ФВА вирощування і відгодівлі тварин

Функція тварин на вирощуванні і відгодівлі, як засобу виробництва, – це нарощування протягом виробничого циклу якомога більшої живої маси із меншими витратами. Проте, як свідчить практика. в різні періоди утримання тварин співвідношення між виходом продукції (приростом тварин) і витратами не є стабільним. Тому виникає необхідність дослідження з метою вибору ефективнішого із співвідношень, але з умовою, досягнення якомога більшого виробництва продукції і одержання максимального прибутку в розрахунку на одну голову тварин.

Як відомо, прирости живої маси тварин у перший період після народження зростають, а при досягненні певного віку починають знижуватись. У дорослому віці приріст живої маси тварин припиняється. На нижченаведеному графіку залежність м’ясної продуктивності від віку тварин зображено кривою 1 (рис. 6.1). Математичним виразом її є парабола:

.

Слід зазначити, що рівень продуктивності тварин одного і того ж віку може бути різним, що зумовлюється біологічними особливостями, умовами утримання тварин та іншими чинниками. Тому на графіку крива продуктивності тварин щодо осі ординат може підніматись чи опускатись. Той факт, що при переведенні тварин на відгодівлю, коли енергетичність раціону годівлі зростає, що і забезпечує помітне підвищення їх продуктивності, не завуальовує загальної тенденції залежності продуктивності від віку тварин.

Інший характер має залежність витрат на утримання від віку тварин. У молодому віці затрати корму на 1 голову постійно зростають. У цьому ж періоді знижується навантаження тварин на працівника на обслуговуванні, щільність їх постановки у приміщеннях, що призводить до збільшення витрат на оплату праці, утримання основних засобів, інших витрат у розрахунку на 1 голову. Отже, від народження тварин виробничі витрати на 1 голову весь час зростають. При досягненні тваринами дорослого віку вони стабілізуються. Нанесення даних про такі витрати на кореляційне поле показує, що їх зміна залежно від віку тварин описується рівнянням тричленної гіперболи:

. (6.3)

На графіку ця залежність зображена кривою 2.

У зв’язку із різними нормами обслуговування тварин, що зумовлюється способами їх утримання, рівнем механізації трудомістких процесів різною собівартістю кормів тощо, виробничі витрати на 1 голову певного виду тварин в окремі періоди року будуть неоднаковими. Тому в кожному конкретному випадку на графіку крива 2, як і крива 1, відносно осі ординат, може проходити на різному рівні.

За нормальних умов господарювання в перші стадії вирощування вартість приросту значно перевищує витрати. Потім окупність витрат знижується, врешті, настає стадія, коли виробничі витрати не будуть відшкодовуватись приростом живої маси і подальше утримання тварин стане економічно невідним. На графіку ця ситуація позначена заштрихованим полем. Тому виникає потреба визначення економічно доцільного періоду вирощування і відгодівлі тварин, тобто періоду, у межах якого забезпечується висока ефективність виробництва.

З попереднього викладу випливає, що при проведенні такого дослідження в якості оціночного показника має бути прийнятий показник окупності витрат виробництва, що розраховується відношенням вартості живої маси до витрат на утримання тварин. Оскільки фактори, які обумовлюють окупність витрат виробництва залежно від віку тварин, відзначаються мінливістю в просторі і часі, то таке вивчення має бути динамічним, тобто проводитись як на етапі розробки, так і в процесі експлуатації проекту. Вартість приростів варто визначати виходячи із цін реалізації живої маси відповідних вікових груп тварин на м’ясо (без податку на додану вартість). При прийнятті рішення за допомогою оціночного показника має задовольнятись вимога: якомога більша величина умовного прибутку на 1 голову і достатньо висока (мінімально допустима) окупність витрат на завершальній стадії відгодівлі.

Величина оціночного показника має визначатись по окремих вікових групах тварин за один і той же часовий період. Тобто вивчення має бути одномоментним для всіх груп тварин, що дає можливість врахувати єдність умов їх утримання. Останнє виступає передумовою одержання достовірних результатів вивчення. Тривалість часового періоду не повинна перевищувати інтервал вікових груп тварин. Вища достовірність результатів вивчення досягається при меншій тривалості часового періоду. Встановлено, що достовірність результатів вивчення буде достатньою, при тривалості часового періоду і за інтервалу вікових груп тварин один місяць. Залежно від мети аналізу, вивченням можуть охоплюватись лише старші вікові групи тварин на вирощуванні (відгодівлі), але в сукупності їх має бути не менше 7 – 8 одиниць.

Для розв’язання задачі потрібно мати дані про прирости живої маси і виробничі витрати на утримання кожної вікової групи тварин. Дослідження необхідно проводити як при розробці проекту, так і в процесі його експлуатації. На етапі розробки проекту розрахунки проводять за спроектованими даними.

Інший порядок вивчення приймається на етапі експлуатації проекту. коли воно має проводитись за емпіричними даними. В такому разі приріст живої маси тварин визначають за результатами зважування контрольної групи тварин, в якій повинно налічуватись не менше 8 – 10 одиниць.

Витрати на утримання тварин встановлюють за даними бухгалтерського обліку. проте на практиці вони рахуються по фермі разом, без розподілу по вікових групах тварин. По окремих групах тварин їх можна встановити розрахунковим шляхом, використовуючи дані обліку і нормативну інформацію. У цих розрахунках витрати на оплату праці працівників, що обслуговують поголів’я окремих вікових груп (наприклад, скотарів) визначатимуться, виходячи із норм обслуговування тварин, тарифних ставок, величини доплат до оплати по тарифу, або із розцінок за одиницю продукції, прийнятих у підприємстві. До суми оплати додаються нарахування по страхуванню, до пенсійного фонду і фонду зайнятості.

Витрати на корми обчислюють за даними про кількість і вартість окремих видів кормів, асортимент і якість кормів у варіантах мають бути однаковими, якщо їх різниця не зумовлена особливостями годівлі окремих груп тварин. Так само однаковою, незалежно від джерел надходження, має бути і вартісна оцінка окремих видів кормів.

Всі інші витрати (на захист тварин, роботи і послуги, утримання основних засобів тощо), включаючи і оплату праці працівників, що одночасно обслуговують поголів’я різних вікових груп, можуть розподілятись між групами тварин пропорційно кількості згодованих кормів у кормових одиницях. Можливість такого розподілу пояснюється тим, що з віком зростає не лише витрата кормів на одну голову, а й всі інші витрати. Окремими дослідженнями виявлено тісний зв’язок між цими двома групами витрат.

Проте досягти високої достовірності результатів аналізу безпосередньо за емпіричними даними не завжди можливо. І за однакових умов утримання продуктивність окремих тварин однієї і тієї ж вікової групи буде різнитись. Це зумовлюється різним станом організму тварин, їх індивідуальними особливостями тощо. Виробничі витрати можуть відхилятись в той чи інший бік від істинної величини у зв’язку із використанням у розрахунках укрупнених норм і нормативів, деякими похибками при розподілі витрат та дією інших чинників. Отже, сукупність емпіричних даних не буває абсолютно однорідною і може містити випадкові значення, рівень яких, певною мірою, обумовлюється чинниками, що не вивчаються (випадковими факторами). Тому інформація, одержана емпіричним шляхом, потребує статистичної обробки, у процесі якої вплив випадкових факторів на результати досліджень нейтралізується. Ціль досягається, якщо розрахунок показників окупності провести за теоретичними значеннями вартості продукції та витрат на утримання тварин. Такі значення одержують за розв’язаними рівняннями параболи та тричленної гіперболи. При статистичній обробці емпіричні величини вартості продукції і виробничих витрат мають бути однотипними, тому їх належить розраховувати на 1 голову тварин. Приклад вирішення даного питання наведено в задачі 1.