються після проведення діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів. Рішення про визнання дитини (підлітка) інвалідом в Україні приймають республіканська, обласні, міські, спеціальні дитячі лікарні та відділення (ортоиедо-хірургічне, відновного лікування, неврологічне, психіатричне, туберкульозне, отоларингологічне, офтальмологічне, урологічне, неврологічне та іи.). Рішення спеціалістів фіксується у карточці стаціонарного хворого, консультативному висновку або витягу з історії хвороби. Консультативний висновок (витяг), видається на руки батькам (опікуну) дитини (иідлітка)-іиваліда для лікарсько-контрольної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання дитини. Медичний висновок оформлюється ЛКК дитячих лікувально-профілактичних закладів.
|
|
|
