Визначення і поділ понять, прийоми, подібні до визначення

4.1. Визначення (дефініція) є логічною операцією, яка розкриває зміст поняття або встановлює значення терміну (пояснюючи сутність предмета, розказуємо, чим цей об’єкт є)

У визначенні виділяють дві частини – поняття, яке визначається (definiendum – Dfd) і поняття, яке його визначає – власне, визначення (definienсе – Dfn).

Э реальні та номінальні визначення.

Номінальні (від лат. numen – ім’я) - вводяться нові терміни замість складних описів предметів. Наприклад: “Флора», «Фауна».

За допомогою реальних визначень людина пояснює зміст звичайних понять.

Правила визначення

1. Визначення повинне бути пропорційним. Іншими словами, об’єм поняття, яке визначається, повинен бути рівним об’єму поняття, яке є визначальним (Dfd º Dfn).

Похибки:

- занадто широке визначення, коли Dfd менше за Dfn, тобто останнє є надто широким. Таким, наприклад, буде визначення “кінь є чотириногою в’ючною твариною” – таким чином до коня можна прирівняти вола, ламу, верблюда тощо;

- занадто вузьке визначення, коли Dfn менше за Dfd. Наприклад “совість – це усвідомлення людиною відповідальності перед самим собою за свої вчинки і дії” (а перед суспільством?), “залікова книжка – це мій документ, у якому фіксуються загальні оцінки”, “юрист – це адвокат”;

- одночасно вузьке і широке визначення. Наприклад, “бочка – це ємність для зберігання огірків” (“ємність” – надто широко, “для огірків” - вузько), “юрист – це суддя” (деякі з суддів не є юристами.

2. Визначення не повинне містити кола. Коло виникає тоді, коли Dfn визначається саме через себе або коли в одному контексті Dfd визначається через Dfn, а Dfn через Dfd. - “Масло – це маслоподібна, масляниста речовина”.

3. Визначення повинне бути чітким та ясним. Тобто зміст і об’єм понять повинні бути недвозначними. Визначеннями не будуть фрази “верблюд – корабель пустелі”, “філософія – мати наук”.

4. Визначення не повинне зводитися лише до заперечення. Не можна назвати визначенням фрази “бідність – не порок”, або “робота – не вовк”.

У визначенні, за необхідності, можна застосовувати заперечення, але лише після ствердження – “тварина – це жива істота, не рослина, не гриб і не бактерія”.