1. ПОНЯТТЯ СПАДКОВОГО ПРАВА. ПОРЯДОК СПАДКУВАННЯ.
Розповідь учителя
Спадкове прав о — це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб.
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:
Ø особисті немайнові права;
Ø право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їхніми установчими документами;
Ø право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
Ø права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, установлені законе;
Ø права та обов’язки особи як кредитора або боржника.
Спадкування — процес переходу прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, а також юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права). Спадкування відбувається за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За законом спадкування відбувається у випадку, якщо заповіт не був укладений або є недійсним. Спадкування за законом відбувається почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом отримує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
(Учитель ілюструє свою розповідь за допомогою схеми.)
Не мають права на спадкування за законом:
v особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
v особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування в них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
v батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;
v батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
v одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка у спадщині).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи чи день, із якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
2. ПІДСТАВИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.
Розповідь учителя
Цивільні правовідносини можуть існувати та успішно розвиватися лише за умови, що всі їх учасники належним чином виконуватимуть свої обов’язки. Порушення цього правила завдає шкоди як окремим громадянам чи юридичним особам, так і суспільству в цілому.
Одним із заходів впливу на особу, що посягнула на права або інтереси інших учасників цивільно-правових відносин, є цивільно-правова відповідальність. Вона полягає в тому, що на правопорушника покладається додатковий обов’язок, що тягне за собою певні майнові втрати. Так, орендодавець, який відмовився надавати приміщення, порушивши тим самим умови договору оренди, зобов’язаний виконати його — надати приміщення, а також відшкодувати збитки, які виникли в орендаря у зв’язку з такими діями. Відшкодування збитків у цьому прикладі є тим додатковим обов’язком, який покладається на правопорушника.
Цивільно-правова відповідальність — це примусовий захід майнового характеру, що забезпечує відновлення порушених цивільних прав і зумовлює негативні наслідки для порушника з метою його виховання і стимулювання до належної поведінки.
Особливість цивільно-правової відповідальності полягає в її функціях: виховній, попереджувальній, а також каральній. Однак провідна роль відведена компенсаційній функції, яка полягає в усуненні негативних наслідків, що виникли у потерпілого, відновлення його статусу за рахунок винної особи.