Кермівні сили

На першому місці стоїть публічна опінія, і зв’язаний з нею авторитет проводу. Творення опінії не можемо зоставляти напризволяще. Цілковите нищення опінії залишає страшні спустошення. Одиниця людська, занадто гноблена в своєму психічному житті, перестає бути продуктивна і в матеріальних відносинах. Зате прихильне психічне напруження одиниць – підносить високо вартість проводу.

Тому авторитет проводу залежить в великій мірі від укладу динамічних (наступальних) і консервативних (оборонних) настроїв. Ці настрої мусять бути ототожнені з тою чи іншою кермівною силою в лоні роду.

Оборонними силами були б тут передовсім жіночі союзи та сімейні ради. Уже саме завдання цих союзів і рад є консервативне, – їм завжди йтиме про тривалість і незакаламученість традиції проводу. Там, у тих союзах і радах, передусім спочиває сила відпорності й тривалості роду.

Активними, динамічними силами (настроями) молоді (з її провідництвом) – провід помагав би собі у проваджених на широкий масштаб суспільних діях, до реформи, наприклад. Відомо, що рух, пересування – це підстави моральності молоді. Молодь завдяки безперестанному рухові (і тим самим переношенню гасел і відгуків на цілий край) найідеальніше надається до моральної мобілізації краю. Молодь завжди буде в авангарді кожної справи роду – чи в війні, чи в пропаганді, чи в малих ланках фабрик і в наукових осередках. Її вартість для родової держави – в її прагненні величі.

Як бачимо, організації молоді, й організації сімейні, як свій постійний зміст, мають сили динамічні та оборонні первні. Відповідає це духові роду і духові історії, де найміцніші великодержави органічно сполучували в собі обидва первні.

Поза публічною опінією опирається провід на дві більш матеріальні сили: на продукцію (багатство) і військо.

Треба думати, що довший час провід буде й одночасно власником знарядь продукції (особливо масової) для цілого роду. Ремісничі, торгівельні і дослідно-хліборобські групи (а пізніше й промислові) будуть тільки відпоручниками проводу в здобуванні багатств. Родова держава, прийнявши як висновок доби комунізму – тривале матеріальне зрівняння всередині роду – не помагала б поставанню багатших класів. Зате працююча одиниця діставала б забезпечення свого матеріального буття та могла б змагати до розвою роду у всіх ділянках.

Так само військо було б підставою авторитету проводу. З одного боку, воєнне виховання обіймало би цілий рід для створення в разі війни відповідної духовної мобілізації. З другого боку, по докладній селекції вояків (число їх у найбільш войовничих народів не перевищує 10% населення) – як носіїв воєнних ідеалів і взагалі інтересів потуги роду – створилося б постійне військо.

Для довершення цього складного процесу в ділянці продукції і воєнного мистецтва, а може, й церкви, будуть потрібні традиційні форми організацій, вироблені родом у попередніх століттях. Форми ці своєю тривалістю (чумацтво коло 10–11 століть, чернече місіонерство коло 10–12 століть, козацтво 4–5 століть) довели, що вони близькі духові роду.