2015-06-30
1024
Процедура розв язання спорів у рамках міжнародних організацій здійснюється на правових засадах, передбачених їхніми статутами. Кожна міжнародна організація має свою специфіку вирішення спорів. Особливого значення надається державами механізмові розв'язання міжнародних спорів, що діє в рамках ООН.
Головними органами ООН, уповноваженими вирішувати такі питання, є Рада Безпеки ООН, Генеральна Асамблея ООН і Міжнародний Суд ООН. Найширші функції й повноваження в галузі вирішення міжнародних спорів має Рада Безпеки ООН. Але її компетенція обмежується лише спорами, продовження яких може загрожувати міжнародному мирові. Підставою для розгляду спору в Раді Безпеки може бути звернення сторін-учасників спору, звернення третіх держав, рішення Ради Безпеки, ухвалене за власною ініціативою, звернення Генерального секретаря ООН, рекомендація Генеральної Асамблеї ООН.
Рада Безпеки ООН може: вимагати від сторін розв'язати спір засобами, передбаченими Статутом ООН, провести розслідування спору на предмет його загрози міжнародному миру і безпеці, рекомендувати сторонам процедуру, умови і спосіб вирішення спору та ін.
Рада Безпеки ООН бере до уваги, що спори юридичного характеру розв'язує Міжнародний Суд ООН, але вона може і самостійно вирішувати спір по суті. При цьому Рада Безпеки вдається до засобів розв'язання спору, передбачених Статутом ООН (добрі послуги, посередництво, слідчі, погоджувальні комісії).
За Статутом ООН участь у мирному розв'язанні спорів може брати Генеральна Асамблея ООН. Підставою для розгляду спору на сесії Генеральної Асамблеї ООН може бути: звернення будь-якого члена ООН; звернення держави-нечлена ООН, якщо вона є учасником спору (і за умови, що вона попередньо візьме на себе зобов'язання мирно вирішувати спір засобами, передбаченими Статутом ООН); рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийняте за її ініціативою; запит Ради Безпеки ООН.
Генеральна Асамблея ООН може: рекомендувати процедуру, заходи мирного врегулювання спору, незалежно від його походження; звертати увагу Ради Безпеки ООН на спори, які можуть загрожувати міжнародному миру і безпеці; створювати допоміжні органи для процедури примирення; безпосередньо брати участь у мирному розв'язанні спору. Але без відповідного запиту Ради Безпеки ООН Генеральна Асамблея ООН не може давати рекомендації, які стосуються спору.
Якщо обговорення спору знято з порядку денного Ради Безпеки ООН, про що вона повідомляє Генеральну Асамблею ООН, тоді Асамблея знову набуває права розгляду спору і прийняття рекомендацій.
Певну роль у розв'язанні міжнародних спорів може відіграти Генеральний секретар ООН. Він може доводити до відома Ради Безпеки ООН інформацію про міжнародні спори, бути посередником і надавати добрі послуги. Ці та інші функції Генеральний секретар ООН здійснює як безпосередньо, так і через своїх представників.
Особливі процедури мирного врегулювання спорів закріплені в установчих актах МОП, ІКАО, ЮНЕСКО, ФАО, МАГАТЕ, ВООЗ, МВФ, ІМО та інших міжнародних організацій. Усі вони, як правило, торкаються міжнародних спорів стосовно специфіки кожної з організацій.
Суттєве значення для розвитку інституту мирного розв'язання міжнародних спорів мають повноваження регіональних організацій, статути яких закріплюють процедуру і систему мирного врегулювання спорів у рамках конкретної організації.
Підставою для розгляду міжнародного спору в рамках регіональної організації може бути: звернення держави- члена цієї організації або ініціатива Ради Безпеки ООН.
Згідно з Пактом Ліги арабських держав ця організація розглядає: а) спори, які не стосуються незалежності, суверенітету й територіальної цілісності держав; б) будь-який спір, що може призвести до війни між державами-членами ЛАД або між державою-членом ЛАД і третьою державою. Для розгляду спорів першої категорії необхідне звернення обох учасників спору. Рішення щодо таких спорів ухвалюється більшістю голосів, без участі учасників спору і є обов'язковим та остаточним. Для розгляду спорів другої категорії достатньо ініціативи Ради ЛАД, яка виступає лише як інстанція примирення, здійснюючи функції добрих послуг, посередника, слідчу або погоджувальну процедуру. Рішення Ради ЛАД не є обов'язковими для учасників спору. Рада ЛАД може також виконувати функції арбітражу.
Згідно з Хартією Організації африканської єдності мирне розв'язання міжнародних спорів здійснюється шляхом переговорів, посередництва, примирення та арбітражу. Головне значення надається безпосереднім переговорам, які проводяться у формі конференцій глав держав і урядів – вищого органу ОАЄ. Найчастіше в рамках конференції розглядалися територіальні спори, прикордонні конфлікти, ситуації, пов'язані з втручанням у внутрішні справи. В таких випадках конференція глав держав і урядів виконувала функції колективного посередника і примирника. В рамках ОАЄ функціонує Комісія з посередництва, примирення й арбітражу. Якщо в Комісію передається спір для посередництва, тоді її голова, за згодою учасників спору, призначає одного або більше посередників. Посередники обмежуються погодженням думок і домагань сторін, у найкоротший термін надають їм у письмовій формі свої пропозиції. Якщо сторони погоджуються з пропозиціями, то вони беруться за основу угоди між учасниками спору.
Для ініціювання процедури примирення потрібне звернення до голови Комісії хоча б однієї сторони-учасника спору. Звернення має містити короткий виклад суті спору. Для примирення учасники спору призначають по одному своєму представнику, а голова Комісії – трьох зі складу членів Комісії, серед яких він призначає голову Ради з примирення. Рада з примирення з'ясовує суть спору і домагається узгодити позиції сторін. Доповідь Ради з примирення констатує, чи вдалося досягти домовленості між учасниками спору.
Якщо спір стає предметом арбітражного розгляду, то створюється арбітражний трибунал із числа членів Комісії, які мають відповідну правову кваліфікацію. По одному арбітру призначають учасники спору. Арбітри обирають із числа членів Комісії голову трибуналу. У всіх членів арбітражного трибуналу повинно бути різне громадянство. Слухання закрите (якщо арбітри не вирішать інакше), рішення є обов'язковим для сторін.
Згідно з установчим документом Організації американських держав вона повноважна здійснювати регіональні мирні процедури врегулювання спорів через переговори, добрі послуги, посередництво, розслідування, примирення, юридичні процедури (судові й арбітражні) та інші засоби, які сторони визнають прийнятними для конкретного спору. Основні повноваження із застосування вказаних процедур установлені у Статуті ОАД та Бо-готському договорі 1948 р.
Головними органами ОАД, уповноваженими здійснювати відповідні функції примирення, є Постійна Рада і Консультативна нарада міністрів закордонних справ. При Постійній Раді діє Міжамериканська комісія з урегулювання спорів мирними засобами. Постійна Рада може створювати арбітражний суд, у який не можуть входити представники держав-учасників спору.
Певні повноваження з мирного врегулювання міжнародних спорів передбачаються Організацією з безпеки і співробітництва в Європі. В рамках ОБСЄ розроблено Принципи врегулювання спорів і положення процедури ОБСЄ з мирного врегулювання спорів (Валетта, 1991) та інші документи. Конвенція з примирення й арбітражу в рамках ОБСЄ від 23 жовтня 1992 р. регламентує створення Суду, Комісії примирення та Арбітражного трибуналу.
