Новий ЦК України надає заповідачу право скласти так званий "секретний заповіт", тобто заповіт, із змістом якого не має права ознайомитися навіть нотаріус. Особа, яка склала секретний заповіт, заклеює конверт і ставить свій підпис на ньому. Такий заповіт у присутності двох свідків кладуть у конверт і опечатують.
Після відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення заповіту і повідомляє про це членів сім'ї та родичів спадкодавця. У призначений день нотаріус у присутності зацікавлених осіб і свідків відкриває конверт і оголошує зміст заповіту. Про оголошення заповіту складається протокол, в якому записується зміст заповіту. Протокол підписують нотаріус і свідки. Оригінал протоколу зберігається в нотаріальній конторі, а спадкоємцям видають нотаріально посвідчені копії.
Мета секретного заповіту - максимально забезпечити таємницю заповіту. Водночас відсутність кваліфікованої юридичної допомоги може зумовити складання заповітів з грубим порушенням встановлених вимог (заповідач, забуде підписати заповіт, позбавить спадщини обов'язкових спадкоємців, не чітко висловить свою волю тощо), що стане підставою для визнання заповіту недійсним.