Навички заохочення мовлення

Для людини, що приходить до психолога, дуже важливо відчувати, що її слухають. Тому

основу конс. інтерв'ю становлять навички заохочування, переповідання та підсумовування сказаного клієнтом. Заохочування - комплекс верб. та неверб. стимулів консультанта, які спонукають клієнта до мовлення. До заохочування належать:

1) короткі заохочувальні стимули, що виражаються мінім. вербальними висловами, на зразок: "Так", "Ага", або „промовистими" невербальними реакціями чи просто уважним мовчанням;

2) перифраз - коротка поточна репліка психолога, що призначена для прояснення, уточнення смислу сказаного; вставляється в природні паузи мовлення і є повторенням ключових слів чи фраз, виділеним ствердженням або коротким запитанням. Напр., повторення ключових слів з тиради клієнта: "Жорстокий?", "Суперечка?" - дозволяє консультантові демонструвати вибіркову увагу. А переформулювання типу: "Ви сперечались з приводу...", "Ви здивовані його жорстокістю..." дозволяють почати обговорення важливої теми;

3) виділення інтонацією певних слів, які акцентують моменти, наповнені психологічним смислом.

4) переповідання, за допомогою якого клієнтові повертають суть щойно ним сказаного у скороченому й уточненому вигляді. Це неповторення, а перефразування своїми словами сказаного партнером з використанням ключових слів.

5 ) підсумовування, або резюмування. Воно має на меті дати більш широкий узагальнений зворотний зв'язок клієнтові і стосується не поточного моменту, а сказаного в цілому. Підсумовування потребує більш тривалого часу спілкування, воно узагальнює не тільки вербальну продукцію клієнта, але й все, що він продемонстрував, включаючи непомітні для нього самого невербальні реакції, резюме

проявлених ставлень та значень, різноманітних суперечностей, що накопичились за час

взаємодії.

Застосовуючи навички правильного вислуховування потрібно не забувати і про навички

спостереження за клієнтом, щоб вчасно зорієнтуватися і не доводити клієнта до реакції типу:

"Хіба я щойно про це не сказав?"