Оцінка перспектив розвитку валютного курсу гривні

Впливом світової фінансової кризи основні негативні процеси в Україні розгорнулися насамперед у валютно-фінансовій сфері. Курсові тенденції упродовж 2008 р. були вкрай неоднозначними. Якщо у травні 2008 р. виникли передумови для ревальвації гривні, то на початку осені – для її девальвації. В цих умовах можливості НБУ проводити виважену валютно-курсову політику були суттєво обмежені.

Cтрімке зростання долара США в середині липня 2008 р. відповідним чином позначилося на факторах, що мають велике значення для курсу української валюти, а саме: - зменшився приплив капіталу до банківського сектору в зв’язку зі світовою фінансовою кризою, нестачею ліквідності і перетіканням ресурсів у доларові активи;- різко зріс попит на долари на міжбанківському і готівковому валютному ринках.

На курсоутворення впливають десятки різних за формою, джерелами походження та строковістю факторів.

До фундаментальних або довгострокових факторів, у першу чергу, належить загальний стан економіки, а якщо точніше - рівень розвитку промисловості у частині виробництва товарів, що є предметом міжнародної торгівлі.

Цей фактор передбачає здатність виробляти товари як безпосередньо для ринку міжнародного обміну, так і з метою імпортозаміщення. Він включає продуктивність праці, розвиток новітніх технологій, енергоємність та інші базові показники розвитку промисловості. Чим більша здатність економіки ефективно виробляти якісну продукцію для міжнародного обміну, тим вищим буде курс національної валюти. Проте, досвід свідчить, що в нашій країні «гроші», залучені на ровиток, завжди кудись діваються.

Фундаментальний курс визначається також, виходячи з реальної купівельної спроможності національної валюти. Під впливом інфляції значення курсу зменшується на різницю між значеннями інфляції національної та іноземної валют. Основою для курсу є реальна купівельна спроможність валют, а не їх номінальне значення.

До середньострокових факторів впливу належать отримання доходу від інвестицій за кордоном і приплив капіталу, зокрема, придбання зарубіжними компаніями внутрішніх активів країни, а також отримання позик з-за кордону.

Серед кон'юнктурних або короткострокових факторів впливу слід виділити довіру громадян до національної валюти і, відповідно, попит з боку населення на валюту як засіб збереження.

У перспективі на 2010 рік ми маємо швидше тяжіння валютного курсу до рівня 7,5-7,8 грн. за долар. Основне припущення при такому сценарії полягає в стабільності попиту на зовнішніх ринках, що буде означати стійкий потік експортної валютної виручки в Україну. У зворотному випадку, ми будемо випробовувати нову порцію дефляційного тиску, проте значно менших масштабів, ніж восени 2008 року.

Деякі аналітики вважають, що оскільки резерви НБУ знизилися до 24-25 млрд. доларів. Довгострокова тенденція - негативне сальдо платіжного балансу України. Фундаментальні індикатори, а саме негативний торгівельний баланс і регулярне зменшення резервів НБУ, говорять про те, що в перспективі року гривня буде слабшати. Зміцнення гривні лише посилить дефіцит торгового балансу. Попередні спроби регуляторів короткочасно зміцнити гривню приводили саме до цього. На думку деяких експертів, новому уряду слід було б утримуватися від зміцнення гривні. Найкращим варіантом було б утримання курсу в районі 7,95-8,10 грн.

Проте, НБУ продовжив стратегію викупу на міжбанківському ринку надлишкової пропозиції валюти і недопущення подальшого зміцнення гривні.

Гривня отримала кілька додаткових факторів на користь стабільності. Відмова від оплати природного газу за рахунок резервів НБУ на користь зовнішніх запозичень має ослабити навантаження на резерви Нацбанку на $1,5 млрд за підсумками 2010 року.

Другою сприятливою для позицій гривні новиною є те, що Нацбанк і надалі не має наміру заплющувати очі на зростання вільної гривневої ліквідності в банківській системі.

Поліпшення функціонування валютного ринку України відбуватиметься шляхом:

– удосконалення правил роботи на ньому учасників ринку та дотримання чітких принципів і процедур;

– створення та постійного покращення механізмів хеджування валютних ризиків;

– удосконалення роботи з моніторингу валютних ризиків та їх попередження;

– оптимізації механізмів взаємозв’язку між попитом на національну та іноземну валюту, яка має передбачати спрямування гривневих потоків насамперед у реальний сектор економіки.