Кам’янець-Подільський , 2011

Міністерство аграрної політики України

Подільський державний аграрно-технічний університет

Інститут агротехнологій

Кафедра землеустрою і кадастру

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «КАДАСТР ЗЕМЛІ І НЕРУХОМОСТІ»

Для студентів спеціальності

6.080101

Упорядник

К.н. з держ.упр. І.П.Шелепницька

Кам’янець-Подільський, 2011

Лекція 1. Роль земельного кадастру у регулюванні земельних відносин та реалізації земельної реформи в Україні.

1. Загальні відомості про державний земельний кадастр. 2. Історичний розвиток земельно-кадастрових робіт на території України. 3. Земельні ресурси України, як основний об’єкт земельно-кадастрової діяльності. Значення ДЗК у контексті проведення земельної реформи. 4. Основи законодавчого й методичного регулювання ДЗК.

Історично під терміном «кадастр» (фр. Cadastre; рос. кадастр; англ. cadastre; нім. Kataster, Grundbuch n, Flurbuch n) розуміють — упорядковану інформаційну систему про правове, природне, господарське, економічне і просторове положення об'єктів, що підлягають обліку в системі відповідного рівня управління.

Згідно із Законом України «Про Державний земельний кадастр», (ст 1.):

ü Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

А відповідно до Земельного Кодексу України (ст.193), визначення до ухваленого закону було наступним:

ü Державний земельний кадастр - це єдина державна система
земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання
факту виникнення або припинення права власності і права
користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей
і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок,
їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну
характеристику, розподіл серед власників землі та
землекористувачів.

У статті 196 Земельного кодексу України - йдеться, що державний земельний кадастр включає в себе такі складові частини:

1. Кадастрова зйомка – це комплекс робіт по визначенню та відновленню меж земельних ділянок, погодження їх із суміжними власниками і землекористувачами, відновлення меж на місцевості, встановлення меж обмежень та обтяжень, виготовлення кадастрового плану.

2. Кадастрове зонування – це встановлення місця розташування обмежень, щодо використання земель, меж кадастрових зон і кварталів, оціночних районів і зон, а також кадастрових номерів адміністративно – територіальних одиниць.

3. Бонітування грунтів – це порівняльна оцінка якості грунтів за її природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво впливають на урожай сільськогосподарських культур в конкретних умовах.

4. Економічна оцінка – це оцінка землі, як природного ресурсу і головного засобу сільськогосподарського виробництва, як просторового базису в суспільному виробництві, яка здійснюється за економічними показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

5. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі, вона є нормативна і експертна. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

6. Державна реєстрація земельних ділянок забезпечує вивчення правового і господарського стану земель – це юридичне оформлення права власності і права користування земельних ділянок, видача власникам землі та землекористувачам документів, що посвідчують їх право і запису у відповідних реєстраційних документах.

7. Облік кількості характеризує кожну земельну ділянку за площею і складом угідь, ведеться по власниках землі та землекористувачах і проводиться за фактичним станом і користуванням земель.

8. Облік якості відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за набутими властивостями, ступенем забруднення і включає відомості про рельєф, економічний склад, вміст гумусу, еродованість.