Молодь – сила розгону

Молодь так відрізняється бурхливістю зовнішніх виявів від сім’ї, що родові звичаї віддавна відділяли громади молодих неодружених мужчин і жінок від сімейних громад. Старовинні українські і міста і села висилали свою енергійнішу молодь парубоцьку чи в далековіддалену торгівлю (чумацтво), чи до рибальських ватаг, чи до козацьких кошів. Але й крім того, дівчата й парубоцтво мали свої окремі організації.

Обов’язок родової держави – використати розгін молодих Українців. Тут дуже важливим може бути опертя на особистих амбіціях серед молоді. Ці особисті амбіції молодих людей не є такі небезпечні, як ворохобні амбіції інтелектуалістів. Тут почуття фізичної повноти і бажання виявити себе випливає радше з довершення фізичного розвою, а не з розумового різничковання. Як знаємо, тіло росте тільки до 18-го, найпізніше – до 25-го року життя, а розвій мозку продовжується до 50-60-х років життя одиниці, залежно від індивідуальності.

Тому зрізничковання між молоді не таке вже значне: між одиницями нема занадто великої відчуженості, – молодь дуже легко єднається в гуртки, кожен із своїм природно дібраним проводирем. Засада провідництва – типова для молоді, як чоловічої, так і жіночої. Згадаймо тільки традиції парубочих і дівоцьких громад.

Тому в відношенні до молоді родова держава бере за правову одиницю невеликий гурток, очолений своїм провідником.

Як у сімейнім законодавстві одиницею було подружжя, так у законодавстві для молоді одиницею є провідник із своїм гуртком.

Тоді сила розгону буде тривало зорганізована.