Публіцистичний стиль

Сфера використання — громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення:

1) розв'язання важливих актуальних суспільно-політичних проблем;

2) активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;

3) пропаганда певних думок, переконань, ідей теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення.

Основні ознаки:

• доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал);

• логічність доказів і полемічність викладу;

• поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, викладення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;

• наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер;

• широке використання художніх засобів (епітеів, порівнянь, метафор тощо).

Основні мовні засоби:

• синтез елементів різних стилів;

• лексика, насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами;

• багатозначна образна лексика (політичний бо­монд), експресивні сталі вислови (інтелектуальний потенціал), перифрази (біле золото — бавовна);

• уживання в переносному значенні наукових спортивних, музичних, військових та інших термінів (опинитися на лаві запасных, президентский тил пар­ламентский хор, фронт робіт, брудні гроші, відмивання грошей, заморожування цін тощо);

• часте використання іншомовних суфіксів –іст (-ист), -атор, -ація та ін. (пацифіст, культурист, про­вокатор, пролонгація); префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- та ін. (псевдоідея, неофашизм, суперкомп'ютер інтерактивний);

• різні типи речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками тощо;

• використання влучних афористичних, інтригуючих заголовків.

Публіцистичний стиль поділяється на 4 підстилі.

1) стиль ЗМІ — часописи, листівки, радіо, телебачення тощо;

2) художньо-публіцистичний — памфлети, фейлетони, доповіді, нариси тощо.

3) есе — короткий нарис вишуканої форми;

4) науково-публіцистичний — літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо.