І.1.1.5. Особливості формування галузевих принципів МКП

Принципи міжнародного космічного права – абстракції та узагальнення, які походять від юридичних фактів і норм загального міжнародного права та характеризують правовий порядок у сфері космічних відносин.

У перші роки становлення мкп юристи-міжнародники різних шкіл, активно використовуючи трибуну Комітету ООН з космосу та його Юридичного підкомітету, висловлювали дещо протилежні думки щодо пріоритетності розгляду основних проблем міжнародного космічного права.

На противагу юристам західних країн на чолі із США, Великою Британією, Францією, які вважали першочерговою метою встановлення принципів і норм відповідальності за шкоду, загрози для життя та здоров’я населення і збитки, заподіяні космічною діяльністю, представники радянської правничої школи, враховуючи свої практичні потреби (реалізація масштабної програми пілотованих польотів), акцентували увагу світової спільноти на необхідності міжнародно-правового убезпечення космічних місій, в першу чергу, на встановленні такого правового режиму співробітництва в космосі та на Землі, який би гарантував залучення усіх можливостей міжнародної спільноти для порятунку космонавтів і космічних кораблів. Але в одному члени світової юридичної спільноти були одностайні – поряд із незаперечними вигодами для людства в цілому космічна діяльність є принципово новою галуззю людської діяльності.

Космічний простір не тільки є додатковою сферою співпраці держав Земної кулі, але й сферою ще досить невивченою, дослідження та використання якої створюють нові й незвичні загрози для людей та довкілля. Передбачити втрати та максимально запобігти ризику шкоди від космічної діяльності можливо тільки тоді, коли держави, які провадять цю діяльність, будуть діяти в рамках єдиного правового порядку, створення якого було започатковано ГА ООН в перші ж дні космічної ери.

Після запуску Першого штучного супутника Землі не пройшло й двох місяців, а ГА ООН, занепокоєна реальністю створення нового (і найбільш загрозливого) засобу доставки озброєнь, своєю резолюцією 1148 (ХІІ) від 14 листопада 1957 року закликала укласти міжнародну конвенцію про роззброєння та одночасно створити систему міжнародного контролю, призначену для забезпечення запуску об’єктів через космічний простір виключно в мирних цілях.

Водночас, 13 грудня 1958 року ГА ООН визнає загальну зацікавленість світової спільноти в освоєнні космічного простору (резолюція 1348 (ХІІ), а ще через рік вже більш предметно визначає важливість для усіх країн, незалежно від рівня їх розвитку, і самого використання космічного простору в мирних цілях, і міжнародного співробітництва у цій сфері, та координуючої ролі при цьому ООН (резолюція 1472 (ХІV) від 12 грудня 1959 року).

Це все стало поштовхом для активного формування світової громадської думки щодо основних засад використання космосу.

Двома роками пізніше, незважаючи на протиріччя в позиціях СРСР і США з пріоритетності розгляду основних проблем МКП, в ході 16-ї сесії ГА ООН було все ж прийнято резолюцію 1721 (ХVІ) «Міжнародне співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях», яка стала першим офіційним документом, що оприлюднив основоположні правові норми космічної діяльності.

Цією резолюцією 20 грудня 1961 року було, по суті, ухвалено три з основних «космічних» принципів:

- міжнародне право, включаючи Статут ООН, застосовується і до космічного простору, і до небесних тіл;

- космічний простір і небесні тіла відкриті для дослідження та використання усіма державами згідно з міжнародним правом;

- космічний простір і небесні тіла не підлягають національному привласненню.

Але тільки після підписання в серпні 1963 року Московського Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою проблема узгодження позицій СРСР і США стосовно пріоритетності розробки та прийняття наступних правових принципів космічної діяльності в рамках роботи КВКП дійсно зсунулась з «мертвої» точки. Цьому сприяло й прийняття ГА ООН резолюцій 1884 (ХVІІІ) від 17.10.63 р. і 1910 (ХVІІІ) від 27.11.63 р., які закликали усі держави-члени відмовитися від виведення зброї масового ураження в космічний простір і активніше приєднуватися до згаданого Договору.

Через кілька тижнів після прийняття зазначених резолюцій як підсумок численних дискусій та переговорів, конференцій і семінарів, багаторічної кропіткої діяльності багатьох юристів і міжнародних організацій, комітетів та спеціальних робочих груп ООН 13 грудня 1963 ГА ООН одностайно приймає резолюцію 1962 (ХVІІІ) з викладенням Декларації правових принципів діяльності держав з дослідження та використання космічного простору (Декларації принципів).

Окремі фахівці з міжнародного права вважають прийняття цієї Декларації знаковою подією в історії міжнародного космічного права.

Декларація принципів уперше сформулювала основні принципи поведінки держав в процесі космічної діяльності:

- дослідження та використання космічного простору здійснюється на благо і в інтересах усього людства (п. 1 Декларації);

- космічний простір так, як і небесні тіла, є відкритими для усіх держав і не підлягають національному привласненню (п.2, 3);

- міжнародне право, включаючи Статут ООН, застосовується й до космічного простору, до небесних тіл (п.2, 4);

- діяльність держав з дослідження та використання космічного простору провадиться в інтересах збереження міжнародного миру та безпеки, розвитку міжнародного співробітництва та взаєморозуміння і нестворення перешкод такій діяльності інших держав (п.4, 6);

- держави несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність з дослідження та використання космічного простору, у т. ч. за шкоду, спричинену під час цієї діяльності (п.5, 8);

- держава реєстрації космічного об’єкта зберігає юрисдикцію та контроль над таким об’єктом і будь-яким екіпажем, що знаходиться у ньому, у космосі та після повернення на Землю (п.7);

- держави розглядають космонавтів як посланців людства і надають їм усю необхідну допомогу для повернення до країни реєстрації на випадок аварії, лиха або вимушеної посадки на території іноземної держави (п.9).

Таким чином, положення Декларації принципів містять системно викладені принципи міжнародного космічного права, однак, для набуття обов’язковості ці принципи необхідно було закріпити в тексті міжнародного договору. Що й сталося пізніше, коли зазначені принципи стали підґрунтям для формування Договору про космос.