Зміст законодавчої функції парламентів

2. Етапи законотворення:

· Внесення законопроекту до парламенту;

· Обговорення законопроекту на пленарному засіданні палат (парламенту) і в комітетах;

· Прийняття закону;

· Підписання закону главою держави;

· Офіційне оприлюднення закону.

1) Зміст законодавчої функції парламентів можна виявити проаналізувавши комплекс питань, пов’язаних з їхньою участю в законодавчому процесі.

Законодавчий процес за своїм структурним змістом складається з двох частин:

· Перша – охоплює організаційні питання законотворчості, не пов’язані з юридична значущими діями (підготовка проекту нормативного акту, його обговорення у відповідних державних, громадських організаціях, у трудових колективах і т. П.). На цьому етапі йде попереднє формування державної волі при складанні проекту нормативного акту. До цієї роботи залучаються компетентні фахівці (юристи, соціологи, політологи), які володіють професійними знаннями і досвідом моделювання законопроектів. До того ж вони аналізують соціальне – економічну ситуацію, політичне становище в країні, потреби правового регулювання тих чи інших сторін суспільного життя. Для виявлення цих параметрів використовуються соціально-правові експерименти, соціологічні опитування, анкетування. В цій роботі активну участь беруть також «групи тиску», дослідницькі центри і т. Ін. Основною рисою всіх цих дій є те, що вони мають підготовчий характер і не породжують правових наслідків.

· Друга – це офіційне закріплення державної волі в нормах права. На другому етапі проект нормативного акту перетворюється в правовий акт (закон), який має обов’язковий характер. Цей процес здійснюється законодавчим органом – парламентом і главою держави при можливій участі в певних випадках уряду або в рідкісних випадках шляхом процедури референдуму.

Порядок діяльності по створенню законів визначається терміном «законодавчий процес». Отже, законодавчий процес – це сукупність юридично визначених у конституції або в інших законах послідовних дій парламенту, інших суб’єктів правотворчості по створенню законів.

Законодавчий процес у будь-якій державі має свої особливості. І все ж виділяють загальні риси, властиві процедурі проходження законопроектів у парламентах світу (за винятком країн, де формою правління є абсолютні монархії, а також однопартійних держав Тропічної Африки, де без дискусій схвалюються законопроекти уряду). Прийняття закону складається з ряду етапів, які, у свою чергу, поділяються на стадії.

Універсальна схема-модель виглядає наступним чином:

· внесення законопроекту до парламенту;

· обговорення законопроекту на пленарному засіданні палат (парламенту) і в комітетах;

· прийняття закону;

· підписання закону главою держави;

· офіційне оприлюднення закону.

Наприклад, деякі вчені виділяють до 15 основних стадій американського законодавчого процесу, починаючи з моменту внесення законопроекту в палату і закінчуючи набранням чинності закону.

У будь-якому разі найважливішою умовою в ході здійснення законодавчого процесу залишається вимога неодмінного дотримання правил технології законотворчості. Це пояснюється причинами теоретичного та історичного порядку, а також юридичними наслідками в разі порушення правил прийняття закону, відповідно до приписів конституції, закону або регламенту палати (парламенту).