І.1.1.2. Передумови та основні етапи розвитку МКП

Витоки міжнародного космічного права можна простежити вже в першій третині минулого століття, коли в працях окремих юристів і фахівців інших галузей науки та техніки були висловлені думки щодо майбутньої галузі правознавства, сформульовані перші принципи діяльності держав в унікальному середовищі – просторі поза межами земної атмосфери, у космічному просторі.

У колишньому СРСР у 1926 році на засіданні секції повітряного права конференції Союзу товариств дружби авіаційної та хімічної оборони і промисловості (Авіахім) В. Зарзар вперше висловив думку про необхідність розроблення «міжпланетного транспортного права» з наближенням ери висотних польотів і міжпланетних сполучень. А на нараді юристів-фахівців з повітряного права у 1933 р. в Ленінграді основоположник радянської школи космічного права Є. Коровін уперше сформулював правові проблеми, що виникають при освоєнні людиною верхніх шарів атмосфери та простору поза нею. На Заході ще у 1910 р. Е. Лауде а пізніше В. Мандл (1932), А. Кларк (1946), Дж. Купер (1951), О. Шехтер (1951), А. Кокка (1954) писали про необхідність врегулювання нових міждержавних відносин, які виникнуть у зв’язку зі специфічними особливостями реалізації космічних проектів (середовище, швидкість, висота), засобами спеціальної галузі права. Їх працями було розпочато перший (доктринальний) етап розвитку нової галузі міжнародного права – міжнародного космічного права.

50-ті рр. ХХ століття характеризуються першими кроками людини в космос, і єдиними нормами галузі права, що зароджувалася, були звичаєві норми та принципи: розмежування між повітряним і космічним просторами, свобода досліджень в межах останнього по аналогії з відкритим морем, незаконність використання космічного простору в військових цілях та ін. Отже, цей етап розвитку МКП можна обґрунтовано вважати звичаєвим.

Започаткуванню інституційних форм у розвитку МКП у «досупутниковий» період сприяла діяльність Асоціації міжнародного права (АМП, заснована у 1873 р.) і Міжнародної астронавтичної федерації (МАФ, 1950 р.) з розглядом правових проблем освоєння космічного простору на міжнародних конференціях АМП і щорічних астронавтичних конгресах під егідою МАФ. За ініціативою Першого конгресу МАФ 1957 року в Барселоні було започатковано проведення міжнародних колоквіумів з космічного права, на яких юристи десятків країн світу щорічно розглядають правові проблеми космічного поступу людства.

І вже під егідою ООН на зламі 50 – 60-х рр. минулого століття розпочинається третій (інституціональний або класичний) етап розвитку МКП. За два десятиліття цього етапу за активної координуючої ролі Організації Об’єднаних Націй було сформульовано та прийнято у багатосторонніх договорах основні норми та принципи сучасного міжнародного космічного права, чільне місце серед яких належить принципу мирного використання космічного простору.

Саме в цей час ціла плеяда всесвітньо відомих вітчизняних і зарубіжних юристів присвятила свої дослідження проблемам правового регулювання космічної діяльності та шляхів розвитку МКП: Є. Коровін, Г. Жуков, Ю. Колосов, О. Пірадов, Е. Галловей, С. Горов, І. Дідерікс-Фершоор, А. Кокка, М. Ляхса, Ф. Нозарі, Е. Пепена та ін. В їх працях висвітлено історичні передумови становлення, зміст і регулятивні функції більшості норм і принципів міжнародного космічного права, аналізуються основні на той час проблеми правового регулювання космічної діяльності (демілітаризація та делімітація космічного простору, розподіл ресурсу геостаціонарної орбіти тощо), пропонуються можливі шляхи вирішення зазначених проблем.

Особливого прискорення набуває процес розроблення наукових основ МКП з утворенням у 1960 році Міжнародного інституту космічного права (МІКП), який нині є визнаним центром координації діяльності міжнародних і національних організацій в галузі правового регулювання освоєння космічного простору, популяризації МКП, організації та проведення міжнародних колоквіумів з космічного права. Рекомендації МІКП з актуальних проблем міжнародного космічного права і проекти нових міжнародно-правових документів у цій сфері постійно є в центрі уваги Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (КВКП) та його Юридичного підкомітету.

Вперше у вітчизняній юридичній науці системне викладення актуальних проблем нової галузі міжнародного публічного права було започатковане у 1966 році в монографії Г. Жукова «Космическое право», яка у 1967-68 рр. англійською і німецькою була перевидана відповідно у США та ФРН.

У 70-80-і рр. з’являється кілька монографій з космічного права під редакцією О. Пірадова, у тому числі у 1985 році – перший підручних для вищої школи «Международное космическое право».

З поглибленням процесів глобалізації світової економіки, комерціалізацією космічної діяльності та утворенням світового ринку космічних послуг і технологій у 80-х рр. минулого століття розпочався новітній етап розвитку МКП. проблеми цієї галузі міжнародного права, у тому числі пов’язані зі змінами в філософії космічної діяльності, досліджуються В. Верещетіним, Г. Жуковим, Е. Жуковою, Г. Даниленко, Ю. Колосовим, О. Каменецькою, В. Постишевим, а також К. Букштігелем, С. Дойлем, О. Кунцем, Ф. Лайелом, Г. Лафферандері, П. Маланчуком, А. Муром, Г. Сгроссо, Е. Фазаном, Е. Фінчем, до яких останнім часом активно приєднались також О. Яковенко А.-М. Бальцано, Ф. ван дер Дунк, Х. ван Тра-Енгельман, Т. Мессон-Зваан, Б. Сміт, А. Фаранд та ін.

У 1990 році за редакцією професора В. Верещетіна виходить в монографії комплексне дослідження існуючих правових проблем регулювання відносин держав у сфері використання космічного простору в сучасних умовах. У збірнику наукових праць «Новое в космическом праве: на пути к международному частному космическому праву», підготовленого інтернаціональним колективом авторів, уперше з цивілістичних позицій здійснено спробу проаналізувати правові регулятори космічної діяльності, у тому числі й такі, що стосуються її комерційної складової.

Нарешті, у 1999 році вийшов друком підручник з МКП за редакцією визнаних метрів радянської школи космічного права Г. Жукова та Ю. Колосова. Останній на теренах СНД повномасштабний підручник з МКП, якого так довго чекали, з’явився, як не парадоксально, трохи передчасно – у виданні, на жаль, не віддзеркалені надзвичайно важливі для розуміння космічного правопорядку на зламі тисячоліть міжнародні документи останнього десятиліття: програмні матеріали і рішення Третьої конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (1999 р.), положення Кодексу космонавтів, прийняті вже після виходу підручника у світ.

Цілком природно, що до цього підручника не потрапили й більш пізні документи світових форумів, Комітету ООН з космосу та його Юридичного підкомітету, які запроваджують нові правові регулятори космічної діяльності в умовах глобалізації світової економіки та проголошеного світовою спільнотою курсу на сталий розвиток. Але, водночас, незрозумілим є той факт, чому недостатньо повно висвітлено особливості національних космічних законодавств держав світу, що відіграють все більшу роль у правовому регулюванні сучасної космічної діяльності. Зокрема, національне космічне законодавство України, яке об’єктивно визнається як одне з найрозвиненіших в світі, взагалі залишилося поза увагою авторів.

Перші кроки в розвитку космічного права в Україні було зроблено на початку 90-х років, коли було прийнято низку нормативно-правових актів про заснування спеціально уповноваженого органу виконавчої влади (Національного космічного агентства України – НКАУ), затвердження Положення про НКАУ, схвалення Державної космічної програми України 1993-1997 рр. тощо.

Водночас у зв’язку з розгортанням фахівцями НКАУ спільно з провідними вченими Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (ІДП) робіт над проектом першого національного законодавчого акту з питань космічної діяльності (закону України «Про космічну діяльність», 1996 р.) було розпочато й національні наукові дослідження МКП, зроблено перші кроки із систематизації нової гілки національного законодавства, виходить друком перший збірник нормативно-правових актів «Космічне право України» (видання перше – 1998 рік, упорядники: О. Бєглий, А. Дмитрієв, а також започатковано підготовку відповідних наукових кадрів.

З’являються перші національні підручники з міжнародного публічного права, окремі розділи яких висвітлюютьі норми та принципи сучасного міжнародного космічного права.

Після утворення у 1998 році при ІДП Міжнародного центру космічного права (МЦКП), а у 2003 році — на базі Національного авіаційного університету Інституту повітряного та космічного права (ІПКП) національні наукові дослідження МКП набувають певної системності, проблематика досліджень щільніше пов’язується з підготовкою наукових кадрів вищої кваліфікації. Останнім часом саме фахівці зазначених установ найбільш активно працюють у цій галузі права. При цьому тематика їх досліджень охоплює широке коло питань: від аналізу ефективності класичних норм і принципів діяльності з дослідження та використання космічного простору до актуальних проблем МКП доби глобалізації світової економіки та особливостей правового регулювання національної космічної діяльності.