Аполітичність та кругообіг історії виникнення держав

Для Епікура характерна аполітичність, неучасть у активно­му політичному житті. Він був прихильником поміркованого варіанту античної демократії, за якої панує закон у поєднанні з самостійністю осо­бистості. Вважав, що головна мета державної влади – це гарантувати лю­дям безпеку, навчити їх не заподіювати шкоди один одному. Для Епікура характерне трактування закону як засобу захисту «мудрих» (тобто, людей етично досконалих) від «натовпу». Діяльність держави та закону повинні відповідати уявленню про справедливість. Засновником стоїцизму був давньогрецький мислитель Зенон. Стоїки вважали, що в основі громадянського співжиття лежить природний потяг людей один до одного. Держава є не штучним, умовним, договірним утворен­ням, а природним об'єднанням. Рабство, на думку стоїків, не має виправдання, бо воно суперечить загальному світовому співгромадянству людей. Зенон відстоював думку, що в ідеальному суспільстві не повинно бути станових різниць, усюди повинні існувати однакові порядки. Найкращим держав­ним ладом є «поєднання демократії, царської влади і аристократії». Політичні погляди видатного грецького історика Полібія викладені у багатотомній праці «Всесвітня історія». Він вважав, що історія виникнення дер­жави та зміна її форм відбувається по кругообігу й проходить шість основних стадій: царство, тиранія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія. Найкращою формою правління є поєднання царської влади, аристократії, де­мократії; така змішана форма забезпечує стабільність.